Кропивка Ю.Г., аспірант
ВНЗ
Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
м.
Полтава, Україна
ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
Кооперація у світі в
цілому та в Україні має довгу історію та передісторію, а сам термін
«кооперація» має кілька значень. Ним визначають співробітництво, взаємодію,
координацію тощо [7]. 10 липня 2003 року був прийнятий Закон України «Про
кооперацію», який визначив кооперацію як систему кооперативних організацій, створених
з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів [5].
Поширившись за свою
майже 200-літню історію на всі галузі економічного життя, кооперація набула
специфічних видових характеристик. Один з найпопулярніших і найпоширеніших в
світі її видів – споживча кооперація, завдання якої задовольнити потреби і
прагнення людей як споживачів та захистити їх економічні інтереси [2].
Сутність споживчої
кооперації досліджували такі вчені-теоретики та практики як Аліман М.В.,
Бабенко С.Г., Бородаєвський С.В., Гелей С.Д., Гончарук Я.А.,
Лихолат Є.О., Маркіна І.А., Мартос Б.М., Мокєрова Н.В., Пастушенко Р.Я., Танчин
І.З., Туган-Барановський М.
Мета статті полягає у
виокремленні підходів до трактування сутності споживчої кооперації в Україні. Для
реалізації мети у статті поставлені і вирішені наступні завдання: виконати
аналіз теоретичних напрацювань вчених-теоретиків та практиків, що стосуються
сфери споживчої кооперації в Україні; виокремити підходи до трактування
сутності споживчої кооперації в Україні.
Згідно ст.1 Закону
України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р., споживча
кооперація в Україні – це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення
господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального
стану [6].
У ході аналізу
теоретичних напрацювань встановлено, що, за думкою більшості науковців,
споживча кооперація є соціально-економічною системою.
Аліман М.В., Бабенко
С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А., Лихолат Є.О., Пастушенко Р.Я., Танчин І.З.
зазначають, що кооперація споживачів – це одна з найпотужніших у світі
соціально-економічних систем [2].
Відомий діяч в
системі споживчої кооперації України Бабенко С.Г. робить висновок, що за своєю
природою кооперація є соціально-економічним явищем. Відповідно і зміст
кооперації має соціально-економічний характер: в її основі лежать економічна
діяльність і соціальна ідея [1].
Аналогічні висновки
робить у своїх наукових працях Маркіна І.А., яка стверджує, що споживча
кооперація за своєю природою є соціально-економічною системою, мета якої
націлена на реалізацію як соціальних, так і економічних завдань [3].
Представником іншого
підходу до трактування сутності споживчої кооперації є Мокєрова Н.В. Науковець
для аналізу споживчої кооперації застосовує людинорозмірний підхід, за допомогою
якого можна розглядати її як складну людинорозмірну господарську систему. Це
означає, що споживча кооперація є системою, що розвивається, з включеною до нею
людиною, інтегральна сутність якої визначає партнерський характер інтеграційних
зв’язків і процесів, властивих кооперативному господарству на національному,
регіональному та локальному рівнях [4].
Як інститут
громадянського суспільства споживчу кооперацію розглядає Скляр Г.П. На його
думку, споживча кооперація як структура громадянського суспільства розвиває
партнерські відносини, забезпечуючи інтереси пайовиків та інших людей, з
органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування на регіональному
і місцевому рівнях. Таким чином, споживча кооперація сприяє становленню системи
регіонального управління [7].
Отже, проведений нами
аналіз літературних джерел дає можливість виокремити три основні підходи до
трактування сутності споживчої кооперації в Україні: споживча кооперація як
соціально-економічна система, як інститут громадянського суспільства, як
складна людинорозмірна господарська система.
Таким чином,
з’ясовано, що більшість дослідників безумовно погоджуються з провідною роллю
споживчої кооперації в народногосподарському комплексі України і всі вони
визначають її як систему.
Перспективами
подальших досліджень у даному напрямі є визначення і обґрунтування особливостей
споживчої кооперації, що відрізняють її від інших систем.
Література
1. Бабенко С.Г.
Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: [монографія] /
С.Г.Бабенко. – К: в-во «Наукова думка», 2003. – 332 с.
2. Історія споживчої
кооперації України: Підручник / М.В. Аліман, С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, Я.А.
Гончарук, [та ін.]. – Львів: Ін-т українознавства НАН України, 1996. – 384 с.
3. Маркіна І.А.
Управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою: теорія та
практика: [монографія] / І.А. Маркіна. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 255 с.
4. Мокєрова Н.В.
Споживча кооперація як людинорозмірна господарська система / Н.В. Мокєрова //
Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія
„Економічні науки”. – Полтава: РВЦ ПУЕТ, 2011. – №4 (49), частина 2. – С. 134 –
139.
5. Про кооперацію:
закон України від 10 липня 2003 р. №1087-ІV // Голос України. – 2003. – 28
серпня. – С. 20-21.
6. Про споживчу
кооперацію: закон України від 10 квітня 1992 р. №2265-ХІІ. – К. : Укоопреклама,
1992. – 15 с.
7. Скляр Г.П. Феномен
кооперації: монографія / Г.П. Скляр. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2004. – 92 с.
| 
