|
Козаченко Анна
аспірант
ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН
м. Київ
Аналіз
проблем та Удосконалення обліку невиробничих витрат у цукровій промисловості
Розвиток цукрової галузі залежить від багатьох чинників,
у тому числі від належного інформаційного забезпечення управління нею. При
цьому, розрізняють два рівні управління – макро- та мікрорівень, потреби яких
по аналітичності інформації та способах її узагальнення дещо різні і вимагають
систематизації методичних підходів до їх вирішення. Саме у цій площині лежить
вирішення основних проблем удосконалення обліку невиробничих витрат.
В умовах розвитку ринкових відносин найповніша інформація
для управління формується в системі аналітичного обліку та калькулювання
собівартості продукції. Зокрема М. Марчин [1, с. 203], на
прикладі цукрових підприємств Тернопільської області дослідив, що «все гостріше
постає проблема визначення собівартості продукції. Саме дані про собівартість
продукції є одними з основних при прийнятті управлінських рішень, пов`язаних з
виробництвом».
Невиробничі витрати опосередковано належать до процесу
виробництва і пов'язані з управлінням виробничим процесом і реалізацією
продукції (робіт, послуг), які охоплюють: витрати на управління, дослідження і
розробку, збут продукції та інші функції бізнесу. У фінансовому обліку вони
згруповані у три статті: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати,
склад яких визначає П(С)БО 16 "Витрати”. Оскільки, невиробничими є витрати
підприємств, пов'язані з реалізацією і збутом продукції, а також інші витрати,
що не належать до виробничих, такі як відрахування чи витрати на
науково-дослідні роботи, на підготовку кадрів тощо, які включаються до повної
собівартості реалізованої продукції та впливають на зменшення суми прибутку, то
завданням удосконалення обліку цих витрат є їх чітка класифікація з метою
оптимізації, регулювання та управління.
А.В. Череп [2, с.
3] зазначає, що «бракує публікацій з проблеми створення ефективних систем
управління витратами, які враховували б специфіку підприємств цукрової
промисловості і умови їх діяльності. Крім того відсутні розробки щодо
забезпечення взаємозв'язку між витратами різних рівнів управління, які
впливають на ефективність діяльності підприємств».
М. Марчин [1, с. 151] вказує, що «в цукровій
промисловості витрати виробництва складають значну частину собівартості
продукції. Навіть встановлення мінімальних цін на цукрову сировину не завжди
забезпечує рентабельність підприємств».
Сучасні умови потребують більш поглибленого підходу до
розв'язання цієї актуальної проблеми, удосконалення існуючої методології,
врахування особливостей формування витрат підприємств в цукровій галузі. На
думку В.І. Євдощак [3, с.3], «до основних стримуючих факторів (системи обліку) відносяться:
застарілі інструктивні та методичні матеріали з організації обліку витрат
виробництва цукрової продукції; недостатня відповідність до сучасних вимог
регламентування відображення витрат в існуючій нормативно-правовій базі;
недосконалість первинних документів з обліку виробничих витрат; відсутність
методичних матеріалів з організації контролю та реалізації його результатів.
Облікова політика і номенклатура калькуляційних статей витрат не ґрунтується на
специфіці підприємств цукрового виробництва. Додаткових досліджень вимагають також
проблеми обліку і контролю на базі комп’ютерних технологій; прогнозування
витрат і визначення резервів зниження собівартості продукції».
Загалом, аналізуючи наукові джерела, можна зазначити, що
«методика обліку, контролю та аналізу виробництва, що застосовується в
економіці України, не відповідає сучасним умовам господарювання. Використання
зарубіжних методик потребує врахування специфіки організації вітчизняного
виробництва. Недостатньо уваги приділяється питанням автоматизації обліку в
цукровій промисловості. Вимагають нового підходу відносини суб'єктів ринкової
економіки, що формують виробництво цукру - цукрових заводів та виробників
цукрових буряків. Чітка організація обліку може забезпечити еквівалентний обмін
їх діяльністю. Визначити оптимальні параметри у цих питаннях дає змогу
достовірна облікова інформація. Таким чином, облік та контроль витрат
виробництва цукрової продукції потребують концептуального вдосконалення.
Розв’язання цих проблем дозволить перейти на новий рівень
організації бухгалтерського обліку витрат, підвищити його аналітичність і
ефективність у керуванні діяльністю цукрового підприємства. При цьому,
удосконалення обліку невиробничих витрат на макрорівні передбачає вирішення
ключових питань методики їх обліку, а на мікрорівні – оптимізацію класифікації,
повноту охоплення управлінням та регулювання у сторону скорочення. Саме тому в
сучасних умовах господарювання перед управлінням підприємством виникають такі
цілі, як підвищення рівня організації виробництва, гнучке реагування на зміни
попиту, освоєння нової продукції, виготовлення високоякісної продукції при
мінімальних витратах. Вимоги управління зумовлюють удосконалення методики визначення витрат виробничої
діяльності.
