|
Боличева
Аліна
студентка
Гевлич Лариса
к.е.н., доцент
Донецький національний університет
м. Донецьк
ПРОБЛЕМА
ФОРМАЛІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Інтеграція України в світове співтовариство
викликала необхідність реформування діючої системи бухгалтерського обліку в
державному секторі.
Питанням оптимізації
бухгалтерського обліку бюджетних установ присвячені праці таких вітчизняних вчених,
як Ф. Бутинець, С. Голов, С. Свірко, М. Пушкар, Н. Ткаченко та
багато інших, але окремі аспекти даного питання потребують додаткового
дослідження з урахуванням сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки.
Вищенаведене робить тему дослідження актуальною в теоретичному та практичному
аспектах.
Метою дослідження є вивчення проблеми
формалізації облікової політики бюджетних установ з точки зору пошуку напрямів
її вирішення.
Суттєвим чинником впливу на методологію
облікового процесу діяльності бюджетних установ є той факт, що дія національних
П(С)БО, розроблених Міністерством фінансів України для приватного сектора, не
поширюється на зазначених юридичних осіб. Облік окремих об’єктів у бюджетних
установах здійснюється відповідно до інструктивних матеріалів Головного
управління Державного Казначейства України. Тому очевидно, що рівень
методологічного забезпечення бухгалтерського обліку в державному секторі на
сьогодні значно поступається бухгалтерському обліку для приватного сектору.
Але проблема з якістю регулювання
бухгалтерського обліку у державному секторі існує навіть у сфері таких
об’єктів, які у приватному секторі звично відносяться до внутрішніх
регламентів. Мова йде про облікову політику як сукупність принципів, методів і
процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової
звітності [1].
Критичний аналіз праць вітчизняних дослідників
дозволив констатувати, що головне призначення облікової політики полягає в
оптимізації процесу організації бухгалтерського обліку через вибір і
декларування певних методів і облікових процедур, що можливо виконати через
процедуру формалізації [2].
Аналіз облікової практики суб’єктів
підприємництва дозволив ідентифікувати наступні носії інформації, що
використовуються для формалізації облікової політики [3]:
-
наказ чи
розпорядження про облікову політику керівника підприємства (документ, в якому
фіксується основи організації та ведення обліку та внутрішнього контролю на
підприємстві, складається на кожний наступний рік, враховує фактори не тільки
нормативно-правового характеру, а й інші, наприклад юридичний статус, рівень
кваліфікації бухгалтерів тощо);
-
організаційно –
розпорядчі документи (внутрішні правила, стандарти, інструкції щодо засад
ведення обліку або рішення конкретної господарської операції);
-
інша внутрішня
інформація (робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції
тощо).
Огляд практики обліку в бюджетній сфері
показав наступне. Незважаючи на жорстке регламентування обліку в бюджетній
сфері, структура та загальний чи галузевий зміст розпорядчих документів про
облікову політику з боку головних розпорядників коштів не визначені, що
викликає проблему їх самостійної розробки кожною бюджетною установою.
На практиці бюджетні установи з причин
відсутності розуміння важливості облікової політики, часу на розробку, належної
підготовки обліковців тощо складають розпорядчий документ формально, дублюючи
окремі пункти нормативних актів, не обґрунтовують елементи облікової політики,
що позначається на якості облікового процесу.
Вирішення даної проблеми можливо за умови
узгодженості облікової політики головних розпорядників коштів і підпорядкованих
ним установ, коли розпорядники вищого рівня створюють адекватну облікову
політику для галузевих установ, піклуються про її актуальність та слідкують за
додержанням. З іншого боку, надання можливості визначення окремих елементів
облікової політики згідно із особливостями конкретних бюджетних установ здатне
підвищити ефективність облікового процесу та діяльності конкретного суб’єкта
господарювання.
Аналіз досліджень вітчизняних вчених щодо
умовного поділу облікової політики дозволив виокремити три її складові: організаційну,
методологічну та технічну [4].
Найбільш доцільним визнано наступний
розпорядчий документ про облікову політику - наказ із відповідними додатками.
Таким чином, за результатами дослідження
ідентифікована проблема формалізації облікової політики бюджетних установ та
визначені напрями її вирішення як на рівні головних розпорядників коштів, так і
на рівні конкретної бюджетної установи.
Список
використаних джерел
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV // Відомості
Верховної Ради України. – 1999. -№ 40. - Ст. 365.
2. Свірко С.В. Бухгалтерський облік у бюджетних
установах: методологія та організація : [монографія] / С.В. Свірко. – К. :
КНЕУ, 2006. – 244 с.
3. Борисенко Я.С. Организация учетной политики в
бюджетних предприятиях // [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Npkau/econ/2011_140/Files_140/11byacbi.pdf
4. Попадюха Н. Облікова політика головних розпорядників
бюджетних коштів // [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2009_3/31.pdf
| 
