|
Руда Оксана
к.е.н., асистент
Прокопчук Ольга
студентка
Вінницький національний аграрний
університет
м. Вінниця
ОБЛІК БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Аграрний сектор відіграє важливу роль в економіці
України. З часу становлення України як незалежної держави проблеми пов’язані із
кредитуванням сільськогосподарських підприємств набули все більшого
загострення, внаслідок чого погіршується їх фінансовий стан. Тому однією із найголовніших проблем галузі
економіки України є кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств. На
сучасному етапі сільське господарство потребує розробки та впровадження
інвестиційних механізмів розвитку, які б максимально задовольняли потреби
сільськогосподарських підприємств у фінансових ресурсах, страхували ризики,
залучали інноваційні продукти та з їх використанням виробляли якісну й
конкурентоздатну продукцію. Одним з таких механізмів є банківське кредитування.
Дослідженню питань з обліку
банківського кредитування сільськогосподарських підприємств приділяють значну
увагу багато вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: М. Дем’яненко, Н.М.
Ушакова, Р. Джоллі, П. Саблук, В. Лексіс, В.І. Кравченко, А. Тобіас, О. Петрук,
І.О. Бланк, О.В.
Васюренко, Д.М. Гриджук, І.С. Гуцал, О.А. Кириченко та ін.
Сільське господарство
будь-якої країни залишається основною продовольчою галуззю народного
господарства, стан якої залежить від обсягів коштів, вкладених у її розвиток. У
сфері сільського господарства кредитні ресурси відіграють вирішальну роль:
сезонний розрив між вкладенням і надходженням коштів, безперервність процесів
відтворення, значна потреба в обігових засобах перетворюють кредит в основне джерело
поповнення фінансових ресурсів. Дослідження фінансового забезпечення
сільськогосподарських підприємств, свідчить про те, що вони в основному
працюють за рахунок власних ресурсів, які є недостатніми для самофінансування.
Обмеженість власних коштів змушує аграрні підприємства сподіватися на підтримку
з боку банків через свої форми кредитування [2].
У забезпеченні сільськогосподарських підприємств
коштами, потрібними для здійснення нормальної виробничої діяльності, велику
роль відіграють кредити банків. Значення кредитів банків як джерела
фінансування виробничо-господарської діяльності особливо зростає у періоди, коли
надходжень коштів за реалізовану продукцію ще немає або їх не досить у зв'язку
з відсутністю в певні періоди року продукції для реалізації.
Сільськогосподарські підприємства можуть
одержувати короткострокові і довгострокові кредити.
Облік розрахунків за довгостроковими позиками
ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".
На рахунку 50 "Довгострокові позики"
ведеться облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими
залученими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями.
За кредитом рахунка 50 "Довгострокові
позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також
переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення
заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими
зобов'язаннями.
Для обліку короткострокових позик призначено
рахунок 60 "Короткострокові позики".
На рахунку 60 "Короткострокові позики"
ведеться облік розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами
банків, термін повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу,
та за позиками, термін погашення яких минув.
За кредитом рахунка відображаються суми одержаних
кредитів (позик), за дебетом - сума їх погашення та переведення до
довгострокових зобов'язань в разі відстрочення кредитів (позик).
За користування кредитом підприємства повинні
платити відповідну відсоткову ставку. Вона залежить від деяких факторів. У
кожній установі банку кредитні ставки різні. Це залежить від внутрішніх проблем
банку, рівня відсоткових ставок за депозитами. Крім того, при визначенні
кредитного відсотка враховуються фінансовий стан, репутація клієнта, а також
терміни і цілі кредиту. Розмір відсотка залежить від рівня рентабельності
заходу, що фінансується, можливості погашення кредиту. Як правило, ставки за
довгостроковими кредитами вищі, ніж за короткостроковими.
Кредитні взаємовідносини сільськогосподарських
підприємств з установами банку ґрунтуються на кредитних договорах між банком і
підприємством. Останніми визначаються взаємні обов'язки і відповідальність
банку та підприємства.
У кредитних договорах передбачається розмір
кредиту і зобов'язання банку про його своєчасну видачу; терміни і порядок
погашення кредиту і відсоткові ставки за нього; обсяг та терміни надання
підприємствами звітності, а також довідок, необхідних для визначення і видачі
кредитів; форми перевірки забезпеченості цільового використання кредитів та
інші умови. При цьому можуть бути використані договори, розроблені як банком,
так і клієнтом (підприємством) [1].
За попередніми оцінками, аграрії України витратять
на посівну-2013 близько 38,5-39 млрд. грн., що на 1,5 млрд. грн. більше, ніж у 2012
році.
Для забезпечення аграріїв відсутніми майже 8 млрд.
грн., будуть залучатися банківські кредити близько на 4 млрд. грн. і
проводитися форвардні закупівлі зерна близько на 3 млрд. грн.
Що стосується забезпечення ресурсами, то на
закупівлю основних матеріально-технічних ресурсів сільгоспвиробники направлять
понад 29 млрд. грн., що на 500 млн. більше минулого року. Власних коштів
сьогодні сільгоспвиробники мають 30,5 млрд. грн., тобто 80% від потреби. Це
більше, ніж у минулому році приблизно на 0,5 млрд. грн.
Аграрний фонд активно проводив форвардні закупівлі
озимих і сьогодні готується провести форвардні закупівлі на весь період
підготовки до проведення весняно-польових робіт. Ця форвардна закупівля буде в
розмірі понад 700 млн. грн.
Господарствами також придбано 4,6 тис. т засобів
захисту посівів, що становить лише 20% від потреби [3].
Таким чином банківські установи та сільськогосподарські
підприємства повинні співпрацювати у кредитних відносинах. Банківські установи
повинні враховувати особливості притаманні сільськогосподарським підприємствам при
наданні кредитів. А аграрії, в свою чергу, повинні бути спроможними
скористатися взятими у борг коштами, надати відповідну заставу, а також
повернути їх у зазначені строки. Також існує проблема у відсутності передумов кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств для отримання ними фінансових ресурсів і повернення кредитних коштів та у відсутності механізму державної підтримки. Тому держава та банківські установи повинні створити умови для розвитку кредитування, доступності і здешевлення кредитів сільськогосподарських підприємств.
Список використаних
джерел
1. Огійчук М.Ф. Фінансовий та
управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В.
Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 6-те
вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.
2. Содома Р.І. Кредитна підтримка банками сільськогосподарських
підприємств України / Р.І. Содома // Облік і фінанси АПК. – 2011. – №3. – С. 118-121.
| 
