|
Чебан Тетяна
к.е.н., доцент
Херсонський національний
технічний університет
м. Херсон
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
Сучасні умови
господарювання, що відрізняються зростанням ризикованості, складності, імовірнісною
структурою та динамічними змінами середовища діяльності вітчизняних підприємств
встановлюють жорсткі вимоги до якості і ефективності системи управління та всіх
складових її інформаційного забезпечення –
зокрема, управлінського обліку.
За період становлення
управлінського обліку в Україні, як самостійної галузі знань, завдяки
критичному осмисленню зарубіжної теорії і практики, їх адаптації до вітчизняної
економіки, облікових та управлінських традицій отримано значний науковий
доробок щодо розробки методології, методики і організації управлінського
обліку. Наочним підтвердженням цього є видання численних підручників та
посібників з управлінського обліку, захист дисертацій з проблем вдосконалення
методичних і організаційних засад управлінського обліку на підприємствах різних
видів діяльності та галузевого підпорядкування, численні публікації з вказаної
проблематики. Протягом останніх років накопичений достатній досвід практичного
впровадження управлінського обліку, як інструменту вирішення не тільки
оперативних і поточних завдань, а й глобальних стратегічних проблем
функціонування підприємств, направлених на їх виживання, забезпечення
економічної безпеки, екологічного нейтралітету, економічного зростання тощо.
Проте, дослідження зарубіжного і
вітчизняного досвіду наочно свідчить про можливі загрози, які спричиняють
зниження ефективності управлінського обліку: неспроможність забезпечити
користувачів актуальною інформацією для потреб калькулювання собівартості
продукції, контролю процесів і оцінки результатів діяльності підприємства;
підпорядкованість управлінського обліку зовнішнім вимогам фінансового обліку;
недостатність стратегічної перспективи у системі управлінського обліку, зокрема
в оцінці інвестиційних проектів; використання традиційних методів в оцінці
результатів діяльності підприємства; запізнення у вимірі результатів
діяльності; традиційна орієнтація управлінського обліку лише на операційну
діяльність підприємств та ін. [1, с.25].
Врахування наведених
проблем та підпорядкованості управлінського обліку практичним потребам менеджменту,
дозволило систематизувати напрями подальшого розвитку управлінського обліку:
· спрямованість на реалізацію
стратегічного підходу до процесу управління для досягнення стратегічних цілей
підприємств (стратегічний аналіз зовнішнього макро- та мезосередовища,
трактування інформації про засоби підприємства в стратегічному контексті,
розуміння стратегічних концепцій, участь в розробці стратегії підприємства та
моніторингу її реалізації) [1, с.25];
· орієнтація на управління
формуванням внутрішнього ланцюжка цінностей (моніторинг інформації про
різноманітні види діяльності, які складають внутрішній ланцюжок цінностей;
дослідження зв’язків та взаємозалежностей між ними як в середині, так і поза
межами підприємства; перебудова ланцюжка цінностей з метою зміцнення конкурентних
позицій підприємства) [2];
· інформаційне забезпечення
виконання заходів стосовно економічної безпеки та її складових, і зокрема
редукції (зниження) ризиків діяльності підприємств (ідентифікація та оцінка
зовнішніх та внутрішніх загроз економічної безпеки, кількісна та якісна оцінка
ризиків, вибір дієвих методів та засобів оптимізації ризиків);
· переорієнтація від обліку
операційної діяльності до обліку явищ і процесів, визначених стратегію розвитку
підприємства,
· орієнтація на інформаційне
забезпечення управління трансакційними витратами, які виникають внаслідок
подолання економічними суб’єктами непрозорості інформаційного простору в умовах
глобалізації [3];
· спрямування на інформаційне
забезпечення управління якістю продукції (ідентифікація критичних
ділянок управління якістю,
які потребують особливої уваги і вдосконалення; визначення відповідності
витрат на якість
вимогам стандартів; оцінка
ефективності функціонування системи
якості для її моніторингу, аналіз рівня
витрат на забезпечення якості та визначення
конкурентних переваг підприємства
при формуванні цінової політики з врахуванням витрат на якість) [4,
с.8-9].
Реалізація цих
напрямів потребує розробки, розширення та ефективного використання на практиці
відповідного інструментарію управлінського обліку та вдосконалення його
організації, а саме: визначення меж організації та практичної роботи персоналу
відділу управлінського обліку, їх комунікативних зв’язків з менеджерами суб’єктів
господарювання, обґрунтування функціональних обов’язків бухгалтерів-управлінців
та ін.
Таким чином,
незважаючи на те, що дієвість управлінського обліку доведена практикою –
головним критерієм істинності теорії, її швидко змінювані потреби об’єктивно обумовлюють
необхідність формування нових концепцій управлінського обліку, вдосконалення
його методології, розширення арсеналу
інструментів і методів, розвитку професійних компетенцій виконавців, їх
найкращих особистісних характеристик та креативного мислення.
Список використаних джерел
1. Рудницький В., Рудницький Т.
Еволюція управлінського обліку та сучасні концепції його розвитку/
В.Рудницький, Т.Рудницький// Економічний аналіз. - Випуск 6. - Тернопіль.
- 2010. - С. 24-27.
3. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики
и унификация методологии бухгалтерского учета/ Г.Г.Кирейцев// Научный
доклад.-Изд.2-е, перераб. и доп.- Житомир: ЖГТУ, 2008. – 76 с.
4. Садовська І. Обліково-інформаційна
система в управлінні витратами на забезпечення якості продукції/ І.Садовська. Збірник наукових
праць. Луцький національний технічний університет. Серія "Економіка та
менеджмент”. - Випуск 7 (26). Частина 3. - Луцьк, 2010. - С.3-11.
| 
