|
Денюк Ірина
студентка,
Кущій Наталія
cтудентка
Коледж технологій, бізнесу та права
Східноєвропейського університету імені Лесі Українки
м. Луцьк
ОБЛІК ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ В ОСНОВНИХ
ЗАСОБАХ
Для будь-якої держави дорогоцінні метали є
стратегічною сировиною, що обумовлює необхідність належного обліку та контролю
за їх використанням.
До таких металів належать золото, срібло, платина і
метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній та осмій). Вони можуть
знаходитися в будь-якому стані та вигляді, зокрема, в сировині, сплавах,
напівфабрикатах, промислових продуктах, хімічних сполуках, виробах, брухті та
відходах тощо.
При обліку дорогоцінних металів слід дотримуватися,
окрім Закону № 637, вимог таких нормативних документів:
1. Закону України «Про визначення розміру збитків,
завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням
(псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння
та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР (далі – Закон № 217).
2. Постанови КМ України «Про організацію збирання та
переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» від
10.04.92 р. № 187.
3. Інструкції про порядок одержання, використання,
обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої
наказом Мінфіну України від 06.04.98 р. № 84 (далі – Інструкція № 84).
4. Інструкції про порядок проведення перевірок щодо
додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними
металами і дорогоцінним камінням, затвердженої наказом Мінфіну України від
18.05.2001 р. № 240 (далі – Інструкція № 240).
5. Положення про порядок приймання і переробки
відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про
порядок розрахунків із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали і
дорогоцінне каміння у вигляді відходів і лому, затвердженого наказом Мінфіну
України, Мінекономіки України, Держкомресурсів України, Нацбанку України,
Держріддорогмету України від 23.06.94 р. № 54/11/161/91/15 (далі – Положення №
54).
Дорогоцінні метали, що містяться у складі основних
засобів, не потребують відокремленого відображення в бухгалтерському обліку,
адже вони не є самостійними інвентарними об'єктами. На всіх етапах зберігання
та експлуатації в господарській діяльності підприємства основних засобів, що
місять дорогоцінні метали, облік останніх у вартісному виразі не ведеться.
При цьому необхідно зазначити, що обліку підлягає маса
дорогоцінного металу, яка міститься в основних засобах, у натуральному виразі.
Слід зазначити, що п. 6.3 Положення № 54 забороняється
знищувати, викидати, здавати у брухт із кольорових і чорних металів техніку,
апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали, без
попереднього вилучення цих металів з одночасним оприбуткуванням.
У свою чергу, підприємствам, які не мають власної
виробничої бази для демонтажу техніки, дозволяється передавати списану техніку
на спеціалізовані пункти збирання відходів і лому дорогоцінних металів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 637 брухт дорогоцінного
металу підлягає зарахуванню до відповідного Держфонду. Здавання брухту в цей
Фонд здійснюється шляхом відправки його на переробні підприємства чи
підприємства, що займаються заготівлею та первинною переробкою брухту та мають
ліцензію на такий вид діяльності (п. 6.8 Положення № 54).
Дані про кількість дорогоцінного металу, що містяться
в основних засобах, відображуються у первинній обліковій документації,
представленій наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм
первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.
При оприбуткуванні об'єкта до складу основних засобів
складається акт приймання-передачі (внутрішнього) переміщення основних засобів
(ф. №ОЗ-1). У ньому реквізитів для відображення дорогоцінних металів у складі
інвентарного об'єкта не передбачено. Проте після цього для об'єктів, що містять
дорогоцінні метали, в інвентарній картці обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6)
необхідно в графах 24 – 26, відповідно, вказати найменування, вид і масу дорогоцінного
металу в об'єктах, які надійшли.
Ці графи (незалежно від ступеня зносу основних
засобів) заповнюються на підставі відомостей про вміст дорогоцінного металу,
зазначених у технічній документації (паспортах, формулярах, керівництвах з
експлуатації тощо), або, за відсутності цих відомостей за даними виробників чи
комісійно – на підставі аналогів і розрахунків.
Слід пам'ятати, що облік таких металів ведеться за
кожною номенклатурно-обліковою позицією з відображенням таких реквізитів, як
назва (золото, срібло, платина, родій, паладій, іридій, рутеній, осмій), маса в
чистоті (тобто без домішок) тощо (п. 5.4 Інструкції № 84).
В окремих випадках (коли комісійно визначити вміст ДМ
неможливо через відсутність даних про їх наявність чи аналогів) у картці, на мою
думку, слід зробити запис, що в даному обладнанні можуть знаходитися дорогоцінні
метали, вміст яких буде визначено після списання об'єкта.
Насамперед, звертаю вашу увагу на те, що безоплатна
передача техніки, апаратури, приладів та інших виробів, що містять дорогоцінні
метали і підлягають списанню, а також реалізація їх за цінами, нижчими за
вартість дорогоцінного металу, що містяться в них, – забороняється (п. 6.7.
Положення № 54).
При передачі (безоплатній та за плату) основних
засобів іншому підприємству складається ф. № ОЗ-1. При цьому, як я вважаю,
відправник зобов'язаний у супроводжувальних документах вказати найменування і
масу дорогоцінного металу, що знаходяться в цих виробах.
Для визначення непридатності основних засобів до
використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями,
установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту,
модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником
підприємства створюється постійно діюча комісія.
Якщо об'єкт ліквідується, однак, прийнято рішення
стосовно можливості використання на підприємстві вузлів і деталей, що містять дорогоцінні
метали, зазвичай процес вилучення таких металів можна і не здійснювати, позаяк
при цьому вимоги нормативних документів не порушуються (заборона накладається
тільки на знищення, викидання і здавання у брухт виробів, що містять дорогоцінні
метали).
Ліквідація об'єктів оформлюється актом списання
основних засобів (ф. № ОЗ-3) або актом на списання автотранспортних засобів (ф.
№ ОЗ-4), де в рядку «Наявність дорогоцінних металів» слід вказати, є чи немає в
об'єктах, що списуються, дорогоцінних металів. Це з'ясовується на підставі
даних граф 24 – 26 ф. № ОЗ-6.
Список
використаних джерел
1. Положення про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні. Затверджене постановою КМУ від 03.04.93р №250.
2. Інструкція про порядок обліку та контролю за
одержанням, зберіганням та використанням, дорогоцінних металів та дорогоцінного
каміння. Затверджено наказом Мінфіну України від 16 червня 1994р. №34.
3. Ю. Блащук. Деякі міркування щодо ринку дорогоцінних металів
в Україні // Вісник НБУ. – 2000. - №7.
4. Світовий ринок дорогоцінних металів / М.Фатєєв //
Вісник НБУ. – 2005. - №4.
5. Постанови КМ України «Про організацію збирання та
переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» від
10.04.92 р. № 187.
| 
