Кузик Тарас
студент магістратури
Вольська Ангелія
к.е.н., доцент
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
СУТЬ ТА ОБЛІК ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В УКРАЇНІ
Кінець ХХ та початок ХХІ ст. характеризується появою інноваційних продуктів
для здійснення платежів, що певною мірою сприяє науково-технічному прогресу і
розвитку інформаційних технологій та фінансового ринку [1].
Завдяки
нещодавнім змінам, які були внесені до Інструкції про застосування Плану
рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських
операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від
30.11.1999 р. № 291, рахунок 33 «Інші кошти» доповнено субрахунком 335 «Електронні гроші, номіновані в
національній валюті». Як зазначено в самій Інструкції
№ 291, на згаданому субрахунку відображають операції з електронними грошима,
котрі здійснюються комерційними агентами й користувачами відповідно до
нормативно-правових актів Нацбанку та правил використання електронних грошей,
узгоджених із Нацбанком [2].
Розвиток ринку електронних грошей набирає дедалі більших обертів і в
більшості випадків це призводить до того, що термін «електронні гроші»
застосовується до різноманітних платіжних інструментів.
Науковий інтерес до даного питання в різний час проявляли вчені-економісти
Швагер О.А., Сенищ П.М., Кравець В.М, Новицький А.М., Черненька Л.Б., Тлустий
А.О. та інші.
Кожна людина визначає для себе залежно від поставленої мети, на що
витрачати гроші та в яких формах їх зберігати: або покласти на депозит у банк чи
іншу фінансову установу, чи в пенсійний фонд, чи застрахувати життя або ж тримати
як готівку, цінні папери, золото тощо. Це формує портфель активів, які визначають
потребу в доході і стимулюють трудову активність [3, с. 15].
Питання, пов'язані з випуском, обігом і погашенням електронних грошей в
Україні, регулюються «Положенням про електронні гроші в Україні», що затверджені
Постановою Національного банку України від 04.11.2010 №
481. Згідно
положення учасниками правовідносин, пов'язаних з використанням
електронних грошей в Україні є емітент — особа, яка здійснює випуск електронних
грошей і бере на себе зобов'язання з їхнього погашення [4].
Електронні гроші слід відрізняти від таких засобів
платежу, як дисконтні карти, картки автозаправних станцій, квитки для проїзду в
транспорті, які приймають для оплати винятково їхніми емітентами [5].
Електронні гроші є грошовими зобов’язаннями емітента в електронному
вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача.
Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер
системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються
електронні гроші користувачів, тощо. У системах, які здійснюють розрахунки
електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші
вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента
електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей
традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента.
При пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з
банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який
реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже
не потребує такого платіжного засобу [6, с. 8-9].
Лідером за обсягом
використання електронних грошей є система «ГлобалМані». За даними НБУ, на
сьогодні за узгодженими правилами, випуск eлектронних грошей здійснюють: ВіЕйБі
Банк (система e-гроші – Максі), Фідобанк (МоnеХу) і Ощадбанк (ГлобалМані) [7].
В західних країнах
(та навіть і у багатьох східних, не таких уже й багатих) показники використання
готівки достатньо невисокі – від 5 до 20%. Решта – електронні розрахунки. В
Україні ж навпаки: понад 80% усіх грошових перерахувань і покупок припадає саме
на паперові купюри.
Сплачувати можна
практично за всіма рахунками: товари в онлайн-магазинах, комунальні платежі,
банківські кредити, штрафи й різні збори тощо.
Вважаємо, що правове
врегулювання, достовірний та якісний облік, більш поширене використання електронних
грошей в Україні сприятиме досягненню економічного рівня розвинутих країн, в
точу числі і зменшенню рівня корупції в державі, а НБУ керуючи системою
електронних грошей, мало б реальну картину про їх кількість на території України,
що полегшило б визначення курсу інших валют; швидше проведення операцій з
купівлі-продажу товарів та послуг; прозорість доходів фізичних та юридичних
осіб для Міністерства доходів та зборів в Україні. Усе вищесказане підтверджує
потребу в нормативно-правовому забезпеченні електронних грошей в Україні.
Отже, якщо на роздоріжжі Росія-Європа, ми вибираємо вступ до Євро Союзу, то,
на нашу думку, законодавче закріплення та масштабніше введення електронних
грошей в державі буде однією із можливостей краще закріпитись в європейській
інтеграції.
Список використаних джерел
1.
Олексюк О. С.
Електронні гроші та їх розвиток / О. С. Олексюк [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc...3/217.pdf (дата звернення 17.11. 2013 р.).
3.
Смовженко Т.
С. Фінансова грамотність [Текст] / Т. С. Смовженко. – К. : УБС НБУ, 2012. – 322
с.
4.
Про внесення
змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань
регулювання випуску та обігу електронних грошей [Постанова Правління Національного
банку України від № 481 від 04.11.2010 р.] : за станом на 17.11.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/ z1121-13 (дата звернення 17.11. 2013 р.).
6.
Сенищ П.М. Світовий
досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні
матеріали [Текст] / П.М.Сенищ, В.М.Кравець, В.І.Міщенко, О.О.Махаєва,
В.В.Крилова, Н.В.Грищук. – К.: Національний банк України. Центр наукових
досліджень. – 2008. – 145 с.
7.
Гончар В. Попит на
електронні гаманці зростає / В.Гончар [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://globalmoney.
ua/ru/about/zmi/poput_na_elektronni_gamanci_zrostae.html (дата звернення 17.11. 2013 р.).
|