Маслова К.В., студентка
Національний університет водного господарства та
природокористування
м. Рівне, Україна
ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
На початку 21 століття в країнах світу все більше
загострюється проблема продовольчої безпеки. Дана проблема належить до
категорії глобальних тому, що притаманна абсолютно усім країнам, незалежно від
їхнього рівня розвитку і для вирішення її необхідно об'єднання зусиль країн
світу. Проблема продовольчої безпеки окремих країн перетворилася в проблему
продовольчої безпеки світу.
Про актуальність даної проблеми вказують численні
Доповіді та резолюції ООН. Теоретики і практики багатьох країн досліджують
феномен світової продовольчої проблеми, ведуть жарку полеміку щодо її
вирішення.
В даній роботі ми ставимо за мету виділити основні складові
продовольчої безпеки і узагальнити підходи щодо її вирішення.
У грудні 1974 р. Генеральна Асамблея ООН на основі
пропозицій Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФAO) ухвалила
резолюцію "Міжнародні зобов'язання по забезпеченню продовольчої безпеки у світі”.
В ній зазначається, що світова продовольча безпека – це утримання стабільності
на ринках продовольчих товарів за доступності базових продуктів харчування для
всіх країн світу. [1, 92]
Продовольча безпека передбачає:
s
наявність
достатньої кількості продуктів харчування;
s
постійний
фізичний та економічний доступ населення до продовольства;
s
забезпечення
високоякісними, поживними продуктами харчування для ведення активного та
здорового образу життя.
Вона залежить від стану національного агропромислового
комплексу та його підтримки державою, земельного законодавства, форм власності
і господарювання, а також платоспроможності населення. Продовольча безпека
зумовлює як стабільність, так і якість генофонду нації.
В світовому масштабі продовольча безпека, перш за все
асоціюється з недоїданням та голодом. Згідно офіційних даних ФАО у період 2010
– 2012 роках кількість голодуючих в світі становила 867 млн. осіб, що складає
12% від всього населення Землі. Переважна більшість з них живуть у країнах, що
розвиваються, де поширеність недоїдання зараз оцінюється в 14,9 % населення
[2].
На думку експертів ФАО, дані цифри залишаються
неприйнятно високими і набагато перевершують цілі організації зі скорочення
цього показника до 2015 року.
Проблема голоду найтіснішим чином пов'язана з проблемою
відсталості країн "третього світу”. Подібно іншим галузям матеріального
виробництва, сільське господарство більшості країн, що розвиваються навіть
близько не відповідає науковому і технічному рівню світової економіки, оскільки
ведеться без використання достатньої кількості необхідних машин та обладнання.
Важливим чинником є неправильний обробіток землі, що
супроводжується погіршенням стану земельних ділянок, вирощуванням неякісної
продукції та забрудненням навколишнього середовища.
Також значний вплив на масштаби голоду в сучасному світі має
неконтрольоване зростання населення в країнах, що розвиваються.
Слід зазначити, що чисельність населення планети до 2060
року, за офіційними оцінками досягне 10 млрд. чол. Тому для забезпечення потреб
населення у продовольстві в найближчі 30 років потрібно збільшити
сільськогосподарське виробництво мінімум в півтора рази у світовому масштабі і
у двічі – у країнах, що розвиваються [3, 4].
На думку експертів ФАО, якби існуючі прогресивні
технології сільськогосподарського виробництва отримали поширення в усіх країнах
світу, це дало б змогу задовільнити потреби в продуктах харчування не лише
сучасного земного населення землі, але й удвічі більшої його кількості.
Окрім виробництва сільськогосподарської продукції
важливою, на нашу думку, є проблема її зберігання. В країнах третього світу
необхідно звернути увагу на будівництво централізованих сховищ та холодосховищ
для продукції дрібних фермерів, які не спроможні достатньо оперативно доставити
товари на ринок, що призводить до суттєвих втрат продовольства. Варто
запровадити і нові стандарти якості, що дозволить скоротити харчові відходи на
рівні роздрібної торгівлі та домашніх господарств. Остання пропозиція, в
значній мірі, стосується розвинутих країн.
Проблема продовольчої безпеки – це не лише проблема
голоду. Безпека харчової продукції і продовольчої сировини є однією з
вирішальних складових економічної безпеки кожної держави й визначається
спроможністю країни ефективно контролювати виробництво й ввезення безпечного та
якісного продовольства на загальновизнаних у світі засадах.
В зв’язку з недотриманням загальноприйнятих стандартів,
вимог і норм продовольча проблема характеризується не лише збільшенням кількості
голодуючих, але й проблемою ожиріння, яка за останні десятиріччя стала
глобальною і поширилася на жителів країн навіть з низьким рівнем життя. За
оцінками експертів, близько 1,7 млрд. жителів нашої планети мають надмірну вагу,
а близько 300 мільйонів потерпають від ожиріння.
Від ожиріння страждає більша кількість людей, ніж від
голоду. Надмірна вага і пов'язані з нею захворювання за останні 20 років стали
більш поширеною причиною смерті, ніж недоїдання. Тому вирішення продовольчої
безпеки передбачає розробку програм, щодо впровадження моделей здорового,
повноцінного харчування.
ФАО створила Світову продовольчу програму ООН, де
окреслено головні проблеми та шляхи боротьби з голодом та продовольчим незабезпеченням
населення. Основним її завданням є забезпечення кожної людини продуктами
харчування, які необхідні для активного і здорового способу життя.
Як бачимо проблема продовольчої безпеки не однозначна, а
значить, не однозначним є і її вирішення. Має бути комплексний підхід, який передбачає
проведення кожною державою ефективної аграрної політики, створення економічних
передумов для стабільних способів господарювання, впровадження соціальної політики
щодо подолання бідності та нерівності доступу до основних продуктів харчування
та забезпечення безпеки продуктів харчування [4, 280].
Література
1. Ковальов В.В. Продовольча безпека в контексті процесів
глобалізації / В.В. Ковальов // Науковий вісник Національного університету
біоресурсів і природокористування України. – 2009. – Вип. 142. Ч. 1. – с. 91 – 95.
2. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/index_ru.
3. Майстро С.В. Державне регулювання національної
продовольчої безпеки в умовах глобального підвищення цін на продукти харчування
/ С. В. Майстро, В.О. Олійник // Теорія та практика державного управління. –
2011. – № 3(34). – с. 1 – 7.
4. Урба І.С. Продовольча безпека в умовах глобалізації /
І. С. Урба // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.12. – с. 279 –
284.
| 
