|
Баранік О.О., старший викладач
Сумський національний
аграрний університет
м. Суми, Україна
ПИТАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ
СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ
У свій час було
прийнято Указ Президента України від 3 липня 1998 р. «Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», яким
запроваджено справляння єдиного податку суб’єктами малого підприємництва.
В даний час облік та
звітність суб’єктів малого бізнесу регулюється в основному Податковим кодексом України [1]. У рамках підтримки малого бізнесу для окремої
категорії малих підприємств (які відповідають критеріям п. 154.6 ст. 154 ПКУ)
введено тимчасову (до 01.01.2016 р.) нульову ставку податку на прибуток, а
також надано право ведення спрощеного обліку доходів і витрат для складання фінансової
звітності, що передбачає можливість систематизації інформації первинних
документів у регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного
запису (п. 9 П(С)БО 25) та Плану рахунків бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПКУ, спрощена система оподаткування,
обліку та звітності - це
особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати
окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, щодо сплати єдиного
податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Спрощена система передбачає сплату підприємствами
єдиного податку і звільняє такі підприємства від сплати деяких податків і
зборів, а також використання спрощеної системи обліку та звітності.
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від наступних
податків і зборів:
- податок на прибуток підприємства;
- податок на доходи фізичних осіб у частині доходів
(об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності
фізичної особи та оподатковувані згідно з нормами гл. 1 розд. XIV ПКУ;
- податок на додану вартість з операцій постачання
товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території
України, крім тих платників, які сплачують єдиний податок за ставкою 3 і 7 відсотків;
- земельний податок, крім земельного податку за
земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку для провадження господарської
діяльності;
- збір за провадження деяких видів підприємницької
діяльності;
- збір на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства.
Із вище зазначено, можна констатувати, що, вказана
норма ПКУ доволі гнучка і потребує обґрунтованого підходу до вибору системи
оподаткування на підприємстві.
Звільнення суб’єктів господарювання від сплати
деяких податків і зборів є однією з найважливіших переваг спрощеної системи.
Для організації спрощеного обліку доходів і витрат
та складання спрощеної фінансової звітності на малих підприємствах (відповідно
до п. 44.2. ПКУ та прийнятими змінами до Закону України «Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні») було розроблено та затверджено нові
Методичні рекомендації від 15.06.2011 р. № 720. Рекомендації надають інформацію
про групування господарських операцій і дотримання встановленої послідовності
та методики їх відображення у журналах і відомостях з подальшим перенесенням
інформації до спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.
Спрощена система оподаткування в Україні виконала основне своє завдання,
посприявши розвитку та розширенню малого підприємництва. Проте, поряд із позитивними
здобутками її застосування, постало багато проблем. Причиною цього є
ігнорування основного критерію, якого дотримуються в усіх розвинених країнах -
ув’язки суми податкового зобов’язання підприємця із фінансовими результатами
його діяльності. На сьогодні ж відсутні ефективні механізми оподаткування
підприємців і контролю за їх доходами, що призводить до значних бюджетних втрат
[2].
З цього приводу у наукових колах можна зустріти різні думки. Так, на думку,
С. Юрія та О. Квасовського, спрощені методи оподаткування для приватних
підприємців є ефективними з фіскальної і стимулюючої точок зору [3, с. 64].
Водночас А. Соколовська відмічає, що спрощена система запроваджувалася як
тимчасовий захід з метою становлення малого підприємництва, та її застосування
не є нормою податкових відносин [4, с. 58]. В той же час, що в більшості країн
ЄС взагалі відсутні спрощені режими оподаткування суб’єктів малого
підприємництва, натомість поширені інші форми їх державної підтримки: спрощена
система бухгалтерського обліку і звітності, спеціальні режими сплати ПДВ та
інші [5, с. 14].
Одночасно, слід
відзначити, що спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку
існує в таких країнах як Австрії, Канаді, Нідерландах, Росії, Швейцарії тощо.
Так, в Австрії всі
види господарюючих суб’єктів незалежно від їх юридичного статусу обкладаються
податком на підприємницьку діяльність, який складається з двох частин – податку
на прибуток підприємства та податку на фонд заробітної плати [6, c. 62-63].
У Нідерландах з
фізичних осіб справляється єдиний (комбінований) податок, до складу якого
входять прибутковий податок і податок на соціальне страхування [6, c. 135-136].
В Японії на рівні
місцевих податків справляється корпоративний муніципальний податок, до складу
якого входять префектурний і міський або міський (як у випадку з Токіо) і
районний [7, c. 95].
Досвід застосування
спрощеної системи оподаткування в Україні дає достатньо підстав говорити про
позитивний вплив цього режиму оподаткування на сектор малого підприємництва, що
дозволяє максимально спростити облік і контроль за діяльністю суб’єктів
підприємництва і забезпечує стабільні надходження в бюджет.
Таким чином, спрощена система оподаткування полягає в тому, що вона
створює найбільш сприятливі умови податкового режиму для малого бізнесу, що свідчить
про необхідність стимулювання його розвитку з боку держави. А розширення груп платників єдиного податку зацікавлює
підприємців до переходу на цю систему оподаткування, хоча вона пов’язана з певними
незручностями, зокрема, необхідністю вести постійний контроль за обсягом
доходів і чисельністю працюючих.
Література
2. Дема
Д. І. Спрощена система оподаткування:
реалії та перспективи в Україні [Текст] / Д. І. Дема, І. В. Шевчук // Облік і фінанси АПК. - 2011. - № 1. – С.
146-149.
3. Юрій С. І. Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів
оподаткування для приватних підприємців [Текст] / С. І. Юрій, О.
Р. Квасовський // Фінанси України. - 2002. - № 8. - С. 63-70.
4. Соколовська А. М. До питання про податкову реформу в Україні [Текст] / А. М.
Соколовська // Фінанси України. - 2006. - № 4. - С. 55-61.
5. Концепція реформування податкової системи України: від 19 лютого 2007 р.
№ 56-р. [Текст] // Нове законодавство. - 2007. - № 12. - С. 10-18.
6.
Налоговые системы зарубежных стран [Текст] // Под ред. В. Г. Князева, Д. Г.
Черника. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 191 с.
7.
Крисоватий А. І. Податкові системи зарубіжних країн [Текст] . – Тернопіль:
Економічна думка, 2001. – 257 с.
| 