Аналіз формування витрат цукрових підприємств дає підстави визнавати значні резерви
скорочення витрат при виробництві цукру, які групуються на 60% у площині
реалізації організаційно-технологічних факторів і на третину – у площині
вдосконалення обліку та контролю формування й розподілу виробничих витрат.
Так, типова практика ведення обліку на цукрових
підприємствах передбачає, що розраховується повна собівартість реалізованої продукції.
Звітність на досліджених переробних підприємств не передбачає розрахунку повної
собівартості, проте, як показує практика більшість з них, для управлінських
потреб (прогнозування, ціноутворення) розраховують повну собівартість продукції
із включенням до її складу адміністративних витрат, щоб мати інформацію про всі
витрати, понесені на виробництво кожного виду продукції технічного ланцюга
переробки.
У дослідженнях О.І. Павликівської [4], проведених у
1999-2002 рр., зазначено, що «значна кількість підприємств цукрової
промисловості користується застарілими інструктивними матеріалами з планування,
обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Тому нагальне питання -
розробка таких методичних рекомендацій, які б відповідали національним
положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, враховуючи специфіку даної
галузі». За нашими спостереженнями можна констатувати, що ситуація в галузі не
змінюється. Все так же залишаються актуальними проблеми розподілу та формування
витрат.
На думку того ж автора [4], стандарти та діючий з 1 січня
2000 р. План рахунків бухгалтерського обліку «не враховують особливостей
більшості галузей харчової промисловості, для яких заготівля сировини - часто
самостійний виробничий процес, ефективність якого потрібно контролювати не
менше, аніж процес виробництва продукції». Далі автор зазначає, що «мова насамперед
йде про необхідність формування додаткової інформаційної бази як для контролю
рівня сировинних затрат, так і для підвищення аналітичності обліку на
проміжному етапі технологічного процесу».
Згідно Методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг) в цукровій промисловості,
адміністративні витрати разом з іншими непрямими невиробничими
витратами включаються до
собівартості реалізованої продукції шляхом ділення їх загальної суми на
загальну собівартість реалізованої продукції. Так визначається коефіцієнт
окремо робіт і послуг, який множиться на
собівартість реалізованої продукції кожного виду і розраховується повна
собівартість.
Вважаємо, що такий розподіл є економічно необґрунтованим,
а отриманий показник не дає інформації про величину адміністративних витрат у
собівартості окремих видів продукції, так як ці витрати об'єднані з іншими
непрямими невиробничими витратами. Проблема також в тому, чому адміністративні
витрати розподіляються лише на реалізовану продукцію. Розподіл їх лише на
реалізовану продукцію збільшує величину цих витрат в собівартості цієї
продукції, а нереалізована продукція залишається поза адміністративними
витратами.
Окрім того, на думку Н.О. Лукашенко [5], не враховуються
особливості використання давальницької сировини через застарілу галузеву
методику формування собівартості, яка не розмежовує застосування власної чи
давальницької сировини. Методично необґрунтовано відокремлення рахунків витрат
заготівлі і придбання сировини, у плані рахунків не враховані сучасні
особливості цукрового виробництва.
Щоб мати інформацію про повну собівартість виробленої
продукції для прийняття рішень про доцільність подальшого виробництва того чи
іншого виду продукції та для потреб ціноутворення потрібно здійснювати науково
обгрунтований розподіл адміністративних витрат. В даному випадку проблема
виникає у правильному виборі бази розподілу цих витрат, яка і є тематикою
подальших досліджень.
Список використаних джерел
1. Марчин
М. Розрахунок собівартості
продукції в цукровій промисловості за попередільно-нормативним методом.
Наукові засади сталого розвитку економіки: матеріали міжнар.
наук.-практ. Інтернет-конф., 16–17 черв. 2011 р. — Т., 2011. – С.
203-205.http://conftiapv.at.ua/publ/konf_16_17_chervnja_2011_r/
2.
Череп А. В. Управління витратами підприємств харчової
промисловості в ринкових умовах господарювання : Дис... д-ра наук: 08.00.04 -
2008. – 350 с.
3.
Євдощак В. І. Облік і контроль витрат цукрового
виробництва та формування собівартості продукції : дис... канд. екон. наук:
08.06.04 / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К., 2006. —
188арк.
4.
Павликівська О.І. Облік і аудит виробничих витрат (на
прикладі підприємств цукрової промисловості) : Автореф. дис... канд. екон.
наук: 08.06.04 / О.І. Павликівська / Терноп. акад. нар. госп-ва. — Т., 2002. —
20 с.
5.
Лукашенко Н.О. Облік і контроль витрат на підприємствах
бурякоцукрового комплексу України та їх вплив на формування собівартості
продукції // [Електронний ресурс. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/...37.../NP-37-38-50.pdf]
| 
