|
Макарчук Оксана
к.е.н., доцент кафедри статистики
та економічного аналізу
Національний університет
біоресурсів
та природокористування України
м. Київ
СТРАТЕГІЧНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО
ВИРОБНИЦТВА
У сучасних умовах господарювання аграрні
підприємства намагаються підвищити конкурентоспроможність своєї діяльності. У
той же час покращити показники ефективності можна завдяки системному підходу до
управління організацією та наявністю стратегії розвитку. При цьому реалізація
стратегії діяльності підприємства ґрунтується на використанні різних методик в
залежності від цілей суб’єкта господарювання, зокрема, специфіки виробництва
продукції тваринницької чи рослинницької галузі. Кожна із методик включає
показники, які характеризують ефективність її використання та забезпечують
досягнення підприємством найкращих результатів. Тобто, формується так звана
система цілей (показників) у сферах, які є ключовими для реалізації стратегії.
Водночас система оцінювання до цього часу охоплювала коло фінансових показників,
оскільки орієнтували вище керівництво на підвищення ринкової вартості керованих
ними підприємств.
Необхідно відмітити, що для
оцінювання і визначення переваг стратегії, застосовуються три критерії [1]:
1) відповідність
середовищу. Правильно розроблена економічна стратегія має відповідати умовам
галузі і конкуренції, ринковим можливостям і загрозам, іншим аспектам
зовнішнього середовища. При цьому стратегія повинна враховувати сильні і слабкі
сторони компанії, її компетентність, конкурентні можливості, тобто базуватись
на SWOT-аналізі;
2) конкурентна
перевага. Правильно розроблена економічна стратегія забезпечує стабільну
конкурентну перевагу. Чим краще опрацьовані фактори, які становлять для
підприємства конкурентну перевагу, тим вищою буде її ефективність і віддача;
3) ефективність.
Правильно розроблена економічна стратегія багаторазово підвищує ефективність
роботи компанії. Правильність вибору стратегії найкраще підтверджується
поліпшенням двох показників – прибутковості і зміцнення конкурентної ринкової
позиції компанії.
Існують й інші критерії для
оцінювання економічної стратегії: повнота охоплення всіх ключових аспектів
діяльності, внутрішня погодженість складових, ступінь ризику, гнучкість. Їх
можна використовувати в якості додаткових до трьох основних критеріїв, але ні в
якому разі не замість них.
Спроможність організації
результативно впроваджувати свої стратегії, на думку фінансових аналітиків, є
не що інше як ключовий нематеріальний актив, що визначає реальну вартість
компанії. Серед показників найпопулярнішими були: величина дисконтованого
грошового потоку (DCF), економічна додана вартість (EVA),
прибуток на акцію (ROE) [2, 3]. Однак, фінансові показники мають ряд недоліків:
Ø не
враховують ключових чинників успіху сучасних організацій – нематеріальних
активів;
Ø відображають
тільки минулі результати діяльності і події, але нічого про майбутню
діяльність;
Ø орієнтуються на короткостроковий прибуток, а
не на довгострокове створення вартості бізнесу;
Ø не
підходять для оцінки результатів діяльності багатьох рівнів в організаційній
ієрархії.
Система цілей, яка включає
переважно фінансові показники, була «такою, що запізнюється», і давала змогу
приймати лише так звані «реактивні» управлінські рішення [1]. Реактивний підхід
спрямовував менеджерів на розроблення «стратегічних відповідей» на дії
конкурентів.
Зарубіжні теоретики менеджменту,
розвиваючи методологію стратегічного управління, постійно розширюючи і вдосконалюючи, зокрема й інструментарій
цілеспрямування, запропонували використовувати систему комплексного врахування
жорстких (фінансових) та м’яких (нефінансових) показників, що відображають
процес реалізації стратегії підприємства і дають змогу ефективно ним управляти.
Нові моделі на базі нової концепції управління реалізацією стратегії отримали
загальну назву Performance Measurement (пер. з англ. вимірювання результатів) і найчастіше
розглядалися як складова контролінгу.
На сьогодні найбільшого
розповсюдження у практиці стратегічного управління набули такі концепції
формалізації та оцінювання результативності економічної стратегії підприємств:
-
ключові індикатори ефективності (англ. Key Performance Indicators (KPI));
-
цільове управління (англ. Management
By Objectives (MBO));
-
система
збалансованих показників (англ. Balanced Scorecard (BSC));
-
процесно-орієнтований аналіз та управління (англ. Activity Based Costing and Management (ABC/ABM));
-
бенчмаркінг (англ. Benchmarking).
Розглянемо детальніше ключові
індикатори ефективності, оскільки кожна із перелічених концепцій певною мірою включає
дану систему оцінки.
Ключові показники ефективності –
система оцінки, яка допомагає організації визначити досягнення стратегічних і
тактичних (операційних) цілей [4]. Їх використання дає організації (бізнесу)
можливість оцінити свій стан і допомогти в оцінці реалізації стратегії. KPI дозволяє проводити контроль ділової
активності співробітників і компанії в цілому в реальному часі. Для терміну KPI на сьогоднішній день
використовується одне поняття – «Ключові індикатори виконання поставлених цілей
і завдань».
Позитивний ефект КРІ обумовлений підвищенням ефективності
загальної діяльності підприємства, оскільки при дієвості системи кожний
співробітник підприємства усвідомлює зв’язок між своїми конкретними обов’язками
та стратегічними цілями компанії. Керівництво, маючи механізм підтримки
прийнятого рішення, має можливість виміряти ефективність роботи кожного
підрозділу та вплинути на процес реалізації економічної стратегії компанії [5].
Отже, використання відповідних
стратегічних методів підприємством включає набір системи показників
ефективності, які повинні відображати бізнес-процеси як з фінансової точки зору,
так і соціальної та екологічної.
Список використаних джерел
5. Макарчук О.Г. Стратегічний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств: монографія – К.: Аграр Медіа Груп, 2012. – 208 с.
| 
