|
Колодій Андрій
к.е.н., в.о. доцента кафедри фінансів і кредиту,
Садура Оксана
к.е.н., доцент кафедри фінансів і кредиту
Львівський національний аграрний університет
м. Львів
ПЕНСІЙНА СИСТЕМА
НІМЕЧЧИНИ: КОРИСНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
Економічні успіхи Німеччини переконливі і добре
відомі, тому вивчення позитивного
досвіду цієї країни у галузі соціального страхування є вкрай корисним та
необхідним. Серед розвинених країн Європейського Союзу Німеччина займає свого
роду окреме місце, оскільки її економіка доволі часто піддавалася глибоким
соціально-економічним спадам. Проте, країна дуже швидко виходила з криз за
рахунок грамотних і ефективних реформ, що проводяться, в першу чергу, в
соціальній сфері. Чимало проблем у сфері соціально-економічної політики Німеччини
перекликаються і співпадають з сьогоднішніми проблемами інших країн Євросоюзу,
тому аналіз теоретичної концепції і практичного втілення соціальної політики
Німеччини є актуальним і необхідним.
У Німеччині система соціального страхування поділяється
на підсистеми обов'язкового і приватного страхування, які, у свою чергу,
охоплюють такі напрями: медичне страхування, пенсійне страхування і
страхування по інвалідності, страхування по безробіттю і страхування від
нещасних випадків. Організація системи соціального захисту побудована за
принципом самоуправління, згідно якого установи соціального страхування
наділені правовою, фінансовою і організаційною незалежністю від інститутів
державного управління.
Система медичного страхування Німеччини, яка є
однією з кращих у світі, базується на принципі солідарності, і полягає в тому,
що величина страхових внесків відповідає рівню прибутків застрахованих.
Водночас, медичне обслуговування, вартість якого може значно варіювати, не
залежить від обсягу внесків кожної людини, що дозволяє робити солідарне
вирівнювання. Більш заможні несуть витрати за незаможних, і це, з одного боку,
дає можливість забезпечувати соціальну захищеність, не перекладаючи
відповідальність на плечі держави, а з іншого - не ввіряючи турботу про власне
здоров'я самим хворим, примушуючи їх самих нести увесь тягар витрат.
В даний час пенсійна система Німеччини
представлена трирівневою моделлю. Перший рівень – обов'язкове державне пенсійне
страхування (ОДПС), другий рівень – виробничі пенсії, що виплачуються
підприємствами, і третій – приватне матеріальне забезпечення в старості [1].
Перший рівень функціонує як на федеральному, так і
на місцевому (земельному) рівнях. У ньому задіяні наймані працівники з окремих
професійних груп і самозайняте населення. Розміри страхових внесків у всіх 22
федеральних землях ФРН однакові і не накопичуються. Бюджет федерального закладу
пенсійного страхування формується за рахунок відрахувань працівника і
роботодавця в сумі 19,4 % від зарплати і фонду заробітної плати.
Другий рівень представлений корпоративним –
виробничим страхуванням. Виробничу пенсію одержує приблизно 50 відсотків всіх
пенсіонерів, включаючи державних службовців.
Третій рівень – приватне забезпечення старості,
здійснюється самим працівником шляхом формування своєї майбутньої пенсії.
Потенційні пенсіонери заключають з недержавними пенсійними фондами договори
орієнтовані на отримання додаткової пенсії в старості за рахунок накопичених
сум. Приватна система пенсійного страхування включає страхові компанії, кредитні
організації і банки. В свою чергу працівники – учасники програм приватного
страхування мають можливість прийняти участь в програмах, що направлені на
інвестування пенсійних накопичень.
На сьогодні в Німеччині проживає близько 82,5 млн.
осіб, з яких 23,5 млн. – пенсіонери. Пенсійний вік складає 65 років як для
чоловіків, так і для жінок. Особи, що мають 35 років трудового стажу можуть
вийти на пенсію в 63 роки. Очікувана тривалість життя при народженні в
Німеччині складає 79 років (76 років – для чоловіків і 83 роки – для жінок).
