|
Данкевич Євген
к.с.-г.н., науковий співробітник
Інститут сільського господарства Полісся НААН України
м. Житомир
ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ ФОРМУВАНЬ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ
ВИРОБНИЦТВІ
За ринкових умов
господарювання, проблема фінансування аграрної сфери країни набуває великої
актуальності. Економічні перетворення спричинили погіршення забезпеченості
основними засобами сільськогосподарських підприємств, необхідність оновлення яких
поєднується із подоланням фінансової кризи [3]. Виробники продуктів харчування
не в змозі залучати необхідні кошти на модернізацію та інтенсифікацію
виробництва.
Досвід розвинених
країн свідчить, що в умовах ринкової економіки ефективність агропромислового
виробництва і розвиток сільських територій значною мірою залежать від
державного регулювання та субсидій. Україна, в порівнянні з іншими країнами
світу, значно поступається по рівню державних інвестувань в розвиток аграрного
сектору економіки [5]. При цьому кошти, які
виділяються, спрямовуються, в основному, на кількісне збільшення продукції, не
враховуючи при цьому якісні показники та інтенсифікацію виробництва [1]. Постає необхідність пошуку джерел залучення нових
асигнувань у сільське господарство та більш раціональне і цілеспрямоване
направлення державної допомоги.
В умовах глобалізації
аграрних ринків та зростаючого попиту на продукти харчування у світі і в
сільському господарстві України, зокрема, розпочалися процеси концентрації
капіталу та формування на цій основі інтегрованих структур. Ініціаторами
створення яких, як правило, є переробні підприємства та фінансові корпорації,
які направляють значні грошові асигнування для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Основним джерелом процесу
відтворення на досліджуваних підприємствах є внутрішні резерви, до яких
відносяться власні кошти суб’єктів господарювання, що утворюються за рахунок
чистого прибутку підприємств та амортизаційних відрахувань (рис. 1).
Рис.1. Структура фінансування інтегрованих сільськогосподарських
підприємств Житомирської області за 2011 р.
Джерело: власні
дослідження.
В даний період, для
залучення додаткового фінансування у інтегрованих підприємствах характерним є
процес диверсифікації виробництва, проникнення у нові сфери діяльності та
розширення асортименту продукції. Створюються допоміжні виробництва по
переробці продукції, в результаті чого забезпечується надходження додаткових
коштів, зменшується залежність від посередницьких структур.
Близько 30 %
досліджуваних підприємств працює за рахунок інвестиційних коштів. Найбільш
поширеною для інтегрованих сільськогосподарських підприємств формою залучення
інвестицій є створення спільних підприємств та стратегічних альянсів за рахунок
грошових внесків до статутного фонду господарства. Інвесторами виступають
фінансово міцні вітчизняні та іноземні підприємства, які спільно із сільськогосподарськими
товаровиробниками вкладають кошти у виробництво [5]. При цьому досягається
краще використання землі й виробничих потужностей, зберігаються робочі місця,
працівники стабільно отримують заробітну плату.
Водночас, частина
коштів (13 %), для фінансування діяльності сільськогосподарських
підприємств, надходить з державного бюджету. В основному, кошти спрямовуються
на часткове відшкодування суб’єктам господарювання вартості будівництва і
реконструкції тваринницьких ферм, здешевлення кредитів та на розвиток
садівництва. Проте, необхідно відмітити, що практично відсутні цільові програми
по фінансуванню модернізації виробництва та стимулювання використання сучасних
технологій у господарській діяльності. Фінансування сільськогосподарського
виробництва здійснюється також за рахунок місцевого бюджету. Грошові ресурси
виділяються під програми спрямовані на розвиток м’ясного та молочного
скотарства, підтримку сільськогосподарських кооперативів та на індивідуальне
житлове будівництво.
В Україні значно
менші дотації в сільське господарство, при цьому асигнування в основному
направляються на кількісне виробництво продукції, а не на поліпшення її якості
та інтенсифікацію виробництва. Держава ставиться до сільського господарства як
до завідомо збиткової діяльності, але аграрний бізнес може давати прибуток. Є
чимало прикладів успішних інтегрованих підприємств, їх характерними рисами є
наявність приватних інвестицій і новітні технології виробництва та управління.
Ці господарства з’являються як успішна приватна
ініціатива, але не як прямий наслідок державної підтримки. Їх менеджери – це
керівники для яких аграрний сектор економіки – це однозначно бізнес, у якому
головним джерелом доходів є ринкова стратегія, а не пільги. Прикладом таких інтегрованих
господарств в Житомирській області є: ПАФ "Єрчики”, керівник – Герой України В.
О. Дідківський, ПСП "Саверці”, керівник – А. К. Бойчук, ТОВ СП "Нібулон”, керівник – І. В. Сорока,
СФГ ім. Мічуріна, керівник – В. І. Пилипчук, СТОВ ім.
Б.Хмельницького, керівник – О. Я. Степанюк та інші.
Досягти позитивних
результатів економічної діяльності цим господарствам вдалося за рахунок
створення високотоварного виробництва, власних переробних потужностей,
запровадженню нових технологій та інтенсифікації виробництва. Серед перспективних
планів агропідприємств є підвищення рівня заробітної плати, досягнення
економічної стабільності господарювання та освоєння сучасних енергозберігаючих
технологій, що в комплексі має забезпечити високу конкурентоспроможність
продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Даним господарствам не
потрібна фінансова підтримка, необхідно лише створити умови для можливості
ефективної діяльності в сільському господарстві, а саме: врегулювати цінову
ситуацію на ринку та обмежити доступ неякісної іноземної продукції.
Централізоване фінансування в
умовах міжгалузевої інтеграції повинно мати
програмно-цільовій характер і спрямовуватися на: стимулювання виробництва готової
продукції, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках; інтенсифікацію
виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу; стимулювання
розвитку органічного землеробства, виробництва екологічно чистої продукції та використання
енергозберігаючих технологій; здійснення наукових досліджень, запровадження
нових вітчизняних технологій; придбання сучасної енергозберігаючої сільськогосподарської
техніки та обладнання; створення інфраструктури та ринкових інститутів в агропромисловому
виробництві.
Список використаних джерел
1. Власов В. І. Підтримка
сільгоспвиробників у зарубіжних країнах / В. І. Власов // Економіка
АПК. – 2009. – № 5. – C. 22–26.
2. Збарський В. К. Конкурентоспроможність інтегрованих
сільськогосподарських підприємств: монографія / В. К. Збарський, М. А. Місевич
– К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 310 с.
3. Онєгіна В. Зміна аграрної парадигми
та державна аграрна
політика у розвинутих країнах /
В.Онєгіна // Економіка України – №11. – 2010 р. – С.
62–72.
4. Лукінов І. І. Вибрані праці: у
2-х кн. / І. І.
Лукінов. – Кн.1. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 816 с.
5. Наукові основи агропромислового
виробництва в зоні Полісся і західного регіону України / редкол.: В. М.
Зубець (голова) та ін. – К.: Аграрна наука, 2010. – 944 с.
| 
