|
Бондар Олександр
студент
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.
Вінниця
РЕФОРМИ І МОДЕРНІЗАЦІЯ - ПРИРОДНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО
ГОСПОДАРСТВА
Незважаючи на ряд
загальних характеристик реформування житлово-комунального господарства, досвід
кожної країни унікальний.
Реформування ЖКГ в
країнах Центральної та Східної Європи стало компонентом загальнодержавних
перетворень по формуванню ринкової економіки. Конкретні шляхи проведення реформ
розрізнялися від країни до країни, але були і спільні риси: «зрушення в
структурі джерел фінансування житлового будівництва на користь приватного
сектора; приватизація, реституція жител; зміни в механізмах змісту житлофонду й
оплати житлово-комунальних послуг (ЖКП), а також у механізмах соціального захисту
населення з надання та змістом жител » [1].
У світовому досвіді управління сектором
житлово-комунального господарства прийнято виділяти три моделі. Вони
відрізняються одна від одної формою власності.
Німецька модель передбачає акціонування. Контрольним
пакетом акцій підприємства, що працює у сфері ЖКГ, володіє муніципалітет.
Привабливість цієї схеми полягає в тому, що виникає чіткий механізм управління
підприємством. Власник через наглядову раду, через загальноприйняті ринкові
інститути управляє своїм майном [3].
В Німеччині основою
реформи була побудова системи ефективного муніципального самоврядування. Для
цього необхідно було насамперед:
– демонополізувати й
акціонувати надрегіональних постачальників послуг;
– модернізувати комунальну
інфраструктуру й житловий фонд;
– удосконалити
ціноутворення для покриття існуючих витрат.
Англійська модель передбачає повну приватизацію
об'єктів житлово-комунальної сфери. Держава списує всі борги комунальних
підприємств, беручи на себе витрати по оновленню основних фондів. Але ж при цьому берігається вплив регіональної
влади [3].
Уже при укладанні договорів оренди комерційні
ризики розподіляються між державним і приватним секторами. При укладанні ж суто
концесійних угод, зокрема й контрактів, приватний сектор на весь термін дії
укладеного договору цілковито бере на себе відповідальність за утримання й
експлуатацію майна, що перебуває в його власності, до моменту передачі його
державним або муніципальним структурам.
Французька модель передбачає передачу муніципальної
власності в оренду або концесію. Уряд Франції, який розпочав реформування ЖКГ
ще наприкінці 60-х років, не став одразу ж підвищувати ціни на комунальні
послуги для населення, як це пропонує зробити українська влада. Спочатку
громадянам показали, яку користь зможе отримати кожен платник у разі незначного
зростання тарифів [3]. Була розроблена 3-річна програма утеплення житлового
фонду, а вже після цього було здійсннено реформу цін і розпочато перехід на
локальне теплозабезпечення. Як нам відомо, більше ніж 40% тепла втрачається
через аварійні розподільчі тепломережі, коли тепло транспортується. Тому для
підвищення теплопровідності мереж необхідно замінити старі трубопроводи на нові
з поліуретановою ізоляцією, що зберігало б тепло всередині труби, не випускаючи
його назовні. Іншим перспективним кроком може бути перехід на автономне
опалення будинків шляхом встановлення водонагрівних або опалювальних
мінікотелень у підвалах, що здійснюватимуть автоматизовану подачу тепла у
квартири та нежитлові приміщення будинку.
Використовуючи
досвід багатьох європейських країн, Україна повинна обрати свій шлях
реформування ЖКГ. Хоч і повільно, але все-таки приходить усвідомлення того, що
житлово-комунальне господарство своїми силами «відродитися» не зможе. Можливо,
тому в жовтні 2010 року був прийнятий довгоочікуваний Закон «Про особливості
передачі в оренду або концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання
та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» [4]. Цей закон спрямований на створення
сприятливих умов для залучення приватних інвестицій в сферу теплопостачання,
водопостачання та водовідведення шляхом встановлення прозорих умов внесення
інвестицій, закріплення гарантій їх повернення, забезпечення інформаційної прозорості
проведення конкурсу, врегулювання відносин власності при виконанні умов
договорів концесії і оренди, забезпечення можливості участі в конкурсі
юридичних осіб - нерезидентів.
Основними цілями реформування є забезпечення умов
проживання, що відповідають стандартам європейської якості, є збільшення
ролі територіальної громади, до неї
переходять функції з володіння та управління. Це, з одного боку, надає
можливості для розробки різних моделей функціонування ЖКГ, а з другого –
вимагає пошуку фінансових ресурсів, які залежать від платоспроможності
користувачів послуг.
Радикальна
реформа ЖКГ передбачає реконструкцію та модернізацію інженерної інфраструктури.
Це потребує великих інвестицій, джерела формування яких повинні бути
диверсифіковані – національні та іноземні, державні та приватні. У сферу ЖКГ
потрібно залучати приватні капітали комерційних структур.
Приватні
інвестиції в житлово-комунальне господарство будуть стимулювати самі споживачі
комунальних послуг. Це обумовлено тим, що споживачеві, який має у власності
житло, зручніше мати справу з приватним виробником комунальних послуг, якого
можна вибрати та від послуг якого можна за необхідності відмовитися. Цей
безпосередній зв'язок почав формуватися в умовах приватизації державного житла.
Сьогодні більш 70 % жителів багатоквартирних будинків приватизували своє житло.
Звичайно, кожен із них не може самостійно вирішувати низку складних питань, що
виникають у зв’язку із користуванням різноманітними комунальними послугами [2].
З метою
реалізації Загальної програми реформування і розвитку житлово-комунального
господарства на 2009-2014 рр. планується щорічно залучати приблизно 3 млрд.
грн. за рахунок спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість
діяльності щодо надання житлово-комунальних послуг та поставок теплової
енергії, річних обсяг робіт у якій складає 12 млрд грн. Цей податок буде
залишатися в розпорядженні підприємств коммунального господарства та
спрямовуватися на модернізацію інженерних систем та ремонт житлового будинку.
Таким чином,
реформування житлово-комунального господарства не повинно бути пов’язаним із
кризовим станом економіки в цілому, оскільки задоволення потреби в комунальних
послугах є життєво необхідною умовою нормальної життєдіяльності мільйонів
людей.
Список використаних джерел
2.
Єфіменко І. А. Основні цілі реформування житлово-комунального господарства [Електроний ресурс] / І. А. Єфіменко. - Режим
доступу: http://www.vestnikdnu.com.ua/archive/200931/203-208.pdf.
- Назва з екрану.
4.
Про особливості передачі в оренду або концесію об'єктів централізованого
водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній
власності : Закон України від 21жовт. 2010 р. № 2624-VI // Відомості Верховної Ради України.
- 2011. - № 11. – С. 71.
| 
