Архів / Archive

Головна » Статті » 2012_12_11-12_KamPodilsk » Секція_8_2012_12_11-12

ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Стожок Людмила
к.е.н., доцент
Інститут економіки та менеджменту
Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”
м. Київ
 
ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
 
Соціальна криза, яка лише загострюється та розширюється, вимагає радикальних змін як на законодавчому рівні в сфері соціальної політики, так і на виконавчому. Одним із заходів мінімізації соціальних ризиків є залучення українського бізнесу до вирішення різних соціальних проблем шляхом реалізації напрямів соціальної відповідальності. В Україні напрями соціальної відповідальності підприємств відповідають принципам Глобального Договору ООН: забезпечення і реалізація прав людини, дотримання стандартів праці, охорона навколишнього середовища і боротьба з корупцією[1], який передбачає орієнтацію забезпечення досягнення цілей розвитку тисячоліття: подолання бідності, забезпечення якісної освіти впродовж життя, забезпечення гендерної рівності, зменшення дитячої смертності, поліпшення здоров’я матері, обмеження поширення ВІЛ - інфекції /СНІДу та туберкульозу, забезпечення сталого розвитку довкілля [2, с.32].
Щодо універсальності визначення поняття „корпоративна соціальна відповідальність”, то його в науці немає і найчастіше використовують термін соціальна відповідальність бізнесу. В міжнародному стандарті соціальна відповідальність характеризується як відповідальність організацій за вплив їх рішень і діяльності на навколишнє середовище через прозору і етичну поведінку. [3, с.15]. Оскільки корпоративна соціальна відповідальність має прозорий характер, то вона може слугувати для підприємства як механізм залучення його до соціальної і економічної сфери. Відповідно до цього, під корпоративною соціальною відповідальністю розуміють добровільний внесок, не закріплений законодавчими зобов’язаннями, в розвиток суспільства в економічній, екологічній та соціальній сферах. Економічна діяльність характеризує вплив організації на економічні системи місцевого, національного і глобального рівнів. Екологічна діяльність – на екосистему, землю, воду, повітря. А соціальна діяльність – на соціальні системи.
Соціальну відповідальність можна розглядати в ракурсі внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Отже, виокремлюють внутрішню соціальну відповідальність підприємства, яка включає: управління та розвиток людських ресурсів через освітні програми і програми підвищення кваліфікації кадрів, стабільність заробітної плати, охорона здоров’я працівників та безпека праці, додаткове медичне та соціальне страхування, недержавне пенсійне забезпечення працівників, розвиток персоналу та зовнішню соціальну відповідальність до якої можна віднести взаємини з бізнес партнерами, постачальниками і споживачами, відповідальність перед клієнтами за якість наданих послуг, дотримання прав людини, спонсорство і благодійність та сприяння в охороні навколишнього середовища. Таким чином, в залежності від стратегічних цілей підприємства відбувається орієнтація на перевагу тієї чи іншої складової соціальної відповідальності.
Корпоративна соціальна відповідальність базується на ряд принципів в межах економічної, соціальної та екологічної сферах суспільної діяльності.
Основними принципами корпоративної соціальної відповідальності є:
·        принцип відкритості та прозорості, що характеризується інформованістю про діяльність як фінансову, так і не фінансову;
·        принцип створення привабливих робочих місць, інвестиції в людський потенціал, забезпечення високого рівня соціально-побутових умов праці.
Вкладання в персонал свідчить не лише про ефективну систему менеджменту персоналу на підприємстві, яка в свою чергу свідчить про зменшення плинності кадрів, підвищення продуктивності, а й про економічну рівність, про фінансову захищеність працівників. Система управління персоналом повинна бути динамічною, гнучкою, економічною, зберігати і підвищувати ефективність та продуктивність персоналу. Головним її завданням є утримання кваліфікованих працівників і включення їх в реалізацію заходів щодо стабілізації підприємства. Спираючись на стратегічні цілі власного розвитку, підприємствам необхідно формувати кадрову політику як цілісну довгострокову стратегію, віддаючи перевагу висококваліфікованим професіоналам, відповідальним та інноваційним фахівцям, а також молодим спеціалістам, налаштованим на постійне самовдосконалення. Не менш важливим фактором виконання даного принципу є наявність соціального пакету, який є мотиваційним і захисним інструментом, що інтегрує методи матеріального та нематеріального стимулювання праці, включає при цьому систему заходів, що дають можливість задовольнити потреби працівників і безпосередньо вплинути на процес виробництва. Стабілізації колективу сприяють і заходи соціального захисту працівників, які передбачають надання співробітникам медичних послуг додаткових оплачених днів відпочинку, додаткового недержавного пенсійного забезпечення;
·        принцип побудови доброзичливих і взаємовигідних відносин з усіма зацікавленими сторонами;
·        принцип неухильного виконання вимог законодавства та протидії усім видам корупції, реалізується шляхом сплати податків, поповнюючи місцеві та державні бюджети і роблячи свій внесок у сталий розвиток суспільства. Нині сам бізнес зацікавлений у соціальній стабільності та у економічному зростання, оскільки, корупція значною мірою підриває світовий, соціальний, економічний та екологічний розвиток, шляхом відвертання ресурсів від їхнього належного використана.
·        принцип підтримки екологічної відповідальності;
·        принцип внеску в формування громадянського суспільства через благодійні та спонсорські програми, проекти суспільного розвитку шляхом участі в реалізації благодійних та спонсорських проектів, що направлені на підвищення добробуту як окремих сегментів суспільства, так і суспільства загалом [3, с.22-26].
Основними перевагами реалізації та впровадження підприємствами принципів корпоративної соціальної відповідальності є покращення як вітчизняного, так і міжнародного рейтингу, оптимізація операційних процесів та зменшення виробничих витрат, розширення можливостей для залучення висококваліфікованих працівників, їх мотивування та утримання, покращення інформаційної відкритості та прозорості, налагодження та побудова взаємовідносин із зацікавленими сторонами з метою раціонального використання наявних ресурсів підприємства, покращення довіри зі сторони зацікавлених сторін, поліпшення фінансових та економічних показників діяльності в цілому.
Отже, важливо підкреслити той факт, що реалізація соціальної відповідальності передбачає перш за все розробку та впровадження довготривалої програми дій, тобто стратегії, в якій визначатимуться цінності та стандарти, згідно з якими здійснюватиметься діяльність підприємства. Корпоративна соціальна відповідальність є основою сприяння на макрорівні конкурентоспроможності, рівню компетенції працівників, а на макрорівні – інтегруватися у європейський, світовий діловий простір. 
 
Список використаних джерел
1.     Глобальний договір [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.globalcompact.org.ua/ua/businescase/anticorruption
2.     Національна доповідь „Цілі Розвитку Тисячоліття Україна – 2010”. – К.: Програма Розвитку ООН в Україні, 2010. – 108 с.
3.     Руководство по социальной ответственности. Международный стандарт ISO/FDIS 26000:2010 – 140 с.
Категорія: Секція_8_2012_12_11-12 | Додав: clubsophus (2012-12-11)
Переглядів: 1933 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція_1_2012_12_11-12
Секція_2_2012_12_11-12
Секція_3_2012_12_11-12
Секція_4_2012_12_11-12
Секція_5_2012_12_11-12
Секція_6_2012_12_11-12
Секція_7_2012_12_11-12
Секція_8_2012_12_11-12
Секція_9_2012_12_11-12
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 639
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0