|
Нужна Валерія
студентка
Донецький державний університет управління
м. Донецьк
ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА
За останні
роки в Україні з'явилося безліч праць науковців-фінансистів, присвячених
"фінансовій системі", завдяки
чому коло наших знань
про неї істотно розширено. Загальнотеоретичні і
методологічні положення стосовно
фінансів, фінансової системи
висвітлені в працях учених В.Андрійчука, В.Василенка, П. Гайдуцько, В.Геєця,
В. Корнєєва, Б. Луціва, В. Лагутіна,
В. Міщена, А. Мороза, А.Пересади, М. Савлука, С.
Шумської, В. Федоренко та ін.. Між авторами різних
наукових праць, навчальної літератури немає одностайності щодо змісту
фінансової системи, її структури в Україні. Ці розбіжності в розумінні суті
даної категорії пояснюється методологічним підходом науковців до з'ясування
змісту цього питання. Якщо врахувати зауваження та позитивні сторони визначень
які дали вище названі автори щодо фінансової системи, то їй можна дати таке
змістовне визначення: це комплекс окремих елементів, які входять до фінансів
(бюджети, централізовані цільові, страхові фонди, державний кредит, недержавні
страхові фонди), фінанси підприємств та ін., взаємодія між якими приводить до
появи нових функцій фінансових відносин, цілісність яких забезпечується єдиними
організаційно-правовими нормами на всій території держави; фінансовий механізм,
за допомогою якого здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП [1].
Фінансова система, її
структура залежить від соціально- економічного ладу, державного устрою в країнах. Кожна з країн має свою фінансову систему. У колишньому СРСР вона
складалася з фінансів державних, колгоспно - кооперативних підприємств і
організацій, з централізованих цільових фінансових фондів. Загальнодержавні
централізовані фінансові фонди включали: державний бюджет, державне соціальне страхування, державне майнове й
особисте страхування. Складовим елементом цієї системи був також державний кредит. Утворення на
теренах СРСР самостійної української держави викликало потребу формування
власної фінансової системи, яка б відповідала новим соціально-економічним
умовам, сприяла б динамічному розвитку економіки та підвищенню добробуту
населення. За своєю суттю,
структурою вона відрізняється від попередньої як
за джерелами формування фінансових фондів, так і
за напрямами їх використання. На відміну від фінансової системи колишнього СРСР в Україні фінансовою базою державних
доходів є приватний сектор економіки, доходи громадян України. На
жаль, серед економістів немає єдиної думки щодо складових елементів (структури) фінансової системи, хоча всі погоджуються, що
до неї включається: державний бюджет країни,
бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети, позабюджетні державні
централізовані фонди цільового призначення, державний
кредит, страхові фонди, фінанси
підприємств усіх
форм власності [2]. Водночас
у працях окремих економістів, навчальній літературі до фінансової системи
залучають фінанси населення (домогосподарств) і фінансовий ринок без належного обґрунтування. Проте,
на мою думку, грошові кошти населення (громадян, домогосподарств) не можуть включатися в структуру фінансової системи, оскільки
вони не мають організаційно-правового оформлення. Грошові
ресурси населення формуються не як фонди, а як грошові
доходи, ресурси і використовуються в сфері
товарного обігу як платіжний засіб. Те ж саме можна сказати про фінансовий ринок. Провідними ланками в структурі фінансової системи України є бюджет держави
(він є основним інструментом розподілу і перерозподілу створеного в країні ВВП,
найбільш ефективним способом впливу на виробництво та соціальні процеси в
країні) і фінанси підприємств усіх форм власності (оскільки на підприємствах
концентрується основна маса фінансових ресурсів країни і від їх стану залежить
економічне здоров'я країни, добробут населення, рівень заробітної плати,
прибутку, величина надходжень грошових ресурсів у централізовані фінансові фонди
держави) [3].
Отже, фінансова
система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона є ефективним знаряддям забезпечення життєдіяльності
суспільства, і, насамперед, процесів розподілу й перерозподілу
валового внутрішнього
продукту між різними верствами населення, окремими господарськими
структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення
ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі.
Список використаних джерел
2. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. –
Херсон, 2002. – С. 15.
|
