Петренко Вікторія
магістрант
Черкаський
інститут банківської справи УБС НБУ
м. Київ
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В БАНКУ НА СУЧАСНМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
Ризиком
пронизана вся банківська діяльність і саме ризик є джерелом банківського
прибутку, який, з одного боку, є кількісним вимірником успішності банківського
бізнесу, а з іншої, є інструментом забезпечення стабільності та надійності
банку. саме тому важливим аспектом у діяльності банку є ефективне управління
ризиками.
Варто зауважити,
що розвиток економічних процесів зволікає виникнення новітніх ризиків. Зокрема
протиправні дії суб’єктів економічних відносин щодо легалізації коштів,
одержаних злочинним шляхом та/або фінансування тероризму. В Україні, як і у
всіх країнах членах ФАТФ, відповідальними за організацію внутрішньобанківської
системи запобігання легалізації кримінальних доходів є керівник банку, що
реалізується через механізму системи фінансового моніторингу [1]. Аналогічні
вимоги мають місце і по відношенню до небанківських фінансових установ з боку
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
Дана законодавча
норма автоматично вимагає від банків структурної перебудови системи
ризик-менеджменту, оскільки поява вищезазначеного ризику породжує нові причинно-наслідкові
зв’язки у системі ризиків банківської діяльності. Також варто відмітити, що
дані зв’язки можуть мати як прямий, так і зворотній напрям [2, с. 13].
Останнє пояснюється структурою ризику використання послуг банку для легалізації
кримінальних доходів та/або фінансування тероризму, яке представлена трьома
складовими: ризик країни, ризик клієнта, ризик послуги [1].
Зауважимо,
фінансовий моніторинг, який здійснюється з активним залученням установ
фінансового сектору, перш за все забезпечує фінансову стабільність держави. Так,
на сьогоднішній день розвиток виробництва, зниження темпів інфляції, поліпшення
рівня життя населення та фінансова стабілізація немислимі без добре працюючої
системи фінансового моніторингу.
Основними
переваги впровадження фінансового моніторингу на державному рівні можна
назвати забезпечення високої якості
послуг, що надаються за рахунок коштів бюджету; досягнення стратегічних цілей і
завдань виконавчими органами державної влади; ефективне використання державних
фінансових ресурсів.
Однак, саме банківська сфера є зоною підвищеного
ризику щодо її використання в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних
злочинним шляхом, а банківські установи є привабливими як для національних,
так і міжнародних організованих злочинних угруповань та окремих злочинців як
засіб переміщення коштів, призначених для фінансування тероризму або легалізації
доходів, одержаних злочинним шляхом.
Використання послуг банку для
відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму
можуть завдавати велику шкоду благополуччю фінансової установи, а головне -
негативно позначитися на її фінансовій стійкості. Ці наслідки можна
характеризувати як підвищення ризику втрати репутації, рівня операційного
ризику, юридичного ризику та ризику концентрації. Перелічені банківські ризики
взаємопов'язані між собою та кожний пов'язаний з відповідними негативними
наслідками: [3]
-
утрата прибуткового бізнесу та/або напряму діяльності;
-
виникнення проблем з ліквідністю у результаті вилучення вкладів;
-
припинення кореспондентських банківській відносин;
-
витрати на розслідування та сплату штрафних санкцій;
-
конфіскація майна;
-
утрати за кредитними та іншими активними операціями;
-
зниження курсу акцій банківської установи тощо.
Зауважимо, що визначення
потенційного ризику відмивання кримінальних
доходів стосовно клієнта є найважливішою частиною. Так, відповідно
до позиції Базельського комітету,
впровадження ефективної політики «Знай свого клієнта» являється найвагомішою
складовою частиною системи
ризик-менеджменту в банках. Тобто перед кожним банком стоїть актуальне завдання
формування системи індикативних ознак з метою максимально дієвої ідентифікації
клієнта щодо його ймовірних намірів використання послуг банку для легалізації
кримінальних доходів та/або фінансування тероризму.
Опираючись на
міжнародний досвід, дослідники вітчизняної наукової школи пропонують до
застосування систему скорингу на базі індикаторів ризику для оцінки репутації
клієнта та відповідності його операцій фінансовому стану, суті та напрямам
діяльності. Так, підходи, що висвітлені у роботі можуть стати однією зі складових
ризикорієнтованої внутрішньобанківської системи фінансового моніторингу [4].
Отже,
упровадження системи фінансового моніторингу стало значущими переломним моментом
у визначенні ролі банківської системи у економічних процесах. З одного боку,
звичайно діяльність банків у сфері управління ризиком використання послуг банку
для легалізації кримінальних доходів та/або фінансування тероризму першочергово
має за мету максимізувати рівень ефективності управління банківським бізнесом,
однак, паралельно реалізується надмірно актуальне питання кожної економічної
системи – зниження корупції, а отже, тіньового обігу грошових ресурсів, що
сприяє викривленню причинно-наслідкових зв’язків між економічними процесами у
державі, а отже стримуванню економічного зростання національного господарства.
Список використаних джерел
1.
Про здійснення банками фінансового моніторингу
[Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного банку України : офіц.
текст : вiд 14.05.2003 № 189. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0381-03.
2.
Дмитров С. Новітня компонента в системі банківських
ризиків / С. Дмитров, Т. Медвідь // Вісник НБУ. - 2010. - № 4. - С.11-15.
3.
Азаренкова Г.М.Аналіз
моделювання і управління ризиком (в схемах та прикладах) [Текст] : навч. посіб. / Г. М. Азаренкова. – Львів : Новий Світ-2000, 2011. – 240 с.
4.
Система скорингу на основі індикаторів ризику як
ефективна складова фінансового
моніторингу в банку / С. Дмитров, В. Черняк, О. Кузьменко // Вісник НБУ. - 2011. - № 1. – С. 26-31.
|