|
Пуленко Юлія
слухач
магістратури
Одеський
національний економічний університет
м. Одеса
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТИРИСТИКА П(С)БО 15 «ДОХІД» ТА МСФЗ (IAS) 18 «ВИРУЧКА»
ЩОДО РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З ОБЛІКУ ДОХОДІВ ЗА ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ
На даний час
компанії, що прагнуть виходити на світові ринки, мають будувати таку систему
бухгалтерського обліку та звітності, що відповідатиме принципам і вимогам
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також
сучасним потребам ринкової економіки. Тому актуальним постає питання детального
розгляду міжнародних стандартів та принципів побудови бухгалтерського обліку,
їх порівняння з національними стандартами та пошуки шляхів вдосконалення
національної системи обліку та звітності у відповідності з міжнародними
принципами.
В Україні доходи
діяльності регулюються нормами П(с)БО 15 «Дохід», а в міжнародній практиці –
нормами МСФЗ (IAS) 18 «Виручка». Порівняємо методологічні основи обліку доходів
і відображення їх у звітності за цими двома стандартами.
Порівняння основних
положень зазначених стандартів свідчить про наявність спільних моментів.
Насамперед, це стосується критеріїв визнання доходів, класифікації доходів за
видами діяльності, оцінки доходів, порядку відображення у звітності тощо. Разом
з тим між цими стандартами існують і деякі відмінності.
МСФЗ (IAS) 18 «Виручка» використовується для
обліку доходу, який виникає в результаті таких операцій: продаж товарів; надання
послуг; використання активів суб’єкта господарювання іншими сторонами,
результатом чого є відсотки, роялті та дивіденди.[1] П(с)БО 15 «Дохід»
застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами
незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).[2]
Перелік операцій, передбачений МСФЗ, обмежує сферу
дії нормативного документу. Це впливає на регулювання облікового відображення
господарських операцій підприємства.
У П(с)БО 15 «Дохід»
поняття доходу не розглядається, проте воно наведене у НП(с)БО 1 «Загальні
вимоги до фінансової звітності», згідно з яким доходи – збільшення економічних
вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять
до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок
внесків власників).[3]
Згідно ж МСФЗ (IAS)
18 «Виручка»: дохід – це валове надходження економічних вигід протягом періоду,
що виникає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли власний
капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків
учасників капіталу. [1]
Визначення поняття «дохід» за МСФЗ не враховує
збільшення активу та зменшення зобов’язань, а лише розглядає зростання власного
капіталу. Це впливає на методику облікового відображення господарських
операцій.
Не визнаються доходами
за обома стандартами: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових
платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума
надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на
користь комітента, принципала тощо; надходження, що належать іншим особам.[1; 2]
У П(с)БО 15 «Дохід» не визначаються також: сума попередньої оплати продукції
(товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів,
робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це
передбачено відповідним договором; надходження від первинного розміщення цінних
паперів.[2]
Суми, що не визнаються доходами за П(с)БО,
зменшують фінансовий результат діяльності суб’єктів господарювання. Відповідно
суми фінансового результату, визначені за МСФЗ та за П(с)БО відрізнятимуться.
Згідно МСФЗ (IAS) 18 «Виручка» доходи
класифікуються за наступними групами: доходи від продажу товарів; доходи від
надання послуг; відсотки, роялті та дивіденди.[1]
Згідно П(с)БО 15 «Дохід» доходи в бухгалтерському
обліку класифікуються за такими групами: дохід (виручка) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші
доходи; надзвичайні доходи.[2]
Відмінність у класифікації доходів впливає на
організацію синтетичного та аналітичного обліку доходів діяльності, а також
зумовлює розбіжності в складанні Звіту про фінансові результати і відображенні
в ньому інформації про доходи.
Дохід не виникає згідно
обох стандартів: якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і
не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, а зазнані витрати
визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно
оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою; якщо здійснюється обмін
продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними
за призначенням та мають однакову справедливу вартість.[1; 2]
Згідно МСФЗ
(IAS) 18 «Виручка» дохід також не виникає якщо у суб’єкта господарювання
залишаються суттєві ризики щодо володіння, в наступних випадках: у суб’єкта
господарювання залишається зобов’язання щодо незадовільного виконання робіт,
яке не охоплюється звичайними гарантійними забезпеченнями; одержання доходу від
певного продажу залежить від отримання доходу покупцем від власного продажу цих
товарів; відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є
суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений суб’єктом господарювання;
покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на
продаж, і суб’єкт господарювання не має впевненості щодо ймовірності
повернення.[1]
Передбачені за МСФЗ випадки невиникнення доходу
враховують не лише перехід права власності, але і суттєві ризики та переваги
володіння активом. Тому в окремих випадках фінансовий результат, визначений за
П(с)БО, буде враховувати ті доходи, які не включають у загальний фінансовий
результат за МСФЗ.
Дані порівняння міжнародних і національних
положень з обліку доходів і відображення їх у звітності дають змогу зробити
висновок, що в МСФЗ більш конкретизовано ряд положень, але й національний
стандарт містить моменти неповної визначеності та розмежованості доходів з
наступним формальним перекрученням інформації при складанні фінансової
звітності. Така ситуація обумовлена наслідком дії національних особливостей
обліку.
Отже, можна зробити висновок, що незважаючи на те,
що національні П(с)БО ґрунтуються на міжнародних стандартах фінансової
звітності, вони не тотожні. Тому в процесі роботи користувачів фінансових
звітів у світовій практиці актуальним є вирішення проблеми уніфікації
української системи з міжнародною системою бухгалтерського обліку та фінансової
звітності.
Аналіз та порівняння національних та міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку щодо обліку доходів діяльності підприємства є
теоретичним підгрунттям розробки та удосконалення організаційно-методичного
забезпечення системи управління суб’єкта господарювання.
Список використаних джерел
1. Войнаренко М.П.
Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту: навч. посібник. / М.П.
Войнаренко, Н.А. Пономарьова, О.В. Замазій. – К.: Цент учбової літератури, 2010.–
488 с.
2. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», від 29.11.1999 № 290 //
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99
3. Національне положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13
| 
