|
Абдураімова
Аніфе
студентка
Горбачьов
Володимир
старший викладач
Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима
Гетьмана»
м. Сімферополь
Проблеми
організації обліку дебіторської заборгованості
Організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої
форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації,
прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими
правами (з дебіторами). Однією з проблем обліку дебіторської заборгованості є
перш за все це те, що у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» не передбачено
чіткого розмежування понять довгострокової та короткострокової дебіторської
заборгованостей. У вищезазначеному стандарті не відзначено необхідність, що їх
облік ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, поточна
заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним [1]. Потрібно
створити спеціальну класифікацію дебіторської заборгованості, що надасть
можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів угрупування розрахунків з
дебіторами за класифікаційними.
Можна визначити основні проблеми, що виникають в процесі організації обліку
дебіторської заборгованості є:
1.
Недостатня розробленість плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції
про його застосування щодо обліку розрахунків з покупцями та замовниками, а
саме: відображення в обліку та оцінка довгострокової та поточної дебіторської
заборгованості за продукцію, товари, послуги (в т.ч. передбаченої та
непередбаченої договором).
2.
Неможливість отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і
вигляді, достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами та
прийняття управлінських рішень.
3.
Неефективність та непристосованість методів обрахунку резерву сумнівних боргів,
відповідно до П(С)БО 10, до обліку на підприємствах в Україні.
4. Майже
повна відсутність контролю за станом та обсягами сумнівної та безнадійної
дебіторської заборгованості на вітчизняних підприємствах.
5.
Застарілість облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку
дебіторської заборгованості (при журнально-ордерній формі ведення обліку).
6.
Невідповідності та розбіжності обліку дебіторської заборгованості між змістом П(С)БО
10 та положенням МСБО.
7.
Складність відображення розрахунків з покупцями і замовниками, які є
засновниками або учасниками компанії, у консолідованій фінансовій звітності та
пояснювальній записці про афілійованих осіб до річного фінансового звіту;
недостатньо розроблене правове регулювання питання відображення операцій з
афілійованими особами.
8.
Складність при оподаткуванні ПДВ при укладанні договорів з іноземними
компаніями на передачу прав інтелектуальної власності та прав на їх
користування.
9.
Нерозвиненість обліку взаєморозрахунків, а саме використання факторингу для
ефективного управління дебіторською заборгованістю.
Основним
законодавчим актом, який прямо регулює облік дебіторської заборгованості є
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», до якого необхідно внести певні зміни,
в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової
дебіторської заборгованостей. Їх
облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено
у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська
заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним, і вони
обліковуються на різних рахунках. Решта
законодавчих актів розглядають дебіторську заборгованість як об’єкт податкового
обліку, її відображення в звітності підприємств та вказують конкретні
рекомендації в певних питаннях [1].
У зарубіжних
країнах не існує окремого стандарту щодо регулювання дебіторської
заборгованості. Окремі аспекти розглядаються в МСБО 1 «Подання фінансових
звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39
«Фінансові інструменти: визначення та оцінка». Зокрема у МСБО 32 дебіторська
заборгованість розглядається як фінансовий актив, але конкретного визначення
цього поняття міжнародні стандарти не дають [3]. МСБО (IAS) 39 «Фінансові
інструменти: визначення та оцінка» визначає дебіторську заборгованість як
непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими платежами, не
обертаються на активному ринку і не призначені для торгівлі [4].
Таким
чином, при застосуванні міжнародної практики вітчизняним підприємствам для
уникнення подвійної роботи при складанні та поданні фінансової звітності
необхідно розробляти її відповідно до норм МСБО.
Для
належної організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості
потрібно мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і
характеризувала всю господарську діяльність з чітко зазначеною конкретизацією.
Основною
з проблем організації обліку дебіторської заборгованості можна назвати
непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів, які передбачені
в П(С)БО 10 до обліку на вітчизняних підприємствах і, виходячи з цього,
недостовірні дані при відображенні резерву сумнівних боргів в балансі [1]. Тому
вирішити цю проблему можна, затвердивши перелік документів, що підтверджують і
обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною). Розрахунок
резерву сумнівних боргів необхідно проводити на підставі середніх статистичних
даних.
Тому
вдосконалення методики визначення суми резерву сумнівних боргів є необхідним.
Для цього потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання
створення підприємствами цього резерву. Не менш важливим є також внесення змін
до плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його використання щодо
рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами», в якому об’єднанні різні види
розрахунків із дебіторами, які являються неоднорідними за природою [5].
Перед новоствореними підприємствами постає вибір форми обліку, і, як наслідок,
облікових регістрів. Найбільш оптимальним вирішенням даної проблеми являється
законодавчо затвердженні рекомендації, щодо вибору облікових регістрів
підприємствами.
Також важливим є створення ефективної
системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами, яка вимагає
розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості,
уніфікації способів її оцінки та документів аналітичного обліку.
Таким чином, вирішення проблем організації
обліку дебіторської заборгованості на підприємстві дасть змогу розробити
методичні рекомендації з удосконалення облікових регістрів щодо обліку дебіторської
заборгованості (необхідно чітко визначити рахунки відображення поточної та
довгострокової заборгованості покупців, як передбаченої так і не передбаченої
договором); забезпечити гармонізацію вітчизняних та міжнародних стандартів
обліку дебіторської заборгованості, вдосконалити консолідовану фінансову
звітність та облікові регістри та необхідність вдосконалити методи визначення
суми резерву сумнівних боргів, та здійснити заходи щодо стимулювання створення
вітчизняними підприємствами резерву сумнівних боргів.
Список використаних джерел
1.
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
2.
МСБО 1 «Подання фінансових звітів».
3.
МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання».
4.
МСБО 39 «Фінансові
інструменти: визначення та оцінка».
| 
