|
Липчук Василь
д.е.н.,
професор
Гнатишин Людмила
к.е.н.,
доцент
Львівський національний аграрний університет
м.
Львів
Соціальна звітність
підприємства як основа формування його бренду
Перед національним бізнесом висуваються завдання забезпечення міцних позицій
у внутрішній і зовнішній економіці, що створює основу стійкого розвитку країни.
В умовах глобалізації й відкритості ринків такі можливості значною мірою
залежать від рейтингу брендів українських підприємств.
Розвиток економіки закономірно змінює соціальні відносини у суспільстві. Ця
тенденція проявляється в тому, що положення
суб’єкта господарювання на ринку визначається ефективністю використання не
тільки виробничих активів і грошових ресурсів, але й нематеріальних активів,
якістю управління нефінансовими ризиками. Діяльність, що охоплює нефінансові
показники, відображає широке коло питань – якість менеджменту, етику ділової
поведінки, структуру й результативність соціальних інвестицій, пов'язаних з
розвитком персоналу, підтримкою здоров'я працівників, створення сприятливого
середовища тощо. Ці чинники, визначають суспільний бренд підприємства, як
активу, який все більшою мірою впливає на формування його ділової репутації, що
має цілком певні економічні наслідки. Таким чином, основними чинниками інноваційної активності
на макрорівні є темпи зростання державних витрат на розвиток науки та освіти, а
на мікрорівні – впровадження досконаліших форм організації праці й управління
виробництвом. Як наслідок, поступове зближення та об’єднання сучасних підходів
і ідей у бухгалтерській науці з організаційними структурами управління
підприємствами створює нові умови для підвищення їх прибутковості та досягнення
стратегічних цілей управління [1,
с. 204].
До
недавнього часу вартість нематеріальних активів складала лише кілька відсотків
від вартості всіх активів підприємства. Зазвичай вона проявляється у зростанні
кількості угод з придбання та злиття фірм, коли ціна угоди за рахунок
позитивного іміджу чи достатнього рівня людського капіталу виявляється на 1-5 %
вище вартості чистих активів. Цю різницю відображають в балансі покупця як
«гудвіл». Зазначений показник свідчить про набуті економічні вигоди, які не
відображені в обліку придбаного підприємства та втілені у нематеріальних
факторах формування ринкової вартості останнього. Сьогодні існує кілька
варіантів перекладу англійського терміну «goodwill» як: «добра воля», «ділова репутація», «гудвіл», «бренд компанії»,
«ціна фірми», «ділові активи». Їх обєднує одне – покупець
платить не тільки за різні активи, в тому числі нематеріальні, а й за
спеціально навчених людей, здатних ефективно працювати і збільшувати прибуток
купленого підприємства[2].
В сучасному
розумінні бренд це загальна оцінка «репутації»
підприємства суб’єктами ринкових відносин, яка відображає попередні успіхи на
ринку і зумовлює майбутні продажі та потенціал прибутковості. Першими усвідомлюють
значушчість, проте зіштовхуються з проблематикою врахування соціальної
складової бренду великі підприємства. Однак, в сучасних умовах розвитку бізнесу
вона стає актуальною для багатьох інших субʼєктів господарювання, що прагнуть
зміцнити позиції на ринку й мати реальні перспективи на майбутнє. Показово, що
рейтингові агентства світового рівня починають використовувати у своїй
аналітиці дані нефінансової звітності, що підтверджують стабільність і
соціальну відповідальність підприємств. Очікується, що в майбутньому
нефінансова звітність перетвориться в розповсюджену практику, стаючи такою ж
загальноприйнятою нормою, як і фінансова звітність.
Для багатьох представників
українського бізнесу стає очевидним розуміння того, що стійкий розвиток
підприємств, який поєднує економічні, соціальні й екологічні чинники, веде до
зниження підприємницьких ризиків, зміцнює конкурентоспроможність, підвищує
ефективність персоналу й лояльність споживачів, поліпшує репутацію, створює
позитивний внесок підприємницького співтовариства в економічний і соціальний
розвиток регіону. Тим самим створюються сприятливі умови для реалізації
довгострокових стратегій розвитку бізнесу на основі дотримання балансу
інтересів зацікавлених сторін і відповідно, посилюється рейтинг бренду
підприємства на ринку.
