|
Царюк Володимир
студент,
Малюк Світлана
к.е.н., викладач
Миколаївський комплекс
Національного
університету «Одеська
юридична академія»
м. Миколаїв
ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ
СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН
Як показує нинішня світова ситуація – ринковий
механізм не всесильний. Ринок не в змозі забезпечити справедливий перерозподіл
доходів відповідно до цілей демократичного суспільства. У кризових ситуаціях
ринок слабко впливає на стабілізацію економіки та ефективне функціонування кредитно-фінансової
системи.
Деякі кредитно-фінансові інститути,
страхові компанії та інвестиційні фонди займаються невластивою для них
діяльністю, що спричиняє шкоду суспільству: залучають внески населення,
виконуючи функції комерційних і ощадних банків за принципом піраміди, що в свою
чергу викликає хвилю банкрутств. Дана ситуація зумовлює актуальність досліджуваної
теми.
Задля запобігання таким реаліям сьогодення
необхідне чітке адміністративне регулювання економіки, насамперед
фінансово-кредитної сфери, тим більше, що найбільш потужні важелі впливу на цю
сферу знаходяться в руках держави [1, с. 104-105].
Дана проблема не є новою в науці, але є
дуже глибинною, масштабною і мало дослідженою. Цією проблемою займалися вчені
Л. О. Фурдичко, Н. Г. Мехеда, Т. Ю. Шафранська, М. П. Сологуб, Г.Г. Смаглій та
ін.
Політична та економічна незалежність
України зумовила проблему створення національної фінансово-кредитної системи.
Існуюча фінансова і кредитна система виражала економічні відносини колишньої
радянської політичної та господарської системи. Не можна було здійснювати ні
політичних, ні економічних перетворень, забезпечувати національний, політичний і господарський суверенітет без формування та
розвитку власної фінансової, грошової та кредитної системи.
Доходи державного і місцевих бюджетів,
цільових фондів, соціально-економічний розвиток України, національне багатство,
рівень життя населення нашої країни залежить від функціонування фінансово-кредитної
системи.
Фінансово-кредитна система в Україні
тільки з 90-х років почала формуватися як національна. До того часу вона була
складовою частиною централізованої фінансово-кредитної системи колишньої радянської
держави і залежала від її фінансової політики. Фінансово-кредитна система в той
час відображала характер самої системи господарювання, яка була витратною і
неефективною. Використовувались екстенсивні методи господарювання, відсутність
стимулів до праці призводили до високоефективної збитковості підприємств в
промисловості, агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно
субсидувалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало
будь-який інтерес до добросовісного відношення і продуктивної праці.
Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах,
певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих
фінансових ресурсів. Фінансово-кредитна система формувала споживчу психологію
виробників, відчужувала підприємницьку ініціативу, від уміння ризикувати під
час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати
витрати на виробництво [2, с. 34].
Незалежній Україні доводиться створювати
якісно нову фінансово-кредитну систему, яка б була позбавлена всіх негативних
рис попередньої, яка б стимулювала високоефективну працю, ліквідувала би
будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови
демократичного, соціально-справедливого суспільства, підйому життєвого рівня
населення. Необхідність національної фінансово-кредитної системи обумовлює
державна самостійність України і перехід економіки на ринкові відносини.
Українська національна фінансово-кредитна система повинна створити таку
сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати
планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку
для утворення і використання грошових фондів, на інвестування розширеного і
високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб
суспільства.
Перехід економіки України до ринкового
типу і перші кроки до створення національної фінансово-кредитної системи
доводять, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності,
підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових
розрахунках [3, с. 158-160].
Роль фінансово-кредитної системи в
управлінні економічними процесами в зарубіжних країнах є більш досконалою, витриманою
і сталою. Для прикладу проаналізуємо декілька фінансово-кредитних систем різних
держав.
Фінансово-кредитна система Німеччини
відображає модель порівняно жорсткої грошово-кредитної політики, незважаючи на
широкі права регіонів, які входять до федерації. Фінансово-кредитна система
Німеччини одна з найбільш розвинутих на Європейському континенті. Репутація
Німеччини як провідного банківського центру світу насамперед пов’язана із
досконалістю банківського законодавства.
Основи фінансово-кредитної системи Франції
почали закладатися ще у 18 столітті. Головна особливість фінансово-кредитної
системи Франції – швидкий розвиток після другої світової війни державного
сектора в банківській системі. Цей процес відбувався шляхом націоналізації
приватних банків, створення державних та напівдержавних установ, державного
регулювання банківської справи.
Фінансово-кредитна система Великобританії
є однією з найстаріших та найрозвинутіших у світі. Вона має добре організовану
фінансову інфраструктуру та спирається на потужний грошовий ринок. Британське
законодавство не має обмежень стосовно окремих видів операцій та сфер
фінансового обслуговування. Усі кредитно-фінансові інституції можуть укладати
будь-які види угод та надавати клієнтам повний обсяг послуг. Велику роль у
функціонуванні фінансово-кредитної системи Великобританії відіграє високий
ступінь самоконтролю фінансових інституцій, суворе дотримання ними звичаїв та
традицій, що були напрацьовані банківським співтовариством [1, с. 137-140].
Таким чином, фінансово-кредитна система в
Україні та наведених вище країнах має суттєву різницю. По–перше, слабкий
адміністративний контроль з боку держави в цій сфері. По-друге, необхідність
чіткого правового регулювання.
При цьому слід враховувати, що втручання в
економіку та виробництво має об’єктивно обумовлені межі. Надмірне втручання
може призвести до ослаблення економічних стимулів, зниження ефективності
функціонування ринкового механізму економіки держави.
Тому, Україні, яка переходить до ринкової
економіки потрібно використовувати здобутий досвід європейських країн задля стабільного економічного розвитку.
Список
використаних джерел
1. Іваннікова В. В. Щодо визначення
кредитно-фінансової сфери в Україні // Вісник
Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету
внутрішніх справ. – 2010. - №2. – с. 104 – 109.
2. Козлов С. Інвестиційна парадигма української
економіки, або як звабити капітал на законних підставах // Юридичний журнал
Юстиніан. – 2004. - №20(32). – с. 34-35.
3. Мехеда Н. Г. Проблеми
фінансово-кредитної системи та шляхи їх подолання // Фінанси та кредит. – 2009. – Черкаси. – №5. – с.
157-164.
4. Фурдичко Л. Є. Особливості інфляції:
світовий та вітчизняний досвід оцінювання її оптимального рівня // Науковий
вісник НЛТУ України. – 2009. – вип. 19.13. - с. 137-140.
| 
