|
Мирончук Ольга
здобувач
Міжнародний університет бізнесу і права
м. Херсон
роль інвестиційного
забезпечення аграрної сфери в контексті національної антикризової політики
Активізація
інвестиційної діяльності належить до системних питань макроекономічного розвитку,
вирішення яких має здійснюватися, насамперед, на державному рівні, дослідження
теоретичних і практичних питань формування механізмів залучення інвестицій в аграрну сферу в контексті національної
антикризової політики становить важливу проблему в сучасній науці. Проблеми
функціонування та подальшого розвитку інвестиційного забезпечення галузевого
рівня досліджувались багатьма вченими, серед яких найбільш вагомий науковий
доробок становлять праці Ю. Бажала, В. Базилевича, М. Бланка, О. Гаврилюка, В. Гейця,
А. Гойка, Б. Губського, Б. Кваснюка, О. Колосова, О. Мертенса, Б. Панасюка, А.
Пересади, І. Родіонової, П.Саблука, І. Сало, М. Чумаченка, А. Чухна, В.
Шевчука та інших. Проте недостатньо дослідженими
залишаються питання розробки дієвих механізмів стимулювання інвестиційного
забезпечення в умовах національної антикризової політики.
Аграрна сфера України
переживає сьогодні досить складний період свого розвитку. Однією з головних
передумов відновлення аграрної економіки
має стати зміна підходів до стимулювання та здійснення механізмів залучення інвестицій в аграрну сферу в контексті національної
антикризової політики. В перспективі аграрна політика держави повинна
спрямовуватись на сталий розвиток галузей аграрної сфери на інвестиційній
основі, забезпечення продовольчої безпеки країни, нарощування експортного
потенціалу, застосування узгоджених з нормами СОТ механізмів захисту
вітчизняного аграрного ринку, створення умов для повноцінного розвитку
соціальної інфраструктури сільських територій. Основні напрями реалізації
поставлених завдань здійснюватимуться, виходячи з таких пріоритетів, як
нарощування виробництва та підвищення конкурентоспроможності
сільськогосподарських галузей, збільшення експорту продукції, розвиток
інфраструктури аграрного ринку, формування цілісної системи
фінансово-кредитного забезпечення [1, с.53].
Інвестиційна
діяльність аграрної галузі направлена на введення у дію нових виробничих
потужностей, модернізацію існуючих виробництв. За рахунок інвестиційних коштів
на підприємствах аграрної сфери здійснюється модернізація технологічних
процесів і обладнання, впроваджуються енерго- і ресурсозберігаючі технології,
освоюється випуск нових видів продовольчих товарів. Зокрема, обсяги введених в
дію тваринницьких приміщень для великої рогатої худоби за період 2005-2011
зросли в 19,4 рази. Обсяги введених в дію потужностей по виробництву сирів
зросли в 6,4 рази.
Аграрна сфера
потребує як зовнішніх так і внутрішніх інвестицій. Відносячи до зовнішніх
джерел фінансування інвесторів зарубіжних країн, перш за все, слід зазначити,
що в умовах сповільнення інвестиційної активності у світі в цілому, їх увагу
все більш приковують Центральні та Східні Європейські країни. Західноєвропейські
інвестори шукають місце для розміщення нового виробництва та базу для експансії
на динамічні ринки Східної Європи, підприємці з країн СНД прагнуть виходу на
Європейський та світовий ринок. За цих умов Україна, що межує з економічними
культурами як Заходу, так і Сходу, виокремлюється привабливим самостійним
середовищем для ведення бізнесу, ідеальним плацдармом для виробництва товарів
та послуг, орієнтованих на обидва ринки [2, с.108].
Інвестиційна політика держави в
аграрній сфері економіки повинна бути спрямована на забезпечення зростання
обсягів капіталовкладень у сферу впровадження технологій в сільськосподарському
виробництві та харчовій промисловості. Держава, використовуючи певні механізми, має
забезпечити умови для формування та стимулювання розвитку інвестиційної
діяльності насамперед через створення позитивного інвестиційного клімату
внаслідок поліпшення загального міжнародного іміджу країни.
На сьогодні наслідком
відсутності послідовної макрополітики стало неврівноваження в доходах та
видатках валового внутрішнього продукту, скорочення, а іноді відсутність
інвестицій у народне господарство, нераціональна підтримка неефективних і
збиткових підприємств за рахунок рентабельних [3, с.78]. Так, при розгляді
одночасно базових темпів зростання валового внутрішнього продукту, реальних
ланцюгових темпів валового внутрішнього
продукту та інвестицій в основний капітал не виявлено чіткої тенденції
економічного зростання: економіці властиві ознаки минулої кризи, відбувається
процес адаптації до негативних наслідків згаданого вище кризового стану.
Національний
аграрний сектор знаходиться перед об'єктивною необхідністю активізації
капіталовкладень на створення конкурентоздатних господарських
систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення
диверсифікації капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень. Інвестиційна діяльність була, є й буде завжди
вирішальним чинником усієї економічної політики держави. Як показує досвід господарювання в ринкових
умовах, сам тільки ринковий механізм автоматично не
може зосередити інвестування на забезпеченні державних
інтересів.
Щодо
формування механізмів залучення
інвестицій в аграрну сферу в контексті національної антикризової політики
необхідно, насамперед, у законодавчому порядку розширити сферу дії державного
регулювання інвестиційної діяльності, яке має бути основою економічної політики
держави, здійснення інвестиційної діяльності на підприємствах і в господарських
структурах різноманітних форм власності, на різних рівнях. Зокрема, залучити до
активної інвестиційної діяльності суб’єкти різноманітних форм власності та
господарювання для розширення розвитку національного товаровиробництва та
ринкової інфраструктури, створення інвестиційних нагромаджень, в якому повинен
брати участь весь фінансовий капітал держави, в тому числі й тіньові його
форми; направляти інвестиційні ресурси на виконання, в першу чергу,
пріоритетних загальнодержавних і регіональних програм розвитку аграрної сфери;
ширше залучати і раціонально використовувати у розвитку агросфери іноземні
інвестиції. Для цього слід на державному рівні створити необхідну
інфраструктуру та належний механізм страхування цих інвестицій, яке являє собою
основну складову частину в інфраструктурі їх залучення.
Список використаних джерел
1. Олійник Д.Т. Ресурсне
забезпечення інвестиційної діяльності України.
– Одеса: ВМВ, 2005. – 410 с.
2. Дем’яненко М.Я. Стратегія
розвитку агропромислового комплексу України. Проект// Економіка України. –
2005. - №7. – С. 106-112.
3. Стратегічні виклики ХХІ століття
суспільству та економіці України. У 3 т.
Т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / за ред. В.М. Гейця,
В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка. – К.:
Фенікс, 2007. – 564 с.
| 