Федеральний закон ФРН «Про пенсію, що надається
підприємством» регулює як безпосереднє виконання зобов'язання працедавця по
виплаті виробничої пенсії, так і виплати пенсій касами взаємодопомоги,
страховими компаніями, пенсійними касами і пенсійними фондами [2; 3]. Крім
того, широко поширена практика виробничого матеріального забезпечення в
старості шляхом вкладення грошових коштів до інвестиційних фондів і в окремих
випадках – навіть вкладення грошових коштів в акції підприємства-працедавця.
Найманий працівник, за яким закріплено отримання
виплат з виробничого матеріального забезпечення в старості, зберігає за собою
право на отримання пенсії при достроковому припиненні трудових відносин. За
умови досягнення найманим працівником 25-річного віку і відрахування
роботодавцем страхових внесків не менше 5 років працівник зберігає за собою право
на отримання пенсії навіть у тому випадку, якщо він звільняється на підставі
«Положення про достроковий вихід» без дотримання обов'язкового страхового
стажу. У випадку, якщо найманий працівник переїжджає з Німеччини в будь-яку
країну Європейського Союзу, за ним зберігається право на одержання пенсії в
тому ж обсязі, що і для осіб, які вже вийшли на пенсію і перебувають на
території ФРН.
Також у Німеччині виділяють й додаткові форми
індивідуального матеріального страхування в старості. Найпоширенішим у ФРН є
поєднання гарантованої мінімальної пенсії з можливістю участі в отриманому
прибутку (накопичені дивіденди). Таке поєднання представляє «гібридний»
пенсійний план, який вже чітко визначений (уніфікований) Федеральним законом
ФРН «Про реформу права договірного страхування» [2, 3].
Після закінчення трудових відносин за згодою
колишнього і нового роботодавця, а також найманого працівника, новий
роботодавець може взяти на себе зобов'язання по виплаті пенсії. Право на
виробничу пенсію зберігається за найманим працівником у разі закінчення
трудових відносин до настання страхового випадку і може бути перенесено на
нового роботодавця, за умови прийняття останнім схожих зобов'язань.
Таким чином, обов'язкове пенсійне страхування у
Німеччині, діє за принципом солідарного перерозподілу. Фінансування
обов'язкового пенсійного страхування робітників і службовців проводиться за
рахунок внесків, що порівну сплачуються роботодавцями і застрахованими; за
рахунок державних дотацій, а також із засобів Федерального відомства праці у
вигляді виплати пенсійних внесків за безробітних.
Відповідно, базовий принцип, що лежить в основі
визначення пенсій, схожий з основним підходом до формування соціальної політики
країни в цілому. Він не лише дозволяє підтримувати середній рівень, досягнутий
працівником впродовж його трудової діяльності, але і стимулює працівника до
підвищення продуктивності праці і збільшення власних доходів.
У процесі подальшого реформування пенсійної
системи України важливого значення набуває вивчення практичного досвіду різних
країн, де такі реформи вже проводились. Звичайно,
Україні важко використовувати досвід розвинутих європейських країн, оскільки
існує велика невідповідність як у ментальності суспільства, так і в економічних можливостях.
Однак, оглядовий розгляд основних моментів
реформування механізмів пенсійного забезпечення є важливим, оскільки вони
можуть бути використані як орієнтир правильності або помилковості вибраного Україною
шляху.
Список використаних джерел
1. Ермаков Д.Н. Частное (приватное) пенсионное страхование в
современной Германии // Вестник МГОУ. Серия «Экономика». № 4 / 2011. – С.
10-13.
2. Betriebsrentengesetz vom
19. Dezember
1974 (BGB.1
S. 3610), das zuletzt durch Artikel 4e des Gesetzes vom
21. Dezember 2008 (BGB l. iS. 2940 geändert worden
ist)» [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/betravg/gesamt.pdf
3. Ein
Service des Bundesministeriums der Justiy in Zusammenarbeit mit der juris GmbH [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://
www.juris.de.
4. A. Grenz. The
German pension system and how it evolved over time. / A. Grenz. [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://www.in-sure.ru/images/lib/files/Allianz%20SE.pdf
| 
