|
Сушарник Ярослав
аспірант
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
ОБЛІК ВИТРАТ В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ
Починаючи з моменту усвідомлення себе як повноцінного суб’єкта
навколишнього середовища людина намагається підпорядкувати своїй діяльності
середовище, яке її оточує. Саме з цією метою вона підраховує, а згодом і
обліковує речі, які її оточують. Починаючи від зібраного урожаю, і закінчуючи
особливостями клімату підвладної їм території, тобто все, що стосувалося їхнього
виживання повинно бути підраховано. Ще
однією дуже важливою віхою на шляху розвитку рахунку став запис підрахованого.
Важко з упевненістю визначити, що саме зафіксовано карбами і нарізками – процес
підрахунку в порядку розташування облікових об'єктів чи його результат. Саме це
започаткувало зародження писемності, як стверджує Кравченко А.А. [2, c 11].
Облік персоналу доповнювався врахуванням використання робочої сили. Для
цього також вживалися поіменні списки. У них вказували неявки з наступних підстав:
релігійні обряди в храмах, хвороба працівника або його близьких, укус
скорпіона.
Ретельно був поставлений облік робочої сили та її змісту. Він починався з
оформлення працівників по місцях робіт. Документ про набір надходив в бюро дому
царських документів, а потім – до наглядачів робочих партій. На його підставі
заготовляли накази про призначення. Облік працівників вели за головами. При
підведенні підсумку в обліку персоналу вживали термінологію «різних голів» [3,
с. 48] .
В Месопотамії ключовим питанням обліку була оплата праці. З метою
впорядкування системи розрахунків по обліку праці був створений звід законів
Хамурапі, що дійшов до наших часів. У ньому вказувалися розміри оплати праці з
диференціацією різних видів робіт і послуг [3, c. 24].
Статті 257 Закону Хамурапі звучала «Якщо чоловік найняв орача, то він
повинен йому платити по 8 гурів зерна за 1 рік» [8, c. 257]. Працедавець зобов’язувався сплатити заробітну плату орачу
в розмірі 2020,8 л. зерна за рік.
У статті 258 вказувалося «Якщо чоловік найняв погонича волів, то він
повинен платити йому по 6 гурів зерна за 1 рік». Відповідно до статті, погоничу
за рік платили 1515,6 л зерна за відпрацьований рік [8, cт 258].
Давньогрецькі економісти за основу економічної науки брали попереднїй
кошторис витрат. Філодем опирався в своїх міркуваннях на думку Арістотеля про
користь розподілу витрат по місяцях, але сам вважав, що "безглуздо
розподіляти на кожен місяць і зводити на кожен рік з постійною
рівномірністю" [8, c. 131].
Особлива увага привертається питаннями ведення обліку витрат за часів Еллінізму. До
наших часів дійшла переписка управляючого Зенона. Зокрема, з впровадженням і
розвитком вівчарства Зенон намагався
залучити ткачів до Філадельфії. Ткачі готові були оселитися
в Філадельфії і
працювати з – за умов: розчісування та миття – один талант льону, із
зобов'язанням надавати одного слугу
в якості допомоги. Такий слуга отримував
зерна 0,88 за виконану роботу [1,
c 117].
Одним із
колективних договорів передбачено
оплату однієї третини продукції власнику, в той
час як винагорода за індивідуальними контрактами змінюються щодо
розміру орендної плати
залежно від стану землі. В обох
випадках орендна плата
за землекористування була спрямована на оплату
податків за рахунок держави [1, c 84].
Селяни повинні
були здійснювати оцінку різних видів продукції, яку вони
виготовляли, перш ніж вони її збирали. Дана система була
необхідна для встановлення бази оподаткування для селянина, особливо олійних
культур, важливу роль відігравав процес оцінки. В процесі оцінки до збору
врожаю держави намагалися
унеможливити будь – які хитрощі з боку селян під час
збирання і обмолоту олійних. Ця
система була несправедливою,
оскільки здійснити точну оцінку врожаю завжди
проблематично [1, c. 77].
Вивчення документації дає можливість виявити ознаки нормування витрат і
операцій. В ній зустрічаються стандарти технологічної обробки продукції, норми
витрат матеріалів і часу, а також оплати праці. Повноваження Зенона були такі,
що він міг змінити, наприклад, норми оплати або число працівників, які
займаються даним видом робіт.
Фінансами та законодавством у час Римської імперії займалися досить
серйозно. Одне з найбільших досягнень цього періоду – римське право. [2, c.
22].
Римляни докладно і з повним розумінням ставилися до управління і перш за
все, на відміну від греків, приватним маєтком. З питань управління приватними
маєтками писали Катон Старший, Сазерна, Колумелла, Варрон. Незважаючи на
відмінність поглядів єдине в їхніх міркуваннях – використання особистого господарського
досвіду у формі практичних спостережень грунтуючись на комерційній інтуїції.
Пропоновані економістами системи управління свідчать про практичність
римлян. "Катон склав 10 заповідей, які починаються зі слів:
« Перший обов'язок людини – заробляти гроші».
Одним з основних питань, якому древні автори приділяли велику увагу, є
прибутковість господарства у взаємозв'язку з витратами. Саме тут проявляється
оригінальність їх поглядів. Головна думка – зменшення витрат.
Зрозумілою була лімітуюча роль ціни. Продаж продукції за максимально
високими цінами – рідкісна удача, що залежить від випадкових обставин.
Монополія цін, характерною для Єгипту,
не мала застосування ні в Греції, ні в Римі. Залишалося найрозумніше –
знижувати витрати [3, c 200].
Висновок. Починаючи від давніх часів, витрати
займали ключову роль в господарствах країн. Ведення обліку відпрацьованих годин
в Єгипті, запровадження Законів Хамурапі, стандартизація витрат в папірусах
Зенона, концепція зниження витрат за Римської імперії, все це документальні
свідчення важливості обліку витрат ще за стародавніх часів. Так впровадження
подвійного запису Лукою Пачолі і відображення в ньому кредиту, свідчило про
вагому роль яка відводилася витрати у Середньовіччі.
Список використаних джерел
1. Rostovzeff M., A large estate in Egypt in the
third century B. С. / Rostovzeff M - Madison, 1922 – р. 209
2. Кравченко А.А. История бухгалтерского учета и
аудита: [курс лекцій] / Кравченко А.А., Налимова З.Ф. - Пятигорск: ГОУ ВПО
«СевКавГТУ» филиал в г. Пятигорске, 2007. – С. 269
3. Малькова Т. Н. Древняя бухгалтерия: какой она
была? / Малькова Т.Н. - М.: Финансы и
статистика, 1995 – С. 305
4. Соколов Я. В. История бухгалтерского учета /
Соколов Я.В. : Учебник. 2е изд.,
перераб. и доп. М.: Финансы и статистика,
2006. – С. 288
5. Соколов Я. В. Очерки по истории бухгалтерского
учета/ Соколов Я.В. : Учебник М.: Финансы и статистика, 1991. - С 400
6. Пачолі Л. Трактат о сетах и записях. Пачолі/
Л.: Москва «Финансы и статистика 1983 – с 229
7. Национальные школы бухгалтерского учета [Електронний ресурс]/ Н.А. Бердяев// статті – 2003 –
Режим доступу до журн:
8. Законы вавилонского царя Хаммурапи
[Електронний ресурс]/ Волков И.М. Дьяконов И.М. Klengel H. Driver
G., Miles J.C. // звід законів – 2008 Режим доступу до журн:
http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm
| 
