|
Повстенюк Наталія
викладач
Вінницький
інститут економіки ТНЕУ
м.Вінниця
АКТУАЛЬНІ
ПРОБЛЕМИ САНАЦІНИХ ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
Інтеграція
України до світових політичних та економічних структур вимагає інтенсифікації
трансформаційних процесів. В умовах нестабільного зовнішнього середовища, що
характеризується мінливістю політичних, економічних, правових та соціальних
чинників, система управління процесами фінансового оздоровлення ділових одиниць
потребує особливої уваги. Незважаючи на істотні ринкові зрушення в економіці
країни, позитивний вплив реформ, темпи подальшого розвитку вітчизняної
економіки є недостатніми, наявний в Україні науково-технічний та виробничий
потенціал ще не відновлено повною мірою. Так, станом на 2011
рік частка збиткових підприємств досягла 39,3%, а загальна сума їх збитків
склала 87,1 млрд. грн. [3]
Аналіз динаміки процесів банкрутства в Україні
показав, що у правовому полі переважають механізми, орієнтовані на ліквідацію,
а не на відновлення платоспроможності й ефективної діяльності фінансово
неспроможних господарюючих суб'єктів, у зв’язку з чим дослідження процесів та
механізмів санації як інструмента оздоровлення підприємств є досить актуальним.
Зауважимо,
що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його
акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й
зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою
може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що
серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний
відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість
їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови
проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть
розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале
законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення
санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової
підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин
багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до
пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними
банкрутами.
Теоретичний
зміст поняття «санація», можливо розкрити через характеристику цілого комплексу
фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних, правових та
соціальних заходів, які спрямовані насамперед на виведення неплатоспроможного
підприємства із фінансово-економічної кризи, на відновлення його
платоспроможності, досягнення прибутковості та конкурентоспроможності в
довгостроковому періоді при збалансованому задоволенні інтересів усіх суб’єктів
санаційного процесу. Тобто санація — це сукупність усіх можливих заходів, які
здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. [2]
На методи та
форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі
держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах
колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний
спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств.
Існуюча
неоднозначність трактування норм чинного законодавства негативно впливає на
функціонування всього організаційно-економічного механізму санації. Тому, чинний
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» [1]
повинен бути доповнений оновленими нормами, що регламентують саму процедуру
проведення санації.
Беручи до уваги,
що керуючий санацією виконує важливі функції антикризового менеджера, необхідно
посилити вимоги до кваліфікації претендентів при отриманні ними ліцензії
арбітражного керуючого, з огляду на те ,що основними перешкодами у діяльності
арбітражних керуючих у процесі проведення санації є такі, як суперечливість
законодавства, недостатнє сприяння державних органів, агресивність
кредиторів та упередженість персоналу
підприємства, наявність корупційних схем у судовій системі, органах виконавчої
влади та інше.
Аналізуючи
сучасний стан економіки, можливо виділити пріоритетні напрями успішного
оздоровлення неплатоспроможних підприємств, а саме: наявність достатнього санаційного потенціалу,
фаховість керуючого санацією, кваліфіковано розроблена стратегія санації та
узгодження інтересів учасників санації, узгодження норм законодавчого
регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємства, забезпечення
балансу загальнодержавних інтересів з регіональними та локальними інтересами
суб’єктів санації, забезпечення
селективної підтримки і стимулювання підприємств, що мають стратегічне значення
для економіки та безпеки країни, а також моніторингу їх
фінансово-господарського стану та забезпечення прозорості процедур банкрутства.
Список
використаних джерел
1. Закон України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 . №784–XIV / Верховна Рада
України. – Офіц. вид.
2. Гура Н.О.
Санація підприємства в умовах фінансової кризи та роль контролінгу в її
проведенні / Н.О. Гура, С.М. Гнатенко // Міжнародний збірник наукових праць. -
2009. - №1(16). - С. 31-36.
3. Держкомстат
України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
| 
