|
Клинецька Анна
магістрант
ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права»
м. Херсон
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ
ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
Виробничі запаси - це основний складник оборотних фондів підприємства тому
вони займають особливе місце у складі майна і є найбільш важливою та значною
частиною активів підприємства.
Основні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси
і розкриття її у фінансовій звітності висвітлено у П(С)БО № 9
"Запаси". Згідно з даним нормативним документом, запаси визнаються
активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому
економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, то їхня вартість може бути
достовірно визначена.
В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов’язаних із запасами, проте,
слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій
літературі часто застосовуються поняття "виробничі запаси”, замінене поняттям
"матеріали”. Деякі автори при визначенні
поняття "матеріальні оборотні активи” застосовують термін "цінності”. Однак,
поняття "цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що
характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і
можуть принести йому економічні вигоди.
На думку Сопко В., запаси — це сукупність матеріальних благ, вироблених
невідомо для чого й кого, які навряд чи колись взагалі будуть використані за
призначенням [1, c. 56].
Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. виділяють виробничі запаси, як матеріальні ресурси
необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери
нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються
на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [2, c. 44].
Так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів
розуміє все те, що завезено на склади підприємств i ще не вступило в першу
стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого
споживання [3, с.59].
Лень В.С., Гливенко В.В. визначає виробничі запаси
як предмет праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. Такі виробничі
запаси складаються з сировини, основних
i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів i комплектуючих
виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту
основних фондів [4, с.113].
Проте слід пам’ятати, що склад виробничих зaпaciв
на кожному підприємстві залежить, від сфери його діяльності. Так, на
промислових підприємствах основними видами запаciв є виробничі запаси [5, c.
122].
Важливу роль для правильного обліку має також порядок
оцінки виробничих запасів. Так, в обліку виробничі запаси відображаються за
первісною вартістю. Зауважимо, що відповідно до П(С)БО № 9 первісною вартістю
запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних
витрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за
вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита; сум непрямих податків, які
пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельних витрат; інших витрат, які безпосередньо пов'язані з
придбанням запасів і доведенням до стану, в якому вони придатні для використання
із запланованою метою [3, с. 60-61].
На сучасному рівні ринкової економіки безперечно важливим
є виробництво конкурентоспроможної продукції та її реалізація. Одночасно
основною передумовою здійснення господарської діяльності більшості підприємств
є достатній обсяг та раціональне використання виробничих запасів. Тому розробка
та впровадження основних напрямів підвищення ефективності господарської
діяльності підприємств передбачає вдосконалення обліку і контролю виробничих
запасів.
Аналізуючи в цілому діяльність деяких підприємств з обліку виробничих
запасів, можна виокремити наступні негативні аспекти: складність визначення
справедливої вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами
бартерного обміну; низький рівень оперативності інформаційного забезпечення
управління виробничими запасами підприємств; невідповідний рівень та обмеженість
контролю використання виробничих запасів тощо.
Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про
виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики
підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності
підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.
На нашу думку, можна виділити напрямки вдосконалення управління виробничими
запасами на підприємствах такі, як:
1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління
виробничими запасами підприємств, яке забезпечується впровадженням
інформаційних технологій обробки економічної інформації;
2) удосконалення системи автоматизації обліково – аналітичних робіт в
управлінні виробничими запасами;
3) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих
запасів;
4) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової
техніки і технології виробництва.
В той же час реформування бухгалтерського обліку
відповідно до міжнародних стандартів, створення нової нормативної бази
бухгалтерського обліку вимагає рішення проблеми регулювання бухгалтерського
обліку на національному рівні. Запозичення міжнародного досвіду свідчить про
різні підходи до цього питання в різних національних системах обліку.
Підсумовуючи, можна
стверджувати, що достовірний облік виробничих запасів на підприємстві є
невід’ємною частиною управління, без якого неможливе досягнення короткострокових
та довгострокових цілей підприємства.
Список використаних
джерел
1. Сопко В. та ін. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів
спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Астон,
2005. – 496 с.
2. Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. Управління матеріало-технічним забезпеченням
підприємства: Навчальний посібник. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т. 2002. -111с.
3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансований облік // Житомир. 2001р., 608
с.
4. Лень В.С., Гливенко В.В. Бух. Облік в Україні: основи та
практика:Начальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 556 с.
5 .Басенко О.В. Запаси на підприємстві текстильної промисловості.//
Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №43. – С.119-125.
| 
