|
Бабіч Ірина
к.е.н.,
доцент
Луцький
національний технічний університет
м.
Луцьк
КОНТРОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ
У сучасному світі все
більший вплив на репутацію і імідж суб’єктів підприємництва здійснює займана
нею соціальна позиція. Нині відсутня достатня теоретико-практична основа
дослідження соціальної відповідальності господарюючих суб'єктів, яка дозволила
б адекватно проаналізувати та контролювати процеси її формування і
функціонування, оцінити роль менеджменту в цих процесах. Нерозробленість
концепції контролю за соціальною відповідальністю не дає можливості оцінити
реальний вплив чинників, що формують і сприяють її підвищенню.
Посилення ролі
контролю як функції управління і соціальної категорії обумовлює його значимість
на шляху до розвитку інформаційного суспільства. З цього приводу,
всесвітньовідомий економіст М. Фрідмен зазначав: «Ми повинні діяти так, щоб все
знову проходило під народним контролем, щоб політичний клас став цензором, а не
співучасником бюрократії». Вчений підкреслює, що суспільний контроль є не
тільки засобом запобігання негативного, але і запорукою та передумовою
формування й розвитку позитивних дій, явищ, процесів та відносин.
Недолік
інформованості як суспільства в цілому, так і менеджерів організацій зокрема
призводить до спотворення первинного значення терміну соціальної
відповідальності і неправильного трактування очікуваних результатів
впровадження в організаціях.
Багато підприємств
доки серйозно не замислюються над тим, що соціальні інвестиції корисні для їх
довгострокового успіху і у результаті призведуть до економічного ефекту. Вони
не підозрюють, що дотримання принципів соціальної відповідальності створює
стійкий позитивний імідж компанії і все частіше враховується при укладенні
контрактів, отриманні фінансування, грантів і кредитів, страхуванні, при
взаємодії з органами влади різного рівня, що капіталізація і ринкова вартість
акцій оцінюється у багатьох випадках з врахуванням соціально відповідальної
поведінки організації.
Найбільш очевидними є
три важливі складові наслідків правильної соціальної політики компанії, які
врешті компенсують всі соціальні витрати. Перший — можливість залучати і
утримувати кваліфіковані кадри в умовах їх дефіциту. Другий — зміцнення довіри
з боку зарубіжних партнерів по бізнесу та державних органів, які більш охоче
будують ділові стосунки на довготривалій основі з соціально успішними
компаніями. Третій — формування довкола підприємства зони соціального
благополуччя.
Тепер вимоги до
"відкритості" звітності не обмежуються вже тільки екологічним блоком.
Йдеться про поширення принципів "прозорості" на два інших напрями
взаємодії компаній з суспільством: економічний (що включає, окрім фінансових
показників основної бухгалтерської звітності, дані про заробітну плату,
продуктивність праці, створення робочих місць, витрати на нові технології і
наукові дослідження, а також про витрати на навчання) і соціальний, тобто такий,
що містить, наприклад, інформацію про безпеку виробництва, умови праці,
здоров'я персоналу, плинність кадрів, дотримання трудового права, прав людини і
тому подібне. Усі ці інформаційні блоки нині служать характеристиками
екологічної, соціальної і економічної ефективності компанії.
Оскільки соціальна
відповідальність до певної міри обмежує право підприємця на свободу
господарювання і опосередковує в короткостроковому періоді вигоду, що
упускається, і втрату частини прибутків, то це обумовлює необхідність контролю
за результативністю і ефективністю, який згідно з міжнародними стандартами
повинен мати форму системи моніторингу корпоративної соціальної
відповідальності.
Система контролю
ефективності соціальної діяльності передбачає розширення процедур управління
шляхом виявлення і використання причинно-наслідкових зв'язків між операційною
діяльністю і соціальними інвестиціями. Основним призначенням системи контролю є
оптимізація прибуткової діяльності підприємства і забезпечення гармонійного
взаємовідношення із зовнішнім середовищем за рахунок використання нових можливостей
і мінімізації загроз.
Контроль соціальної
відповідальності бізнесу має бути органічно вбудований в стратегію діяльності підприємства,
розширює її функції, орієнтує місію, впливає на кінцеву фінансову мету,
виробничу програму, величину економічного потенціалу і бюджет. Він формує
аналітичну основу для управлінських рішень, відображаючи рівень менеджменту в
нефінансових показниках, переносить відносини соціального партнерства на якісно
новий рівень і служить дієвим механізмом зворотного зв'язку.
Отже, зростаюча
необхідність соціальної відповідальності бізнесу може бути досягнута шляхом
запровадження дієвої системи контролю як на рівні держави (через залучення до
міжнародної практики стандартизації соціальної звітності суб’єктів
господарювання стандартів), так і на рівні системи управління окремих суспільно
значимих суб’єктів господарювання.
| 
