|
Тодосійчук
Володимир
к.п.н., доцент,
Вінницький національний
аграрний університет,
м. Вінниця
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
У сучасній літературі з теорії прийняття
рішень існують різні підходи щодо класифікації методів обґрунтування
управлінських рішень. Один з найпоширеніших способів класифікації представлено
на рис. 1.
Рис. 1. Класифікація методів обґрунтування
управлінських рішень
Відповідно
до цього способу всі методи обґрунтування управлінських рішень поділяються на
кількісні та якісні.
Кількісні методи (або методи дослідження
операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна
кількісно визначити та оцінити.
Якісні методи використовують, коли
фактори, що визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати
або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів
належать в основному експертні методи.
Кількісні методи залежно від характеру
інформації, яку має особа, що приймає рішення, поділяються на:
1) методи, що застосовуються в умовах однозначної
визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення:
-
аналітичні
методи;
-
частково методи
математичного програмування);
2) методи, що застосовуються в умовах імовірнісної
визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення:
-
статистичні
методи;
-
частково методи
математичного програмування);
3) методи, що застосовуються в умовах невизначеності
інформації про ситуацію прийняття рішення - теоретико-ігрові методи, які
залежно від того, що спричиняє невизначеність ситуації: об’єктивні обставини
або свідомі дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та
методи теорії ігор.
Нижче наведено загальну характеристику
кожної із зазначених груп методів.
Аналітичні методи встановлюють аналітичні
(функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її
результатами (прийнятим рішенням). До аналітичних належить широка група методів
економічного аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння
беззбитковості і знаходження точки беззбитковості).
Статистичні методи ґрунтуються на збиранні
та обробці статистичних матеріалів. Характерною рисою цих методів є врахування
випадкових впливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії
ймовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують
наступні з цієї групи методів: метод платіжної матриці, метод "дерева
рішень", кореляційно-регресійний аналіз; дисперсний аналіз; факторний
аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного контролю якості і надійності та
інші.
Методи математичного програмування.
Математичне програмування – це розділ математики, який містить теорію та методи
рішення умовних екстремальних задач з кількома змінними. В задачах
математичного програмування необхідно вибрати значення змінних (тобто
параметрів управління) так, щоб забезпечити максимум (або мінімум) цільової
функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування
застосовуються в сферах планування номенклатури і асортименту виробів;
визначенні маршрутів виготовлення виробів; мінімізації відходів виробництва;
регулюванні запасів; календарному плануванні виробництва тощо.
Методи теорії статистичних рішень
використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами,
які або невідомі, або носять випадковий характер.
Теорія ігор використовується у випадках,
коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного суперника.
Організації звичайно мають
цілі, які суперечать цілям інших організацій-конкурентів. Тому робота
менеджерів часто полягає у виборі рішення з урахуванням дій конкурентів. Для
вирішення таких проблем призначені методи теорії ігор.
Теорія ігор - це
розділ прикладної математики, який вивчає моделі і методи прийняття оптимальних
рішень в умовах конфлікту.
Під конфліктом
розуміється така ситуація, в якій зіштовхуються інтереси двох або більше
сторін, що переслідують різні (найчастіше суперечливі) цілі. При цьому кожне
рішення має прийматися в розрахунку на розумного суперника, який намагається
зашкодити іншому учаснику гри досягти успіху.
З метою дослідження конфліктної ситуації будують її формалізовану
спрощену модель. Для побудови такої моделі необхідно чітко описати конфлікт,
тобто:
1)
уточнити кількість учасників
(учасники або сторони конфлікту називаються гравцями);
2)
вказати на всі можливі
способи (правила) дій гравців, які називаються стратегіями гравців;
3)
розрахувати, якими будуть
результати гри, якщо кожний гравець вибере певну стратегію (тобто з’ясувати
виграші або програші гравців).
Основну задачу
теорії ігор можна сформулювати так: визначити, яку стратегію має застосувати
розумний гравець у конфлікті з розумним суперником, щоб гарантувати кожному з
них виграш, при чому відхилення будь-якого з гравців від оптимальної стратегії
може тільки зменшити його виграш.
Список використаних джерел
1. Глухое В.В. Менеджмент:
Учеб. для вузов. — СПб.: Питер, 2007.— 608 с.
2. Мазаракі A.A. та ін.
Менеджмент: теорія і практика. — X.: TOB "Атіка ЛТД", 2007. — 584 с.
3. Мальцева А. Менеджмент,
стратеги с которыми побеждают. — К.: Максимум, 2006. — 320 с.
4. Пилипенко СМ., Пилипенко
АЛ.. Отенко BJ. Менеджмент: Навч. посіб. — X.: ХДЕУ, 2002. — 208 с.
5. Скібіцька Л.Ї.
Менеджмент: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2007. — 416 с.
6. Скрипко Т.О., Ланда О.О.
Менеджмент: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2006. — 176 с.
7. Шегда A.B. Менеджмент:
Навч. посіб. — К. Знання, 2002.
| 
