|
Богач Борис
к.е.н., в. о. доцента
Буковинський державний
фінансово-економічний університет
м. Чернівці
У сучасних умовах розвитку
економічної системи нашої держави, виробничим підприємствам стає все важче
відстоювати свої конкурентні позиції на ринку товарів та послуг. В зв'язку з
тим, що реальний сектор економіки на сьогодні все більше витісняється
комерційними підприємствами та посередницькими структурами, а ринок України
переповнений порівняно дешевими (хоча й не завжди якісними) імпортними
товарами, перед вітчизняними виробниками постає гостра проблема реформування
власних виробничих процесів на основі стратегічного управління.
Стратегічне управління – це
сучасна концепція ведення бізнесу, яка охоплює визначення цілей та завдань,
напрямів діяльності, створює орієнтир для розміщення ресурсів та реалізації
заходів для досягнення поставлених цілей [1, с. 591].
Власники підприємств повинні більше
уваги приділяти розв’язанню стратегічних завдань, які забезпечать розвиток
підприємства у відповідному напрямі.
Проблемам оптимізації витрат
виробництва та формування виробничої стратегії підприємства присвячені праці
багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких варто виділити: Гордієнко
П. Л, Клівець П. Г., Шершньова З. Є., Корецький М. Х., Василенко В. А., Сумець
О. М. та ін. Разом з тим, ряд питань залишаються досі відкритими.
Стратегії, якими керуються
підприємства у бізнесі, у систематизованому вигляді розробляються і
реалізуються за допомогою стратегічного управління.
Стратегічне управління спрямоване
на створення конкурентних переваг підприємства і отримання певної ринкової
позиції, які забезпечать майбутню життєдіяльність та розвиток підприємства.
Під стратегією підприємства варто
розуміти комплексний план його діяльності, який розробляється на основі
творчого, науково обґрунтованого підходу і призначається для досягнення
довгострокових глобальних цілей підприємства [2, с. 9]. Виробнича стратегія є
складовою загальної корпоративної стратегії підприємства та входить до складу
його функціональних стратегій.
Виробнича стратегія - це
функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого
потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді
виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску
конкурентоспроможних продуктів [3, с. 398]. Вона орієнтована на створення
економічно ефективної, гнучкої виробничої системи, здатної адаптуватися до
можливих змін.
Формування виробничої стратегії
підприємства напряму пов'язане зі створенням конкурентних переваг, конкурентоспроможного продукту та виробничим
потенціалом підприємства. Це означає, що виробнича стратегія повинна
базуватися, перш за все, на внутрішніх резервах підприємства та цілком
відповідати загальній (корпоративній) його стратегії.
Виробничу стратегію можна
розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує
відповідність завдань виробництва завданням більш широкої організаційної
структури. Оскільки завдання останньої з часом мають тенденцію змінюватися,
виробнича стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх
змін потреб покупців. Саме тому, при визначенні виробничої стратегії
підприємства необхідно враховувати ряд параметрів, таких як:
–
обсяги продукції, виробництво яких необхідно забезпечити в певний період
часу (тобто виробничі потужності та виробничий потенціал);
–
розриви між наявними та потрібними характеристиками виробничих процесів для
забезпечення запланованого випуску продукції;
–
масштаби виробничого потенціалу, рівень його гнучкості;
–
швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій до
реальних умов діяльності підприємства, з метою забезпечення його існування в
довгостроковій перспективі;
–
досягнення певних рівнів витрат на виробництво та створення певного обсягу
доданої вартості [3, с. 399].
Досить вагому роль при формуванні
виробничої стратегії підприємства відіграють такі чинники, як обсяги необхідних
капітальних вкладень; час, потрібний для своєчасного переходу до випуску нової
продукції; цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних
стратегій; техніко-організаційний рівень виробництва та рівень
конкурентоспроможності виробничого потенціалу; інноваційна здатність
управлінського персоналу тощо. Нерідко ці та інші чинники є потужними
стримуючими факторами при формуванні та реалізації виробничої стратегії
підприємства.
Найпоширеніші виробничі
стратегії. орієнтовані на підвищення якості продукції, зниженні витрат,
впровадженні високих технологій тощо. Згідно із сучасною концепцією виробничих
стратегій до їх складу також входять:
–
стратегія мотивації праці, що визначає пріоритети мотиваційних комплексів
внутрішньої, зовнішньої позитивної мотивації і зовнішньої негативної мотивації
(вона орієнтує на формування адекватного мотиваційного механізму);
–
стратегія науково-технічного розвитку й організації праці, впливу
науково-технічного розвитку на потребу в трудових ресурсах;
–
стратегія розвитку трудового потенціалу підприємств, формування необхідних
компетенцій тощо [4, с. 308].
У сучасних ринкових умовах під
час розробки та впровадження виробничої стратегії підприємства необхідно
зважати на те, що виробнича діяльність органічно пов'язана з іншими видами
діяльності всередині підприємства (маркетинговою, фінансовою діяльністю,
діяльністю служби персоналу), тобто із усіма іншими функціональними
стратегіями. Крім цього, варто ще раз наголосити, що виробнича стратегія
безпосередньо пов'язана із багатьма чинниками зовнішнього середовища. Саме
тому, ефективність виробничої стратегії залежить не тільки від її власного
змісту й від того, наскільки вона органічно взаємодіє з іншими функціональними
стратегіями підприємства та зовнішніми факторами.
Таким чином, виробнича стратегія
є невід'ємною складовою корпоративної стратегії підприємства та повинна
підпорядковуватися стратегічним цілям його діяльності. Основна мета виробничої стратегії
полягає в переробці ресурсів у кінцеву продукцію для максимального задоволення
запитів споживачів і як наслідок, для зростання попиту на продукцію цього
підприємства. Важливою умовою формування виробничої стратегії є врахування усіх
внутрішніх та зовнішніх чинників, що можуть впливати на підприємство у ході
його звичайної діяльності. Саме тому, виробнича стратегія, як і будь-яка інша,
повинна бути досить гнучкою, проте не настільки, щоб значно відступати від
намічених цілей управління підприємством.
Список використаних джерел
1. Економічний аналіз: підруч.
[для студ. економічних спеціальностей вищ. навч. закл.] / С.З. Мошенський, О.В.
Олійник. – [2-ге вид.] – Житомир: ПП "Рута", 2007. – 704 c.
2. Гордієнко П. Л. Стратегічний
аналіз: Навч. посіб. / П. Л. Гордієнко. – К.: Алерта, 2006. - 404 с.
3. Шершньова З. Є. Стратегічне
управління: Підручник / З. Є. Шершньова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:
КНЕУ, 2004. – 699 с.
4. Клівець П. Г. Стратегія
підприємства: Навч. посіб. / П. Г. Клівець. – К.: Академвидав, 2007. – 320 с.
| 
