Трапезнікова Світлана
магістрант
Таврійський державний агротехнологічний університет
м. Мелітополь
МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ
ПІДПРИЄМСТВА
Центральне місце в системі управління поточними активами
кожного суб’єкта господарювання займають питання управління запасами. На
сьогодні проблема оптимізації запасів є досить актуальною для підприємств
України, знаходження ефективних шляхів оптимізації запасів та їх адаптація до
специфіки функціонування вітчизняних підприємств дасть змогу суттєво зменшити
витрати суб’єктів господарювання, підвищити ефективність та забезпечити
отримання максимального прибутку.
Вирішення проблеми ефективного розвитку та зростання
виробничого потенціалу підприємств потребує створення системи управління
виробництвом, в основу якої має бути покладено формування інформації про
виробничі запаси підприємства [2].
Управління запасами має два основні аспекти. Один
стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення
необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному
місці. Другий аспект пов`язаний з витратами на підтримання певного рівня
запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних
запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та
скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких
рішень.
Поддєрьогін виділяє такі моделі управління запасами [1]:
1.
Базова
модель EOQ (Economic order quantity) – це модель оптимального економічного
розміру замовлення, який забезпечує мінімальну величину сумарних витрат та дає
можливість мінімізувати видатки на зберігання запасу та допомагає визначити
ефективну площу складських приміщень. Вся кількість одиниць замовлення
надходить одночасно. Ця модель використовується більшістю підприємств
розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню запасами.
Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в
частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від
обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Застосування цієї моделі
на практиці обмежується тим, що витрати, пов’язані зі зберіганням продукції та
витрати, пов’язані з транспортуванням партії продукції – в чистому вигляді на
підприємстві відсутні. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах
нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному
конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в
відповідності з зміною вхідних допущень.
2.
Модель
виробничого замовлення – ця модель використовується, якщо запаси безперервно
надходять і відновлюються через певний час, тобто вироби виготовляються і
продаються одночасно. Якщо інтенсивність споживання ресурсу зі складу не є
постійною та коливається близько свого середнього рівня, тоді використання
моделі є неможливим.
3.
Модель управління запасами з фіксованим розміром замовлення – основним
параметром цієї моделі є розмір замовлення, що має можливість визначити об’єм
заповнення замовлення. Економія витрат на утримання запасів на складі за
рахунок скорочення площ під запаси. Основний недолік даної моделі –
необхідність здійснення постійного контролю наявності запасів на складі.
4.
Модель з
фіксованим інтервалом часу між замовленнями – фіксація інтервалу часу між замовленнями
визначає момент, коли слід здійснити замовлення на заповнення запасу,
відсутність постійного контролю наявності запасів на складі. Основний недолік даної моделі – високий рівень
максимального запасу, збільшення витрат на утримання запасів на складі за
рахунок збільшення площ під запаси.
5.
Модель зі
встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня – дана модель
є універсальною і включає в себе елементи попередніх моделей. Її сутність
полягає в тому, що замовлення на матеріали здійснюються не тільки залежно від
часу, а й з урахуванням точки замовлення. Тобто вона дає можливість реагувати
на значні коливання попиту на матеріали. Основний
недолік даної моделі – необхідність відстежувати рівень запасів. Вимагаються
додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини
запасів.
6.
Модель
"мінімум-максимум” – в даній моделі замовлення виконуються не через кожен
заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі у цей момент
виявилися рівними або менше встановленого мінімального рівня. Основний недолік даної моделі полягає в тому, що
ця система працює лише з двома рівнями запасів – мінімальним і максимальним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що в
умовах нестабільного економічного розвитку цільових ринків, відсутності
достовірної інформації та ряду інших причин, прогнозування ключових параметрів
управління запасами підприємства обмежується жорсткими умовами невизначеності
та складністю моделювання рівнів запасів. Також важливо враховувати рівень конкуренції
між підприємствами при формуванні стратегії управління запасами, тобто
здійснити оцінку цільового ринку [3], яка спрямована на з’ясування можливостей
та загроз навколишнього середовища для підприємства з метою оптимізації рівнів
запасів. Відповідно аналізу останніх досліджень і публікацій щодо окресленої
загальної проблеми управління запасами на підприємстві можна трактувати, що
існує велика сукупність підходів, методів та моделей управління запасами.
Проте, не існує досконалої методології визначення раціональних рівнів запасів,
яка б одночасно ураховувала попит і пропозицію запасу та інтенсивність
конкуренції на цільовому ринку. Управління запасами вітчизняних підприємств має
бути спрямоване на визначення їх оптимального обсягу та зниження витрат,
пов’язаних з їх утриманням. Основні моделі управління запасами базуються на певних припущеннях та не враховують обмеженості
терміну придатності як сировини, так і кінцевого продукту, що в загальному
випадку призводить до збільшення витрат на зберігання матеріальних ресурсів на
величину суми зіпсованої продукції у грошовому виразі. Тому задача українських
підприємств – налагодити ефективне управління запасами.
Список використаних джерел
1.
Голов С. Ф.
Управлінський облік. Підручник [Текст] / С. Ф. Голов. —
3-тє вид. — К.: Лібра, 2006. — 704 с.
2.
Бланк І. А.
Концептуальні основи фінансового менеджменту [Текст] / І.А.Бланк //
Енциклопедія фінансового менеджера. І. Т. — Київ, 2003. — 653 с.
3.
Поддєрьогін
А. М. Фінансовий менеджмент [Підручник] / А. М. Поддєрьогін. — К.: КНЕУ, 2005.
— 535с.
| 
