Щаслива
Ганна
к.е.н., старший викладач
Херсонський інститут Міжрегіональної академії
управління персоналом
м. Херсон
ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Подальший розвиток сільськогосподарського виробництва нерозривно пов'язаний
з його техніко-технологічним переозброєнням, в якому особливе місце належить
питанням формування системи матеріально-технічного забезпечення ресурсами
агропромислового виробництва.
Дослідження показало, що впровадження інновацій в
діяльність сільськогосподарського підприємства повинно починатись з розробки
його власної інноваційної політики. Сукупність здійснюваних на підприємствах
інноваційних процесів безпосередньо впливає на результати його діяльності.
Головними принципами управління сучасною інноваційною політикою є: поєднання
інвестиційних джерел з інноваційними рішеннями; безперервне прогнозування
інноваційної ситуації; системне впровадження новітніх технологій у
взаємопов'язаних сферах підприємницької діяльності; злиття фінансового та інженерного
аналізу результативності нововведень.
Інноваційна політика містить у собі важливі
стратегічні і тактичні аспекти. Вони полягають в можливості розробки і
реалізації довгострокових інноваційних проектів і програм, що забезпечують
максимально ефективне досягнення глобальних цілей сільськогосподарських
підприємств. Заходи тактичного характеру покликані сприяти підвищенню якості
продукції й ефективності виробництва, а також зміцненню інноваційного
потенціалу підприємств [2].
У системі економічного потенціалу сільського
господарства важливе значення належить інноваційному потенціалу, який безумовно
є стратегічним критерієм результативності і ефективності їх функціонування.
Зменшення інноваційного потенціалу
сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах пов'язано насамперед з
недоліками системи регулювання інноваційної сфери. Серед них слаборозвинена
інфраструктура інноваційної сфери, зниження обсягів фінансування інноваційної
діяльності, трансформаційні процеси організаційної структури підприємств, які
займаються інноваційною діяльністю [1].
Покращення інноваційного потенціалу аграрної сфери
можливе лише завдяки взаємопов'язаній дії факторів: інвестиційній підтримці
інноваційної діяльності; розвитку міжнародного науково-технічного
співробітництва; створенню інфраструктури інноваційної діяльності; покращенню
системи нормативно-законодавчих актів, що регулюють інноваційні процеси.
У сучасних умовах інноваційна політика повинна
регламентувати порядок господарської діяльності і спрямовуватися на визначення підходів
до управління інноваційною діяльністю сільськогосподарських підприємств і,
зокрема, її мотивації. Формування інноваційної політики відбувається в двох
напрямках. По-перше - потреби ринку і споживачів, яким відповідає маркетингова
політика підприємства, по-друге - ресурси, тобто досягнення в науковій і
виробничій сферах, технологіях, управлінських механізмах, матеріальні, трудові,
фінансові та інформаційні ресурси. Така класифікація визначає основні підходи
до визначення елементів інноваційної політики підприємств.
Сьогодні метою інноваційної політики є впровадження
інновацій у діяльність сільськогосподарського виробництва для забезпечення
задоволення потреб замовників і оптимального завантаження виробництва.
Інноваційна політика регламентує складну систему науково-технічної,
маркетингової, управлінської, виробничої й економічної діяльності. Вона виражає
відношення керівництва до інноваційної діяльності підприємств, визначає її
напрямок, мету, функції і форми діяльності структурних підрозділів в галузі
інновацій.
Тісний взаємозв'язок і сформовані пропорції розвитку
між постійно здійснюваними функціями, положення сільськогосподарських
товаровиробників на ринку, наукові новації визначають необхідність виділення
головних складових інноваційної політики аграрного сектору (рис. 1).
Рис. 1. Складові інноваційної
політики галузі сільського господарства
Задачі і функції складових інноваційної політики
досить різні внаслідок існуючих розбіжностей інтересів структурних підрозділів
сільськогосподарських підприємств, що реалізують ці елементи. Склад задач і
функцій елементів інноваційної політики підприємств полягають у: розробці
інноваційної політики кожного підприємства; моніторингу ситуації, що
сформувалася на ринку; здійсненні всеохоплюючого контролю; створенні механізмів
реалізації інноваційної політики; аналізі ефективності реалізації інноваційної
політики [3, 4].
Вважаємо, що ефективне функціонування інноваційної
моделі економічного розвитку повинно базуватись на відповідному інституційному
забезпеченні, передбачає виважену державну інноваційну політику, поєднану з
визначенням реальних можливостей, формуванням пріоритетів і перспективних
напрямів практичних дій щодо активізації інноваційної діяльності.
Список
використаних джерел
1. Грабовська, І.В. Сучасні аспекти
мотивації і стимулювання праці науково-технічних кадрів в інноваційній сфері [Текст] / І.В.Грабовська // Вісник Хмельницького
національного університету, 2008. — № 2. — Т.1. — С.169—173.
2. Організація та управління
інноваційною діяльністю [Текст] : [підручник] / За ред. П. Г. Перерви, С. А.
Меховича, М. І. Погорєлова. — Харків : НТУ «ХПІ», 2008. — 1025 с.
3. Підлісецький, Г.М. Основні
напрями високоефективного розвитку пореформеного агропромислового виробництва в
Україні на інноваційній основі [Текст] / Г.М. Підлісецький. — К.:
ІАЕ УААН, 2002. — 450 с.
4. Прокопенко, О.В.
Організаційно-економічний механізм управління екологічно спрямованим
інноваційним розвитком [Електронний ресурс] / О.В.Прокопенко, Т.В. Касьяненко //
Механізм регулювання економіки. — 2010. — № 4. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mre/2010_4/1_2.pdf
(дата звернення 12.12.2013 р.). — Назва з екрана.
| 
