|
Федоренко Людмила
здобувач
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
м. Київ
КОНТРОЛЬ ЯК
ДОМІНАНТНА ФУНКЦІЯ В СУЧАСНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
Вивчення
контролю є актуальним напрямом
теорії сучасного менеджменту, адже функція контролю є неодмінною складовою
ефективного управління, застосування якої дає можливість керівнику стежити за
ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи.
Економісти вважають, що за своїм рангом функція контролю стоїть на другому
місці після функції планування, бо контроль забезпечує досягнення організацією
своєї мети [1, с.107; 3, с.194]. Функцію контролю називають однією із найбільш
складних у менеджменті, оскільки в ній присутня соціально-психологічна
складова, що практично не піддається будь-якому цифровому вимірюванню. Перехід
економіки України до ринку потребує концептуальних змін в організації та
здійсненні контролю, визначенні його мети і завдань, спрямованості, ролі та
значення в забезпеченні ефективного функціонування виробничо-господарських
організацій, що передбачає вивчення теоретичних засад проблеми контролю,
представлених у працях В. Зігерта, Л. Ланг, Г. Мільора, Г. Ендрю, А. Хоскінса,
Б. Гаєвського, Б. Генкіна.
Процес
контролю (англ. the control proces) – це діяльність об’єднаних у певну
структуру суб’єктів контролю, спрямованих на досягнення найбільш ефективним
способом поставлених цілей шляхом реалізації певних завдань і застосування
відповідних принципів, типів, методів, технічних засобів і технології контролю
[1, с. 112; 5, с. 289].
Суб’єктами
контролю виступають державні, відомчі органи, громадські організації,
колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат
підприємств та об’єднань. Об’єктами контролю є місії, стратегії, процеси,
функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні
формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.
Правильна
постановка контролю вимагає дотримання діалектичної єдності трьох його стадій:
установлення фактів, критична їх оцінка, розробка заходів впливу на керований
об’єкт у потрібному напрямі [1, с.107].
Основними
принципами дієвого контролю спеціалісти у сфері менеджменту називають:
постійність, оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу,
об’єктивність, масовість, гласність, дієвість, плановість, економічність. А.
Файоль пише: «Щоб контроль був дієвим, він повинен відбуватися вчасно і мати
практичні наслідки. І навпаки, якщо свідомо нехтують практичними висновками, що
випливають з нього, то такий контроль буде просто даремним» [1, с. 105]. В.
Зігерт підкреслює, що «контролювати може лише той, хто знає, що повинно бути, і
своєчасно робити це надбанням інших» [2, с. 212]. У будь-якій організації чи на
підприємстві відбуваються явища, що заслуговують як позитивної, так і
негативної оцінки, оскільки існують як сильні, так і слабкі сторони діяльності.
Тому система контролю полягає у виявленні тіньових сторін діяльності,
співвідношенні позитивних і негативних явищ. Дієвий контроль повинен розкривати
дійсну картину діяльності підприємства. Погано здійснюваний контроль може
нанести такої ж шкоди, як і погано виконана робота.
Суть процесу
контролю виражають такі його характеристики: організаційна, змістовно-технічна,
узагальнено-коригуюча. Організаційна характеристика включає в себе вибір
об’єкта контролю, організаційно-методичну підготовку і відповідає на запитання:
хто і в якому порядку здійснює контроль. Змістовно-технологічна характеристика
– це розробка плану і вибір методу вивчення контрольованого об’єкта.
Узагальнено-коригуюча характеристика включає узагальнення, а при необхідності –
обговорення в колективі результатів контролю, розробку рішень і оцінку їх
виконання [1, с. 113]. Американські спеціалісти дійшли висновку, що процес
контролю реалізується через такі етапи: розробка стандартів і критеріїв;
співставлення з ними реальних результатів; прийняття необхідних реагуючих дій [3,
с. 197; 4, с. 286]. Люди є невід’ємним елементом контролю. Тому при його
розробці менеджер повинен брати до уваги поведінку людей.
Переконання
в тому, що контролер однаково зацікавлений в пошуку як негативних, так і
позитивних сторін діяльності, сприятиме тому, що кожний працівник
намагатиметься допомогти йому проникнути в ці сторони діяльності.
При
здійсненні контролю необхідно уникати помилок, на які вказують німецькі
спеціалісти в області менеджменту Вернер Зігерт і Лючія Ланг [1, с. 113]:
Контроль не повинен зводитися до інцидентів. Нормальний контроль – це неперервний процес ділового спілкування з
працівниками. Він не повинен приурочуватися до яких-небудь випадків. Необхідно
допомагати співробітникам переборювати недоліки, вступати з ними в контакт.
Тотальний контроль породжує неохайність. Є керівники, які вважають, що все, що "не пройшло через їхні
руки", може містити помилки. Тому вони намагаються контролювати буквально
все.
Таємний контроль викликає лише розчарування. Такий контроль вважається аморальним. Він здійснюється методом таємного
огляду робочих місць, а тому викликає невдоволення в більшості людей.
Контролюйте не тільки улюблену дільницю. Не слід настирно контролювати своїх заступників, яким ви делегували свої
колишні повноваження.
Контроль – не проформа.
Керівник – демократ часто так задовольняється роботою своїх
підлеглих, що соромиться їх контролювати. Хто ухиляється від контролю, той
нехтує інтересами своїх підлеглих.
Не контролюйте через недовіру. Підозрілість
свідчить про невпевненість у собі.
Не тримайте своїх висновків при собі. Слід доводити отриману негативну інформацію до співробітника, не зволікаючи
часом. Так можна встановити з ним ділові стосунки й покращити справу.
З метою
розуміння завдань управлінської відповідальності Вернер Зігерт і Лючія Ланг
вводять поняття «керуюча п’ятірня» [2, с. 113]. Один (вказівний) палець показує
на того, кого ви бажаєте в чомусь звинуватити. Три пальці показують назад на
себе, запитуючи: Хто вибрав цю людину для виконання завдання, яке вирішене
незадовільно? Хто її інструктував? Як це зроблено? Чи був відповідний контроль
за його роботою? Тільки впевнившись, що за відповіді з усіх трьох пунктів
одержані добрі оцінки, можна розігнути «звинувачуючий» палець.
Завдяки
усуненню виявлених недоліків у роботі і об’єктивній оцінці діяльності
працівників, ефективний контроль сприяє успішному досягненню цілей організації,
породжує почуття впевненості і задоволення роботою у працюючих.
Список використаної літератури
1. Гірняк О.
М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум. – К.:
Магнолія плюс, Львів: Новий світ, 2003. – 335 с.
2. Зигерт
В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Экономика, 1991. – 335 с.
3. Осовська
Г. В. Основи менеджменту: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.
4. Стадник В.
В., Йохна М. А. Менеджмент: посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.
5. Хміль Ф.
І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 608 с.
| 
