|
Коркушко Олег
к.е.н., доцент,
Подільський державний аграрно-технічний
університет
м. Кам’янець-Подільський
НІВЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ІНФЛЯЦІЇ НА РІВЕНЬ ІНФОРМАТИВНОСТІ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ЧАСТИНІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
Одним із найважливіших об'єктів обліку вважається власний капітал. Саме цей
показник фінансової звітності дає уявлення про масштаби та а успішність
розвитку підприємств, а в сукупності з іншими показниками – про його фінансовий
стан.
Важливим є відображення повної та достовірної інформації про складові
власного капіталу у фінансовій звітності, яка являє собою зведення
взаємопов'язаних показників, що представляються відповідним чином у формах,
підсумків роботи підприємства за звітний період [1, с. 293]. Як відомо, існують
дві групи чинників, що впливають на достовірність фінансової звітності.
Перша група – це фактори, які не можуть змінюватися всередині підприємства
і діють незалежно від виробничих інтересів економічного суб'єкта (зовнішні
фактори). До них можна віднести гривневу і валютну інфляцію, ставку
рефінансування НБУ, ставки податків, платежів, зборів і т.д.
Друга група - це фактори, які змінюються під впливом управлінських рішень
підприємства (внутрішні фактори). Зокрема, для них характерні зміни елементів
облікової політики підприємства для цілей бухгалтерського і податкового обліку [2, с.
517].
Особливо відзначимо такий фактор, як інфляція. Нехтування впливу
інфляційних процесів на величину власного капіталу в процесі господарської діяльності
неминуче призведе до недостовірних результатів. Інфляція – це процес, який
характеризується підвищенням загального рівня купівельної спроможності цін або
зниженням купівельної спроможності грошей. При інфляції деформується структура
капіталу, а частка власного капіталу в підсумку ресурсів, як правило,
знижується до мінімальної величини.
Оскільки в умовах інфляції знижується цінність грошової одиниці, в якій
складається бухгалтерська звітність, то певний вплив здійснюється і на розмір
статутного капіталу. Чим довший процес формування статутного капіталу, тим
менший розмір статутного капіталу буде відповідати тій номінальній величині, що
передбачена установчими документами.
За інших рівних умов підприємства, які мають тривалий період формування
статутного капіталу, вже свідомо створюють меншу величину статутного капіталу.
В таких умовах статутний капітал знижує свою цінність, оскільки його величина
не реальна, а лише наближена до дійсності.
У період інфляції величина статутного капіталу схильна до значної зміни, що
є істотним для прийняття управлінських рішень. Як основа функціонування
підприємства, в умовах інфляції величина статутного капіталу знецінюється,
причому неоднаковою мірою по різних економічних суб'єктах. Розглянемо цей
процес детальніше.
Нормативні документи не регламентують співвідношення грошової і негрошової
частин статутного капіталу. В умовах інфляції статутний капітал, що складається
здебільшого з грошових коштів, за своєю структурою більш нестійкий. У такій
ситуації підприємство схильне до ризику, порівняно з тими, якби статутний
капітал переважно (більшою своєю частиною) складався з необоротних активів. З
огляду на викладене, доцільним є введення до чинного законодавства норми, що
обмежує відсоток грошових коштів у статутному капіталі. Це збереже реальну
оцінку та його стійкість.
Пропонуємо з метою достовірності обліку та контролю переглядати величину
статутного капіталу з певним інтервалом часу, а саму вимогу відобразити у
відповідних законодавчих актах («Про господарські товариства»). Також, доцільно
утворювати резерв страхування майна від втрат в умовах інфляції. Створення
резерву слід здійснювати за рахунок збільшення власних джерел, як це прийнято в
міжнародній практиці. Величина суми резерву для підтримки капіталу визначається
створенням вартості чистих активів (станом на початок періоду) і відносної
зміни індексу загального рівня цін у звітному періоді. Подібного роду резерв
носить характер додаткового капіталу.
Центральним питанням коригування облікової інформації при інфляції вважається
вибір одиниці виміру країни. Ряд фахівців рекомендують використовувати при
коригуванні фінансової звітності в умовах гіперінфляції тверду валюту. Основні
аргументи на користь твердої валюти замість національної як метод обліку
інфляції полягають у простоті, об'єктивності, доступності даного методу.
Одним із запропонованих варіантів обліку впливу зміни цін визнається використання
ЄВРО (ДОЛАР) валюти як грошової одиниці, в якій ведеться бухгалтерський облік.
Крім того, на нашу думку, для коригування звітності в умовах інфляції
необхідно використовувати індекси зміни цін, які передбачають більш точний і
зручний у застосуванні розрахунок. Використання індексів споживчих цін для
перерахунку відповідає концепції збереження фінансового капіталу в грошових
одиницях купівельної спроможності. Практична реалізація таких процедур не
вимагає внесення змін на бухгалтерських рахунках, що виступають тільки як
джерело необхідних даних. Скоригована інформація може бути представлена
зацікавленим користувачам як доповнення до звичайного звіту.
Список використаних джерел
1. Астахов В. П. Теория
бухгалтерского учёта / В. П. Астахов. – М. :
Экспертное бюро-М, 1997. – 351 с.
2.
Голов С. Ф. Бухгалтерський
облік і фінансова звітність в Україні : [навч.-практ. посібник] / За ред. С. Ф. Голова. – Дніпропетровськ : ТОВ «Баланс-Клуб»,
2001. – 768 с.
| 
