Уварова А.С.,
студентка
Коляда С.П., к.е.н., доцент
Академія
митної служби України
м.
Дніпропетровськ, Україна
ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЗА
ДОПОМОГОЮ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Статистики
прогнозують, що у 2050 році відбудеться приріст населення майже на 2,5 млрд.
чол. за рахунок країн, що розвиваються. Тому поставлене питання нагодувати
майже 9,1 млрд. чоловік.
Тільки
держава може правильно подбати про запаси продовольства, використовуючи
механізми підтримки виробників основних продуктів харчування, регулювання
експорту і митно-тарифної політики.
Одним
з найважливіших законодавчих актів є Закон України «Про основні засади
державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р. Він
закріплює гарантію продовольчої безпеки на рівні стратегічної мети аграрної
політики [1].
Більш
конкретні механізми забезпечення продовольчої безпеки описані Законом України
«Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року
[2].
За
даними Міністерства аграрної політики та продовольства України
зовнішньоторговельний обіг основних видів продукції харчової та переробної
промисловості за 2011 рік склав 11845,6 млн дол., що порівняно з відповідним
періодом 2010 року більше на 18,8%. Зовнішньоторговельне сальдо позитивне і
дорівнює 3043,6 млн дол., що становить 141% порівняно з аналогічним періодом
2010 року: експортовано товарів на суму 7444,6 млн дол., а імпортовано на суму
4401 млн доларів [5].
Зокрема,
імпорт м’яса в Україну скоротився на 132 тис. т, а молока – на 25 тис. т. У
2010 р. в Україну імпортували м’ясо в обсязі 246 тис. т із Бразилії, Польщі та
Німеччини. Але Україна експортувала м’ясо – у 2011 році в обсязі 80 тис. т до
Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови – переважно свинину та курятину. Імпорт -
залежність України спостерігається за такими позиціями як рибні продукти,
плоди, ягоди та виноград, оскільки частка імпорту становить 68,3% та 53,8% [5].
Завдяки зростанню показників у галузі
тваринництва, у 2013 року споживання м'яса на душу населення в рік складе 55,3
кг. Таке зростання відбувається, у тому числі, і внаслідок продовження
державних програм підтримки тваринництва.
Споживання м'яса в середньому по Україні в
2012 р. склало 54,4 кг в рік. Для збільшення споживання цього продукту і
нарощування його виробництва, держава продовжує підтримку галузі тваринництва.
Так, торік здолана негативна тенденція в галузі і реалізовано на забій 3,4 млн
т худоби і птиці в живій вазі, що на 3,4% більше, ніж в 2011 р [5].
Торік було стабілізовано і навіть нарощено
поголів'я худоби у всіх категоріях господарств.
Що стосується показників в тваринництві на
початок 2013 року, то за станом на 1
лютого поголів'я КРС склало 4,7 млн голів, збільшившись на 4,5% в порівнянні з
аналогічним періодом минулого року. Також на 3,7% зросло поголів'я свиней, нараховується
7,5 тис. голів. Проте найбільше зростання сталося в птахівництві - на 7,8%. На
вказаний період птиці налічувалося 206,4 млн голів [5].
Слід
зазначити, що в ідеалі продовольча безпека держави може бути гарантована за
рахунок власного виробництва, адже будь-який імпорт передбачає залежність.
Тому
держава регулює експортно-імпортні операції за допомогою ввізного мита на
пшеницю у розмірі 9% від контрактної ціни (але не менше 17 євро/т), кукурудзу —
12% (не менше 20 євро/т), ячмінь — 14% (не менше 23 євро/т) відповідно до
Закону про внесення змін до Податкового кодексу України.
Закон
України «Про основи національної безпеки» ще з 2003 року визначає основні
загрози продовольчій безпеці країни, як-от незбалансоване споживання продуктів
харчування населенням; низький рівень споживання продуктів тваринного
походження та інші [3].
Продовольча
безпека згідно із Законом України «Про державну підтримку сільського
господарства України» визначається як захищеність життєвих інтересів людини.
У
законопроекті визначено основні завдання у сфері формування продовольчої
безпеки. Також, що фізична доступність харчових продуктів визначається як
структура джерел реалізації продовольчих товарів на ринку, наявність основних
видів продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі та на ринках
відповідної території та асортимент продовольчих товарів у роздрібній
торговельній мережі на відповідній території.
Зарплатня
не встигає за ростом цін на продовольство. Саме тому ми повинні робити акценти
не на фізичній доступності продуктів харчування, а скоріше на економічній.
Необхідно
відновлювати і розвивати вітчизняне виробництво продуктів харчування та
сировини. Проте все ж обов’язково контролювати підтримання фізичної та
економічної доступності безпечних продуктів харчування згідно з нормами.
Тобто
допустимі заходи для захисту вітчизняних виробників шляхом мит і тарифів на
імпорт продовольства. Необхідно також посилити державний контроль за
моніторингом балансу продовольства, щоб запобігти втратам від обмеження
експорту. Також необхідно сформувати державні інформаційні ресурси у сфері
забезпечення продовольчої безпеки, використовуючи сучасні засоби комунікації, а
саме Інтернет, мобільний зв’язок тощо.
Також важливо
організувати своєчасне інформування виробників і надання консультаційних послуг
державними органами та дорадчими службами щодо державних програм підтримки
галузі і схем їх реалізації, механізмів регулювання ринків сільгосппродукції.
Література
1. Закон України
«Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18
жовтня 2005 р./ Верховна Рада України. – Офіц.вид. – К. Парлам. вид-во, 2012.
2. Законом
України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня
2004 року./Верховна Рада України. – Офіц.вид. – К. Парлам. вид-во, 2012.
3. Закон України
«Про основи національної безпеки» від 2003 року./ Верховна Рада України. –
Офіц.вид. – К. Парлам. вид-во, 2011.
4. Митний кодекс
України: за станом на 23.01.2013 року/
Верховна Рада України. – Офіц.вид. – К. Парлам. вид-во, 2013. – 324с. –
(Бібліотека офіційних видань).
5. Статистичні
дані про друковані засоби масової інформації в Україні [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : URL : comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article.
| 
