|
Прокопишак Володимир
асистент
Ярмольський Сергій
здобувач
Львівська державна
фінансова академія
м. Львів
КОНТРОЛІНГ У СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВ
Однією з
причин недостатнього фінансового потенціалу більшості підприємств є низький
рівень менеджменту. Саме некваліфіковані і помилкові дії керівництва довели підприємства
до порушення фінансової стійкості або до стадії банкрутства, а відсутність
контролінгу призводить до прийняття неправильних управлінських рішень.
Ми можемо
говорити про контролінг як про систему заходів, які спрямовані на ефективне
управління фінансовим потенціалом підприємств. Крім того, контролінг − це
система, орієнтована на майбутній розвиток підприємств. Місце контролінгу в
системі формування фінансового потенціалу показано на рис. 1.
Саме контролінг надає менеджерам необхідні дані для ефективного управління
фінансовим потенціалом, що забезпечує фінансову стійкість підприємств.
Отже, контролінг має вагоме значення як в операційній, так і в стратегічній
діяльності підприємств. У сферу завдань контролінгу входить постановка цілей
розвитку підприємств, розробка та рекомендація заходів контрольно-аналітичного
характеру, які впливають на ефективність управлінських рішень. Окремим
завданням контролінгу є правильна організація руху інформаційних потоків,
відбір тільки тієї інформації, яку використовують у прийнятті управлінських
рішень.
Рис. 1. Контролінг у
системі формування фінансового потенціалу підприємств.
*власне опрацювання.
Мінімізація фінансових ризиків, збереження гарантованої ліквідності і
платоспроможності підприємств можна
розглядати як головну мету фінансового менеджменту, для досягнення якої
контролінг вирішує такі завдання:
- збір і аналіз
внутрішньої і зовнішньої інформації, що стосується об'єкта контролінгу;
- виявлення і
ліквідація «вузьких місць» на підприємстві;
- своєчасне реагування
на появу нових шансів і можливостей;
- забезпечення
постійного аналізу й контролю за ризиками у фінансово-господарській
діяльності, а також розробка методів для їх нейтралізації;
- виявлення резервів
зниження собівартості продукції;
- забезпечення повноти
і надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного й адміністративного
контролю;
- розробка стратегії
розвитку підприємства й координація роботи з планування фінансово-господарської
діяльності;
- аналіз відхилень
фактичних показників від запланованих і вироблення на цій основі пропозицій
щодо коригування планів ліквідації чи причин їх невиконання;
- забезпечення
постійного контролю за виконанням співробітниками встановленого документообігу;
- надання рекомендацій
структурним підрозділам підприємства в процесі планування, розробка і
затвердження нових продуктів, процесів, систем;
- проведення
внутрішнього консалтингу й розробка методичного забезпечення діяльності окремих
структурних підрозділів;
- проведення
внутрішнього аудиту й координація своєї діяльності незалежними аудиторськими
фірмами з метою забезпечення оптимальних умов.
З
перелічених завдань контролінгу випливає необхідність його запровадження на
підприємствах, що опинилися у фінансовій скруті. У цих виробничих структурах
діяльність служб контролінгу може зосередитися на таких трьох напрямах: затвердження
системи раннього запобігання й реагування, що має на меті зупинити виникнення
кризового стану; розробка ефективної санаційної концепції і плану санації, що
мають тісний зв'язок із зовнішніми експертами; контроль за реалізацією плану
санації і своєчасним виявленням відхилень, додаткових ризиків і шансів
відповідно до плану.
Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують різні
методи (як загальнометодологічні та загальноекономічні, так і специфічні). До
основних специфічних методів контролінгу належать [1]: бенчмаркінг; вартісний аналіз; аналіз точки
беззбитковості; портфельний аналіз; анкетування; SWOT-аналіз; АВС-аналіз.
Найважливішими можливостями, якими могли б скористатися підприємства є
потенційно велика місткість ринків, підвищення попиту на цільових ринках на
товари та продукцію, перспективи виходу на зовнішні ринки. Водночас основними
загрозами ринку є відсутність дієвої ринкової інфраструктури, низький рівень
прогнозованості цінової кон’юнктури ринку, обмежений доступ до ринків ресурсів
та збуту.
Від якісного управління фінансовим потенціалом
залежить конкурентоспроможність
у конкретній сфері економіки. Існує пряма залежність між зростанням фінансового
потенціалу підприємства та ефективністю його діяльності. Механізм
зворотного зв'язку позитивних результатів діяльності та поліпшення фінансового
потенціалу призводить до підвищення конкурентоспроможності й підсилює
конкурентні переваги підприємств. Негативний зворотний зв'язок – зниження
фінансового потенціалу призводить до погіршення конкурентоспроможності або
втрати конкурентної переваги. Створення конкурентної переваги за
допомогою фінансів та інновацій є перспективним напрямом розвитку підприємств,
оскільки ці дві складові доповнюють одна одну.
Список використаних джерел
1. Васьківська К.В. Теоретичні аспекти формування фінансового
потенціалу сільськогосподарських підприємств [К.В. Васьківська, В.Б. Прокопишак] / Вісник ЛДФА ; гол. ред. Буряк П.Ю. –
Львів: ЛДФА, 2012.– № 22. – С. 51-55.
| 
