|
Садовська Ірина
к.е.н., професор
Луцький
національний технічний університет
м. Луцьк
РОЗВИТОК НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОГО СПРЯМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ
В Україні немає єдності думок відносно розуміння
суті управлінського обліку, основних концепцій, включення окремих об'єктів і
методів до складу управлінського обліку; критеріїв ефективності його практичної реалізації. Це проявляється не
лише в науковій дискусії, але також в термінологічних різночитаннях і
парадоксах; у нетипових варіантах розподілу
функціональних обов'язків на практиці; навіть у підходах до управлінського обліку з боку міністерств і
відомств. Якщо в 90-х роках акценти
ставилися щодо двох підходів у широкому і вузькому розумінні (відповідно,
калькуляційний і системний), то тепер можна говорити майже про хаос в розумінні методології і
організації управлінського обліку. У
кожного – «свій управлінський облік».
З метою встановлення певної послідовності
висловлюваним науковим думкам, а також обгрунтування авторської позиції,
проведено дослідження хаотичної ситуації з розумінням управлінського обліку, а
також зроблена спроба її представлення у вигляді класифікаційного дерева
підходів до методології управлінського
обліку в Україні.
Аналіз історії бухгалтерських
наукових шкіл дозволяє
говорити про дослідження їх представниками окремих питань, що відносяться нині до управлінського обліку.
Йдеться про представників
юридичного напряму (Франція, XX
ст.), економічного напряму і поведінкового напряму. У юридичному напрямі велика
увага приділяється обліку відповідальності, причому у поєднанні з поведінковим напрямом. Г. Фора (Франція, 1910)
робить акцент на тому,
що бухгалтерський облік - це наука, пов'язана з господарюючими особами. «Кожен
рахунок - це «спостережливе гніздо« за одним або декількома суб'єктами» [2, с.
152,.]. Головне в обліку Г. Фора - контроль з боку більш високого рівня
управління; концепція ж обліку за центрами відповідальності спрямована, в
основному, на самоорганізацію і
самоконтроль.
Інший представник юридичної школи, П. Граньє також
виділяв управлінські
аспекти у веденні бухгалтерського обліку. Причому цікаво, що він виділяв зовнішні чинники, які називав
економічними. Зовнішні чинники нині роблять
істотний вплив на управлінський облік і впливають на зміну його методології. Ті факти господарського життя, на які може робити вплив працівник (по його термінології –
юридичні), повинні піддаватися особливій
увазі, оскільки управління ними підвищує ефективність діяльності.
Виділяючи підходи до визначення
бухгалтерського обліку, Я.В. Соколов формулює цільовий підхід [1, с.
12] і приводить його представників. На наш погляд, цей підхід має пряме
відношення до управлінського обліку, оскільки його представники на рубежі Х1Х-ХХ ст. звертали увагу бухгалтерів на
те, що «облік потрібний не сам по собі, не для ведення книг і регістрів, і не в
механічному обчисленні майна і
капіталу, а передусім для цілей управління».
Ф. Беста (1845-1925) і Л. Гомберг (1866-1935)
сформулювали в якості одного із завдань бухгалтерського обліку забезпечення
ефективного управління підприємством. Вони використали у даному контексті термін «контроль», що характерно і для
українського обліку. У підходах XX ст. в умовах директивної економіки термін
«контроль» частково
змінив своє значення; нині він використовується в значенні нагляду за
збереженням майна і
перевірки правильності відображення господарських операцій в документах,
регістрах і на рахунках, моніторингу дотримання норм по ряду операцій,
наприклад, за нормами запасів в картках складського обліку.
Національна дискусія про підходи до управлінського
обліку носить багатоплановий характер. Її наявність об'єктивна, оскільки
пов'язано з істотними змінами в
практиці роботи підприємств і свідомості бухгалтерів і менеджерів.
Актуалізуються на сучасному етапі маржинальний і
поведінковий підходи до сутності управлінського обліку. Тобто, підходи до поняття управлінського
обліку у вузькому сенсі диверсифікуються. Їх модифікаціями є: 1) калькуляційний
підхід; 2) прирівнювання управлінського і оперативного обліку; 3) прирівнювання управлінського обліку і
управлінського контролю.
Трактування управлінського обліку в широкому сенсі
як системи, в публікаціях характеризується класичним варіантом, концептуальні
основи якого закладені
американськими ученими. Практично він є основним і може бути названий «фундаментальним» або «канонічним». Представники цього
підходу трактують управлінський облік як
систему інтегрованої інформації. Тому його також можна назвати системним. Окремі
автори виділяють блоки по функціональних сферах управління діяльністю: постачанням, виробництвом, фінансово-збутовою діяльністю, організаційною діяльністю. Таке
бачення обліку можна
вважати модифікацією канонічного підходу.
За останні роки поширюється
спотворене розуміння управлінського
обліку як такого, що забезпечує тіньову діяльність. Цей підхід має більше
практичне підґрунтя без теоретичного обґрунтування.
Як дискусійне з'явилося трактування управлінського
обліку, як допоміжного для контролінгу і бюджетного управління. Таке
трактування можна назвати «міждисциплінарним» підходом. Вважаємо, що його неспроможність визначається наступним: за
змістом поняття «контролінг» і «облік за центрами відповідальності» багато в чому
ідентичні, також ідентичні і
виконувані ними функції. Саме тому вони можуть виступати схожими обліковими системами. Їх слід розглядати
як два підходи до реалізації інформаційно-контрольної
функції управління.
Список використаних джерел
1. Соколов Я.В. Основы
теории бухгалтерского учета. – М.:
Финансы и статистика., 2000. – 496 с.
2. Соколов Я.В., Соколов
В. Я. История бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 271 с.
| 