Виходячи з
вищенаведеного, одним з інструментів посилення бренду та якості корпоративного
управління, включаючи планування, моніторинг і оцінку діяльності підприємства,
є нефінансовий (соціальний) звіт. Одночасно він може служити засобом підвищення
прозорості в діяльності підприємства, поліпшення діалогу із соціальними
партнерами.
Моніторинг і оцінка
внутрішніх процесів управління в підприємствах
— це одна із складових звіту, оскільки служить і способом спілкування
його із зовнішнім середовищем, демонструє вміння бачити ризики, а також вживати
своєчасні й адекватні дії щодо їхнього попередження та нівелюванню.
Для зовнішньої
аудиторії, будь то владні структури, інвестори або партнери, представлена у
звітах інформація є обʼєктом аналізу й порівняння. тому можливість порівняння даних таких звітів – одна з
найважливіших його характеристик. Інформаційна цінність показників, що
відображуються у звіті, як для зовнішніх аналітиків, так і для самих
підприємств при прийнятті управлінських рішень, тим вище, чим більшою мірою
піддаються порівнянню ключові результати діяльності різних підприємств.
Зміст
нефінансового звіту відображає рішення підприємства про те, яким питанням варто
приділити найбільшу увагу, виходячи із цілей і завдань, що ставить перед собою
підприємство, приступаючи до формування звіту. Істотний вплив на рішення про
характер інформації, яка включається у звіт, справляють запити й очікування
зацікавлених сторін, взаємодію з якими підприємство вважає найбільш актуальним
на даному етапі. Як правило, звіт адресується конкретним цільовим аудиторіям,
кожна з яких повинна знайти в ньому відображення своїх інтересів. Правильний
облік цих інтересів, адекватний відбір і розкриття інформації – важливий
елемент у підготовці звіту. Інформація, що акумулюється у звітах, свідчить про
прихильність таких підприємств до концепції корпоративної відповідальності, що
включає турботу не тільки про своїх працівників, але й участь у
соціально-економічному розвитку територій. Більшість підприємств ставляться до
такого виду витрат як до соціальних інвестицій, спрямованих на поліпшення
якості життя, удосконалення механізмів соціально-економічного розвитку й
підвищення конкурентоспроможності регіонів, що створюють сприятливі умови й для
розвитку бізнесу самих цих підприємств. У цьому, можливо і полягає основний
результат відповідального підходу до ведення бізнесу та посилення, оскільки менеджмент
підприємств повинен усвідомлювати, наскільки важливо бути відповідальними щодо
надання інформації у повному обсязі. Підприємства повинні звітувати не тільки
відповідно до внутрішньої політики й процедур, але і у відповідності до
очікувань та інтересів всіх зацікавлених сторін. Це важливо для бізнесу, оскільки
тим самим визначається рівень довіри суспільства до бренду конкретного
підприємства і, як наслідок, слугує основою для довготривалого та успішного
функціонування його на ринку.
Список використаних джерел
1.
Гнатишин Л.Б. Облік інновацій в сільському
господарстві / Л.Б. Гнатишин, Л.П. Петришин, Г.В. Сиротюк / науково-теоретичний журнал Хмельницького
економічного університету: Наука й економіка, вип. 1 (9). – Хмельницький, 2008.
– С. 203-208.
2.
Єфіменко
В. І. Особливості обліку інтелектуального капіталу як об'єкту нематеріальних
активів / В. І. Єфіменко, Ю. В. Писаренко //
Роль і місце бухгалтерського обліку, контролю й аналізу розвитку економічної
науки та практики: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції, 14 травня 2010 р. – К. :
КНЕУ, 2010. – С. 386-388.
| 
