Данилевська–ЖугунісоваОльга
к.е.н., доцент
Національний
університет біоресурсів
і
природокористування України
м. Київ
ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Продовольча
безпека завжди була важливою складовою економічної і політичної стабільності у
державі, тому питання її формування знаходилося у полі особливої уваги і
розглядалося нерозривно з оцінкою функціонування та прогнозами майбутнього
розвитку сільського господарства. Практика переконливо доводить у зв’язку з
важливістю галузі для суспільства наявність та необхідність її державної підтримки. В одних країнах вона була досить
суттєвою, в інших незначною, тобто набувала більше символічного характеру, що у
кожному окремо взятому випадку залежало від рівня розвитку самого суспільства,
можливостей макроекономічного рівня, напрямів реалізації державної політики в
аграрному секторі, здатності суб’єктів до саморегулювання за умов ринкової
економіки. Безсумнівними та безспірними залишаються наявність та необхідність
такої підтримки.
Державна
підтримка аграрного сектору в країнах з перехідною економікою і в Україні
зокрема, характеризується недосконалістю та недостатністю фінансування галузі.
Комплекс заходів державної фінансової підтримки, як правило, підкріплений
відповідними нормативними документами та використовується залежно від реальної
ситуації у аграрній сфері та на ринку продовольства.
Дослідження показують, що державна фінансова підтримка сільського
господарства у США становить 40% вартості виробленої сільськогосподарської продукції,
у країнах Євросоюзу – 35 % (шляхом надання дешевих кредитів, підтримання до 90%
фіксованих цін на сільськогосподарську продукцію для забезпечення паритету,
безпосередніх виплат аграріям), Японії, Франції – 72 %, в Україні – 8,3 % [3;
с. 19].
У межах
Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року
обсяги та джерела фінансування наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Обсяги та джерела фінансування Державної цільової програми розвитку
українського села на період до 2015 року, [1]
млн грн
За розрахунками М.Я. Дем'яненка
та Ф.В. Іванини, для розширеного відтворення та підвищення
конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції обсяги підтримки
сільського господарства мають зрости до 20 млрд грн (10 млрд грн для досягнення
паритетності у міжгалузевому товарообміні + 10 млрд грн для створення умов
забезпечення прибутковості галузі та формування власних фінансових ресурсів,
здатних здійснювати розширене відтворення). Враховуючи те, що міжгалузеві
диспропорції стали причиною переливання прибутку з сільського господарства у
посередницькі структури, державна підтримка повинна здійснюватись таким чином,
щоб фінансові ресурси могли надходити безпосередньо до суб'єктів господарювання
[2, с. 80].
Таким чином, процес
фінансування сільського господарства України з коштів Державного бюджету
впродовж багатьох років характеризується неефективністю та недосконалістю
розподілу.
Список використаних джерел
1. Державна
цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Економіка
АПК. — 2007. — № 11. — С. 3–50.
2. Кириченко, А.
В. Бюджетно-податкове регулювання в системі
державного регулювання економіки [Текст] / А. В.
Кириченко // Економіка АПК. — 2010. — № 1.— С. 79—82.
3.
Малий, І. Й. Про романтизацію приватної власності на
землю і кризу аграрного сектору [Текст] / І. Й. Малий // Економічна теорія. —
2008. — № 3. — С. 11–20.
| 
