|
Шевчун Ольга
cтудент
Вінницький національний аграрний університет
м. Вінниця
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ НОВОСТВОРЕНОГО
БАНКУ
Основною
складовою власного капіталу банку, як за значенням, так і за величиною, є
статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією
акцій чи внесків засновників.
Аналіз
внеску провідних учених [1-2], визначення
особливостей обліку і формування капіталу свідчать, що дослідження у сфері
власного капіталу мають бути продовжені. І на сьогоднішній день не всі вчені і
науковці погоджуються з діючою системою обліку статутного капіталу. Як відомо,
статутний фонд може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи
акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів,
коштів неприбуткових організацій (таких, які за статутом не мають права на
здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бюджетних коштів, які
мають інше цільове призначення.
Історично
склалося, що при відображенні в обліку статутного капіталу в різних країнах
дотримуються динамічної або статичної концепції. Динамічна концепція передбачає
відображення лише фактично внесеного статутного капіталу, тобто в цьому разі
відсутня інформація про оголошений, але реально не внесений капітал. Статична концепція
передбачає відображення в обліку як оголошеного розміру статутного капіталу,
так і заборгованості за внесками до статутного капіталу.
Згідно з
динамічною концепцією не може бути відображений в обліку весь підписаний
(статутний) капітал. Єдиний капітал, який «цікавить» цю теорію, — внесений
капітал, завдяки якому може бути одержаний прибуток. Під час створення фірми
або додаткового залучення капіталу рахунок «Статутний капітал» у пасиві буде
кредитований тільки на внесену величину, а в активі будуть зареєстровані
внесені грошові кошти або внесок у натуральній формі. У цьому разі в балансі
немає інформації про підписаний, але реально не внесений капітал [2, с. 80-81].
Статутний
фонд може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів.
Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів
неприбуткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення
комерційної діяльності та отримання прибутку), бюджетних коштів, які мають інше
цільове призначення. [1, с. 45-46].
Мінімальний
розмір статутного капіталу на момент
державної реєстрації юридичної
особи, яка має намір здійснювати
банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень.
З початку 2010 року в Україні продовжує тривати
тенденція зростання основних показників діяльності комерційних банків. Станом на 01.10.2010
власний капітал банків збільшився на 10,6 млрд. грн. (станом на
01.12.2009 він становив 125,6 млрд. грн.) і склав 136,2 млрд. грн. або 14,8%
пасивів банків. Зростання капіталу банків відбулося за рахунок
збільшення статутного капіталу на 13,1%, емісійної різниці на 0,4%. Власний
капітал банків на 2010 рік мав таку структуру:
- сплачений зареєстрований статутний капітал
складає 102,7% від капіталу;
- дивіденди, що спрямовані на збільшення
статутного капіталу – 0,2%;
- емісійні різниці – 5,4%;
- загальні резерви та фонди банків – 9,4%;
- результати минулих років – (-17,9%);
- результати звітного року, що очікують
затвердження – (-3,3%);
- результати поточного року – (-4,9%);
- результат переоцінки основних засобів,
нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій
в асоційовані компанії – 8,4% [3].
Збільшення статутного капіталу банку здійснюється
шляхом випуску нових акцій (паїв), збільшення номінальної вартості акцій (паїв)
або обміну облігацій на них. В останньому випадку статутний капітал
збільшується на загальну вартість облігацій, що обмінюються на акції (паї).
Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти учасників (акціонерів,
засновників), які сформувалися переважно за рахунок нагромадження ними
прибутку, а також реінвестиція банківського прибутку (дивіденди).
Зменшення розміру статутного капіталу здійснюється
зниженням номінальної вартості акцій (паїв) або скороченням кількості акцій
(паїв) шляхом викупу їх у власників з метою анулювання. За наявності заперечень
кредиторів банку зменшення розміру статутного капіталу не допускається. У разі
зниження статутного капіталу його розмір не може бути менше мінімального
розміру, встановленого чинним законодавством.
Отже, для українських банків на сучасному етапі
розвитку банківської системи зменшення розміру статутного капіталу не є
актуальним і фактично ними не практикується.
Підсумовуючи викладене, зауважимо, що
удосконаленню механізму формування статутного капіталу і його захисту від
знецінення, на наш погляд, сприятиме таке:
1. Можливість створення банків у формі товариств з
додатковою відповідальністю. Це підвищить відповідальність учасників
(засновників, акціонерів) банків.
2. Зрівняння в правах резидентів і нерезидентів з
питання виду валюти, у якій здійснюються вклади до статутного капіталу, шляхом
надання резидентам можливості здійснювати такі внески як у гривнях, так і у ВКВ
(за умови наявності дозволу НБУ).
3. Розширення можливостей формування і збільшення
статутного капіталу за рахунок оплати акцій (паїв) дорогоцінними металами.
4. Надання всім банкам дозволу мати довгу відкриту
валютну позицію на рівні всього (або частини) статутного капіталу — з метою збереження
від знецінення статутних капіталів. Підвищення нормативного значення загальної
довгої відкритої валютної позиції банку у ВКВ до 45 %.
Список використаних
джерел
1. Орлюк О. Статутний капітал банку: правове регулювання / Орлюк О. // Право
України, 2002. т. N8.-С.42-47.
2. Пилипенко
О. І. Облік та аналіз власного капіталу ; теорія і практика / Пилипенко О. І.;
НАУ. - 2005— 214 с.
3. Офіційний сайт Національного
банку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua.
| 
