|
Струк
Наталія
к.е.н,
доцент
Соболь Юлія
здобувач ступеня магістра обліку і аудиту
Львівський
національний університет імені Івана Франка
м.
Львів
ШЛЯХИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ МІЖ
ПІДПРИЄМСТВАМИ
Широкий спектр
нормативно-правового регулювання безготівкових розрахунків потребує системного його
дослідження на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки, оскільки такі
розрахунки займають левову частку серед інших. Безготівкові
розрахунки становлять приблизно 65% усіх розрахунків у вітчизняному господарському
обороті. Зростання обсягу бартерних операцій
свідчить про наявність неефективної системи регулювання розрахункових операцій
в Україні. Бартер, на відміну від безготівкових розрахунків, значно зменшує оборотність
коштів, що негативно впливає на економіку країни. Тому першочерговим є
вдосконалення нормативно-правових засад безготівкових розрахунків для мінімізації
їх бартерного прояву.
Регулювання безготівкових розрахунків здійснюється
такими нормативно-правовими засобами: Конституцією України, Господарським та Цивільним
Кодексами України, Законом
України «Про Національний банк України», Законом
України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом
України «Про міжбанківські розрахунки в Україні», Інструкцією «Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті», Інструкціями «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у
національній та іноземних валютах», «Про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті», Інструкцією з організації
емісійно-касової роботи в установах банків України, Постановою Верховної Ради
України «Про застосування векселів в господарському обороті України», «Про обіг
векселів в Україні», «Положенням про емісію платіжних карток і
здійсненням операцій з їх використанням», та ін.
Згідно п. 1.2
Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті», встановлюються загальні правила, види і стандарти
розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на
території України, що здійснюється за участю банків [1].
У законодавстві України
відсутнє чітке визначення форм безготівкових розрахунків, так само, як і в
Цивільному кодексі (долі ЦКУ) таке поняття не трактується.
Відповідно до ст. 1088
ЦКУ, яка має назву «Види безготівкових розрахунків», безготівкові розрахунки
здійснюються зі застосуванням платіжних доручень, розрахункових чеків,
акредитивів, розрахунки за інкасо, та інші розрахунки, передбачені законом,
банківськими правилами, процесами ділових операцій. Сторонам надається
можливість в договорі самостійно обирати будь-який вид безготівкових
розрахунків [2].
У Господарському кодексі
(далі ГКУ), відповідно до ст. 341, формами безготівкових розрахунків названі: платіжні
доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, векселі, чеки,
банківські платіжні картки, інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що
застосовуються в міжнародній банківській практиці [3].
У ст. 1088 ЦКУ та у Законі «Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні», платіжні інструменти є засобами
здійснення безготівкових розрахунків [2, 4].
Отже простежуємо певну некоректність
використання словосполучення «платіжний інструмент» у ст. 341 ГКУ, що
суперечить статтям ЦКУ і Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні», адже платіжний інструмент не може бути нічим іншим, як засобом
здійснення розрахунків, оскільки під безготівковими розрахунками розуміється
певний процес, а не документ. Тому ототожнення форм (видів) розрахунків зі
платіжними інструментами є неправильним, а частина 3 ст. 341 ГКУ потребує
доопрацювання.
Спірною є позиція щодо можливості
здійснення безготівкових розрахунків за платіжними інструментами, передбаченими
звичаями ділового обороту, відповідно до ст. 1088 ЦКУ. Адже, згідно п. 4.1 ст.
4 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», види безготівкових
розрахунків визначаються законами та, прийнятими на їх основі,
нормативно-правовими актами Національного банку України. Таким чином, передумовою
для здійснення розрахунків є закріплення відповідного платіжного інструменту в
законодавстві, що саме по собі нівелює значення звичаю ділового обороту як
джерела права, що врегульовує суспільні відносини в галузі безготівкових
розрахунків та повністю відповідає фінансово-правовій ознаці безготівкових
розрахунків.
Доцільно законодавчо виокремити форми і
види безготівкових розрахунків. Тож, погоджуючись із Д. О. Гетьманцевим і Н. Г.
Шукліною, під видом безготівкових розрахунків треба розуміти визначений законодавством
спосіб переказу коштів через кредитні організації, що характеризується
використанням певного платіжного інструменту, порядком документообігу та
умовами надання коштів у розпорядження одержувача [5].
Доречно такі види репрезентувати за окремими ознаками, для прикладу, за
територіальним розміщенням ділових партнерів: місцеві, міжміські, міжнародні,
або за змістовим наповненням: товарні, нетоварні і т.д. Стосовно форм
безготівкових розрахунків, то зважаючи на те, що розрахунковий документ – це відповідно
оформлений документ для переказу грошових коштів, то залежно від форми такого
документа, варто виокремити форми безготівкових розрахунків: платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні
вимоги-доручення, векселі, чеки, акредитиви, інкасові доручення, банківські
платіжні картки.
Список використаних
джерел
1. Господарський кодекс України, 16.01.2003 № 436-IV,
(зі змінами і доповненнями), [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15;
2. Цивільний Кодекс України.
від 16.01.2003 № 435-IV - (зі змінами і доповненнями), [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15;
3. Інструкція «Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління
Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. (зі змінами і доповненнями),
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0377-04;
4. Закон України «Про
платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (зі
змінами і доповненнями), [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14;
5. Гетьманцев Д. О., Шукліна Н. Г.
Банківське право України. Навч. посібн. – К: 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ebk.net.ua/Book/law/getmantsev_bpu/part6/604.htm.
| 
