Відкритий міжнародний університет
розвитку людини «Україна»
м. Київ, Україна
ЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ
СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Проблеми розвитоку соціальної інституціоналізації нових світових тенденцій у змісті й формах культурної
та освітньої діяльності виявилася на початку
70-х рр. XX століття. Ці соціальні імперативи відбивають рух сучасного суспільства до інформаційного, відкритого суспільства. Відбувається
суперечливий перехід від техногенної до антропогенної цивілізації. Освіта та культура завжди є «дзеркалом» соціальних і інших відносин, що об'єктивно існують у суспільстві. Інституціоналізація в культурній сфері, тобто установа яких-небудь нових суспільних інститутів, правове й організаційне закріплення тих або інших суспільних відносин, виразилося в досить відчутному різноманітті форм.
Сучасна культурна сфера повинна адекватно відбивати й задовольняти потреби суспільства. Однак форми організації одержання й відновлення культурної спадщини
в Україні практично збереглися в
незмінному виді. Реальними кроками в рішенні цих проблем є: створення
єдиного інформаційно-освітнього культурного середовища; використання
відкритих форм навчання українських
традицій; забезпечення відкритого дистанційного
доступу до розподілених інформаційних і технологічних ресурсів сфери культури.
Створення
перспективної системи освіти в галузі культури, здатної підготувати українське суспільство в цілому й кожну людину окремо
до життя в умовах конкурентоспроможної економіки, - одна з важливих і
актуальних проблем, рішення якої можливо лише
на рівні державної політики. Розвиток системи освіти в
сфері культури в нинішніх умовах визначається необхідністю неперервної, гнучкої, модульної,
самостійної, випереджальної, розподіленої освіти, тобто реалізацією принципів відкритої освіти.
При створенні системи відкритої освіти в галузі культури повинні бути
повною мірою використані накопичені в українській
вищій школі науковий, методичний, кадровий і виробничий потенціал, інформаційні
ресурси й технології, досвід проведення дистанційної
освіти, що існує, телекомунікаційна інфраструктура (універсальні канали зв'язку) і організаційні структури вищої та середньої школи.
Новим
принципом освіти в галузі культури стає управління знаннями, а новими технологіями - формалізація створення
знань, передачі (поширення) знань (доступу до
знань) і контролю знань. Рівноправний доступ до таких технологій варто
забезпечити на всіх рівнях систем освіти сфери
культури. У світі йдуть глибинні й об'єктивні
процеси формування єдиного відкритого освітнього простору. Створюються спеціалізовані освітні структури відкритого типу. Ведеться пошук відповідної організаційної структури й установ освіти (особливо, освіти дорослих), які
забезпечили б перехід від принципу «освіти на
все життя» до принципу «освіти через все
життя», - найважливіша проблема XXI століття. Все це повною мірою відноситься до сфери культури.
У
теперішній час набирають обертів світні установи розподіленого типу, або гіперпровайдери відкритої освіти
в галузі культури, що можуть стати такими соціальними
інститутами, які були б здатні надавати людині
різноманітні набори освітніх послуг, що
дозволяють учитися безупинно й одержувати
сучасні професійні знання в культурній сфері. Для цього необхідно дати
можливість кожному слухачу, вибудувати ту освітню траєкторію, що
найбільш повно відповідала б його освітнім і
професійним здатностям і потребам, культурним
уподобанням, незалежно від його місцезнаходження. У підсумку, необхідно сформувати таку
інформаційну мережу (консорціум) зв'язаних
один з одним навчальних установ в сфері культури,
що припускала б наявність
інформаційно-педагогічного простору освітніх
послуг, та які забезпечують взаємозв'язок і наступність програм (здатних
задовольняти культурні запити й потреби населення), можливість багатомірного руху фахівця в освітньо-професійному просторі в сфері культури й
створення для нього оптимальних умов розвитку своїх творчих уподобань через
навчання й культурний освітній професійний
консалтинг.
Відкрита освіта у
сфері культури - система організаційних, педагогічних і інформаційних
технологій, у якій архітектурними й структурними рішеннями забезпечуються
відкриті стандарти в галузі культури на інтерфейси, формати й протоколи обміну
інформацією з метою забезпечення мобільності, інтероперабельності,
стабільності, ефективності й інших позитивних якостей, що досягаються при
створенні відкритих систем [1;2].
Відкрита освіта у
сфері культури - система, у якій реалізується творчий процес навчання й
здійснюється індивідуумом досягнення й підтвердження його культурно - освітнього цензу. Основу освітнього
процесу у відкритій освіті сфери культури становить цілеспрямована, контрольована, інтенсивна
самостійна робота слухача, котрий може розвивати свої творчі здібності, вчитися в зручному для себе місці, за
індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання
й погоджену можливість контакту з викладачем по телефону, факсу, електронній
або звичайній пошті, а також особистого контакту.
Відкрита модель освіти у сфері культури - результат історичного еволюційного шляху розвитку культури
й становлення інформаційної цивілізації, як невід'ємної її частини, не залежить
від політики держави в галузі освіти [3;4].
Традиційні форми одержання освіти у галузі культури - денна, заочна, екстернат у системі відкритої освіти
інтегруються в єдиний освітній простір.
Ціль відкритої
освіти - підготовка слухачів до
повноцінної й ефективної участі в суспільній і професійній культурних областях
в умовах інформаційного суспільства.
Принципи відкритої освіти у сфері культури:
- вступ у вищий навчальний заклад поза конкурсом при наявності значних
творчих здібностей;
- відкрите планування навчання у відповідності до
творчих уподобань - свобода складання індивідуальної програми навчання шляхом
вибору із системи курсів музики, архітектури, малюнку та ін..;
- свобода вибору часу й темпу навчання - прийом студентів у ВНЗ протягом
усього року, відсутність фіксованих строків навчання;
- свобода у виборі місця навчання - студенти можуть бути фізично відсутніми
основну частину навчального часу у навчальних аудиторіях, можуть самостійно
вибирати, де навчатися;
- перехід від принципу "освіти на все життя" до принципу "освіти
через все життя";
- перехід від руху студента до знань до зворотного процесу - знання
доставляються людині.
Вільний розвиток
індивідуальності у сфері культури - основний фактор відкритої
освіти. Класична модель освіти
припускає тверді норми, що уніфікують людську індивідуальність.
Література
1. Вениаминов В. Альфа и омега качественного
образования / В.Вениаминов // Вузовские вести. – 2003. – № 24.– С. 10.
2. Викторова Л. В. Инновационные процессы в
образовании / Л.В. Викторова
// Инновации в образовании. – 2002. - №2. – С.6.
3. Винницький М. Впровадження третього циклу
вищої освіти - ключ до успіху Болонського процесу / М. Винницький // Вища
школа. – 2008. – № 12. – С. 20-27.
4. Винославська О.
Проектування інноваційної діяльності як складова педагогічної майстерності
викладача вищої школи / О. Винославська, Г. Ложкін // Вісник Львівського
університету. Серія Педагогічна. – 2009. – Вип. 25. – С. 48-56.
|