Рехтета О.М., аспірант
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
імені
Михайла Туган-Барановського
м. Донецьк,
Україна
Інформаційне забезпечення
управління ЗОВНІШНім
ДЕРЖАВНим БОРГом
На сучасному етапі Україна, як і більшість розвинених країн, і країн, що
розвиваються, використовує зовнішні запозичення для фінансування бюджетного
дефіциту. Це призводить до виникнення тенденції постійного зростання абсолютної
суми зовнішнього державного боргу. У зв'язку з
цим нагальним є питання забезпечення користувачів повною та достовірною
інформацією про стан і складові державного боргу.
Останнім часом зовнішній державний борг є предметом
дослідження і дискусій багатьох вчених: В.В. Козюка, В.А Андрущенка,
Н.В. Зражевської, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, Т.П. Вахненко
та ін. Управління зовнішнім державним боргом розглядається як вагомий елемент
фінансової політики держави та передумова сталого розвитку економіки.
В Україні державний борг регулюється переважно через накази Міністерства
фінансів України та окремі постанови Кабінету Міністрів України, що зумовлює
використання певних аспектів боргового менеджменту, але не дає цілісної картини
щодо системи управління в цілому.
Основний документ, який визначав би поняття, склад
Державного боргу, принципи утворення, управління ним та контролю за його
станом, установлював би порядок його обслуговування та погашення, а також
регулював відносини, які виникають у результаті такого утворення, управління,
контролю, обслуговування та погашення, сьогодні перебуває лише на стадії
доопрацювання у вигляді Проекту Закону України «Про Державний борг» [1].
Новітнім методологічним підходом при оцінці боргової стійкості та боргової
безпеки став документ МВФ - "Статистика зовнішнього боргу. Керівництво для укладачів та користувачів”
(МВФ, 2003). Авторами даного документу запропоновано визначення та групування
боргових показників в залежності від стану заборгованості у різних секторах
економіки, а також врахування показників платоспроможності та ліквідності
держави [2].
Лише за допомогою комплексного підходу у аналізі запропонованих показників
можна у повній мірі визначити реальний стан рівня зовнішньої заборгованості.
В останні роки багатьом країнам з низьким і середнім рівнем доходів, у
результаті підвищення ефективності управління державним боргом, вдалося досягти
суттєвого поліпшення структури боргових портфелів.
У деяких країнах було чітко визначено і формалізовано цілі управління
державним боргом. Інші країни вдалися до зміни організаційно-адміністративної
системи управління боргом. Більшість країн почали застосовувати сучасні методики
оцінки боргових ризиків, прогнозування структури боргу і динаміки боргових
виплат [3].
Подібним вирішенням в Україні стала Інформаційно-аналітична система
"Управління державним боргом». Вона розроблена для підтримки прийняття
рішень в галузі управління державним боргом, пов'язаними з ним бюджетними
ресурсами та макроекономічного прогнозування. Зазначені цілі досягаються шляхом
повної інформаційної підтримки планування та обліку державного боргу, контролю
витрачання запозичених коштів, виконання платежів з обслуговування і погашення
державного боргу, розрахунку фактичних і планових показників державного
бюджету, а також розрахунку й аналізу фактичних і прогнозних боргових показників
[4].
Але без існування довгострокової боргової політики держави дуже складно,
навіть при застосування сучасних інструментів аналізу і прогнозування боргових
показників, приймати ефективні рішення щодо управління зовнішнім державним
боргом.
Спрямування державних запозичень орієнтовано на
фінансування дефіциту державного бюджету, зокрема, в розрізі фінансування
поточних видатків, на погашення боргів минулих періодів та гарантованих
державою кредитів підприємствам, в інвестиційні проекти, та лише незначна
частина на підтримку стратегічних галузей, в реальний сектор економіки та на
підтримку інноваційних проектів. Це зумовлено не достатньо чітко визначеною
борговою політикою та практичною відсутністю стратегічної боргової стратегії.
Управління зовнішнім державним боргом, нажаль, має хаотичну організацію і
не гарантує ефективного використання запозичених ресурсів. Для цього не має ані
достатнього нормативного супроводу, ні зваженої довгострокової боргової
стратегії, ані необхідного інформаційного забезпечення.
Використовуючи досвід міжнародних фінансових організацій можна значно
поліпшити наявну систему оцінки стану зовнішнього державного боргу, та швидше
приймати рішення, щодо управління ним.
Література
1. Постанова Кабінету Міністрів України
від 02.03.2011 № 170 "Про затвердження Середньострокової стратегії
управління державним боргом на 2011 - 2013 роки", [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: <http://www.minfin.gov.ua>.
2. Статистика внешнего
долга. Руководство для составителей и пользователей — [Washington, D.C.]:
Международный Валютный Фонд, 2008. – 332 с.
3.
International Monetary Fund. Global Financial Stability Report. – 2006. –
№2. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: <http://www.imf.org>.
4.
Інформаційно-аналітична система "Управління
державним боргом" [Електронний ресурс].
– Режим доступу: <http://iqusion.com/uk/component/content/article/307-derjborg>.
| 
