Архів / Archive

Головна » Статті » 2012_12_11-12_KamPodilsk » Секція_8_2012_12_11-12

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
Таранова Галина
асистент
Феодосійський політехнічний інститут
Національного університету кораблебудування ім. адм. Макарова,
м. Феодосія
 
ДЕЯКІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
 
Одна з нагальних проблем постприватизаційного періоду української економіки – це проблема формування та ефективного функціонування корпоративного сектора. Його формування припадає на кінець 80-х – початок 90-х ровів, ще до початку ринкових реформ. Однак найактивніше цей процес став розвиватися після прийняття Закону України «Про господарські товариства», що зумовило масове створення господарських товариств через перетворення державних підприємств на акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші види корпоративних форм господарювання [1].
Корпораціями в сучасній економічній і правовій літературі називаються господарські товариства (насамперед акціонерні товариства), які мають статус юридичної особи, утворені шляхом об'єднання майна засновників і існують незалежно від зміни конкретних учасників.
Якщо звернутися до сучасного вітчизняного законодавства Господарський кодекс України [2] визначає корпорацію як договірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, які об'єдналися, з передачею ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації, а корпоративні права становлять права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність господарського товариства.
У сучасній практиці суб’єктами корпоративного управління виступають: емітенти - як правило, це акціонерні товариства; акціонери, тобто інвестори; менеджери корпоративного підприємства; держава в особі органів державної влади і місцевого самоврядування; кредитори та інші зацікавлені особи, які тим чи іншім способом втягуються в процес функціонування підприємства.
Об'єктами корпоративного управління в Україні є господарські товариства. Проте не всі господарські товариства попадають під поняття корпоративних. До таких насамперед відносять акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, тобто ті, в яких управління відокремлене від власності.
Загальним об'єктом управління можна вважати корпоративні права, проте вони не можуть існувати без корпорації як цілісного суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Об'єктом корпоративного управління є також державне майно, передане в статутні капітали господарських товариств, акції акціонерних товариств, що належать державі [3].
У світовій практиці виділяють такі види корпоративних об’єднань: союзи, господарські асоціації, концерни, консорціуми, картелі, корнери, конгломерати, трести, синдикати, франчайзи, холдинги. Таке різноманіття корпоративних об’єднань властиве західним краї нам з високим рівнем технічного прогресу. В Україні такі об’єднання ще тільки створюються. Переважають союзи та асоціації. Останнім часом дедалі частіше з’являються об’єднання у вигляді холдингів та концернів.
Найбільш розповсюдженою формою корпорацій в світі виступають акціонерні товариства. Таке твердження є справедливим і для вітчизняних підприємств: аналіз свідчить, що найбільш активно акціонерні товариства створювалися в 1994-1996 роках: з досліджуваних підприємств в цей період було створено 52,7 % акціонерних товариств України  (59,5 % ВАТів та 44,3 % ЗАТів). Саме на цей період припадає найвища активність приватизації об’єктів державної та комунальної власності. Після цього темпи створення акціонерних товариств стали повільніші. Причому, в останні роки динаміка створення ЗАТ (ПрАТ) значно переважає темпи створення ВАТ (ПАТ) [4].
Дослідження системи корпоративного управління дозволило виявити деякі особливості у вітчизняному корпоративному управлінні, які негативно впливають на ефективне функціонування підприємства: дублювання функцій – функціональні обов’язки перетинаються, створюючи безлад. Відсутність прозорості системи корпоративного управління сприяє додатковим витратам грошових, матеріальних та інших ресурсів; спостерігається приховане протистояння інтересів керівників відділів і керівників загальнокорпоративного рівня. Нерідко зустрічається ситуація, коли керівники відділів займаються лише оперативним управлінням і вирішенням різних локальних питань. Проте часу на питання стратегії і впровадження змін, викликаних сучасними потребами сфери, не вистачає. Керівники загальнокорпоративного рівня зацікавлені в ініціативі і реалізації питань стратегічного розвитку за відлагодженої роботи існуючого бізнес-механізму; відсутня система поліпшення діяльності корпорації на всіх ієрархічних рівнях, так, в дирекції зустрічаються співробітники, яким все одно, як поліпшити їхню діяльність і діяльність дирекції взагалі [5].
Таким чином, досвід зарубіжних країн показує, що за століття функціонування в умовах ринкової економіки розвинутими країнами були сформовані норми та принципи корпоративного управління. Так організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила та запропонувала загальні принципи корпоративного управління, а саме система корпоративного управління повинна: захищати права акціонерів; забезпечувати однакове відношення до акціонерів; регулювати діяльність заінтересованих осіб в управлінні корпорацією; забезпечувати своєчасне та точне розкриття інформації і її прозорість; забезпечувати стратегічне керівництво товариством шляхом чіткої регламентації обов’язків керівних органів. Загальна частина таких підходів знайшла відображення в законодавчій базі України та вже використовується, але має свою певну специфіку. Тому важливим для України, що тривалий час не мала своєї корпоративної культури та управління, є створення власної системи регулювання, яка мала би не повністю копіювати закордонні системи, а відображати соціально-економічні особливості розвитку вітчизняного суспільства, враховуючи існуючий позитивний досвід.   
 
Список використаних джерел
1. Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, Л.М.Савчук. Корпоративне управління. Навчальний посібник.– К.: Кондор, 2007.– 174 с.
2. Господарський кодекс України із змінами і доповненнями від от 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/.
3. Мальська М. П., Мандюк Н. Л., Занько Ю. С. Корпоративне управління: теорія та практика. Підручник.– К.: Центр учбової літератури, 2012. – 360 с.
4. Прокопчук Л.М. Формування системи корпоративного управління в акціонерних товариствах [Електронний ресурс] // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2012. – № 3 (13). – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2012_3/273.pdf.
5. К.С. Шапошников. Сучасні інструменти корпоративного управління: організаційна регламентація бізнес-процесів [Електронний ресурс] // Європейський вектор економічного розвитку. Збірник наукових праць. – 2012. № 2 (13). – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Eve r/2012_2/94.pdf.
Категорія: Секція_8_2012_12_11-12 | Додав: clubsophus (2012-12-11)
Переглядів: 1031 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція_1_2012_12_11-12
Секція_2_2012_12_11-12
Секція_3_2012_12_11-12
Секція_4_2012_12_11-12
Секція_5_2012_12_11-12
Секція_6_2012_12_11-12
Секція_7_2012_12_11-12
Секція_8_2012_12_11-12
Секція_9_2012_12_11-12
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 639
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0