Бінерт Олеся
старший викладач
Львівський національний
аграрний універс
м. Дубляни
КЕРІВНИЦТВО
ТА ЛІДЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ
Досягнення економічного зростання в
Україні неможливе без здійснення ефективної та результативної управлінської
діяльності в усіх галузях економіки. Тому значення керівництва та лідерства на підприємствах є та залишається актуальним
питанням сьогодення.
Сучасне суспільство
вимагає належної підготовки керівників, які б ефективно здійснювали управління
підприємством, організовували діяльність своїх працівників та реагували на
перебіг подій у разі виявлення негативних тенденцій. Сучасний керівник - це комунікативно компетентна людина, котра
володіє і загальними основами науки управління, і специфічними знаннями та
вміннями в сфері стратегії управління, інновації, маркетингу, управління
працівниками та виробництвом. Ефективність та результативність організації
залежить від:
Ø вміння керівника створити сприятливий
соціально-психологічний клімат в колективі;
Ø зацікавити роботою працівників;
Ø виявити свої лідерські здібності;
Ø застосовувати мотиваційні та управлінські методи;
Ø вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації
або не допускати їх виникнення та ін.
Керівник повинен до
кожної людини знайти підхід, створити умови для ефективного виробництва,
мотивувати працівників до діяльності, прагнути до лідерських здібностей.
Лідер – це член групи, який спонтанно
висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної і
досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей
для найшвидшого і успішного досягнення спільної мети. Лідер є стратегом, який
здатний побачити і правильно оцінити те, що знаходиться поза підприємством.
Лідерство необхідне людям для досягнення своїх цілей з мінімальними втратами – так
вважають Д.Хоббс та Р. Пауерс [3].
В ході вивчення проблеми лідерства вченими
було запропоновано багато різних визначень даного поняття. В своїх визначеннях
лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент,
який вносить сам лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як
"елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного
виконання повсякденних доручень організації. Автор далі розвиває думку:
"Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого
кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а
також здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство –
це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р.
Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова
взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного
процесу і направлене на досягнення цілей.
Узагальнюючи різні визначення можна
вивести єдине, яке на мою думку буде відповідати самої суті цього поняття.
Лідерство – це тип управлінської взаємодії, заснований на поєднанні різних
джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання
людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки
домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних
стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети. Звідси, лідер – це член групи,
за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях ;
індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і
регулюванні взаємостосунків у групі.
На відміну від лідерства,
керівництво є суто управлінським феноменом. Керівництво – це вид управлінської
діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій
менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські
рішення шляхом використання комунікацій. Аналізуючи інтелектуальні здібності керівника, можна зробити
такі висновки, в першу чергу судити по тому, яких людей він наблизив до себе.
Якщо ці люди вірні та талановиті, то можна завжди бути впевненим у прозорливості
та розумі керівника, бо він зумів розпізнати їх здібності та утримати їх
відданість. Якщо ж це не так, то керівник – невдаха, бо першу велику помилку
він вже зробив, коли вибрав поганих помічників. Можна досить чітко оцінити
свого найближчого помічника, якщо спостерігати ієрархію його цінностей щодо
свого статусу у підлеглій структурі. Якщо він більш хвилюється про себе, ніж
про керівника або загальну справу та кожного разу шукає лише свою користь, він
ніколи не буде надійним помічником, і на нього ніколи не можна покластися. Бо
його посада потребує хвилювання не про суто свої інтереси, а про загальний
добробут структури.
Але й керівник зі свого боку повинен намагатися
підтримувати відданість свого помічника, оцінюючи його заслуги матеріальними та
моральними відзнаками та заохоченнями та ін. Саме тоді керівник та помічник
можуть бути впевненими один в одному і досягти великих успіхів у загальній
справі.
На підставі проведених опитувань
виокремлено такі основні причини виникнення труднощів в роботі керівників:
- обмануті очікування;
- соціально-психологічна глухота;
- пасивність;
- ігнорування реальних критеріїв
оцінювання.
Отже, проблеми, пов’язані з ефективним
управлінням та раціональним використанням влади вимагають глибокого вивчення
феноменів лідерства та керівництва.
Усюди, де збираються разом більше ніж дві
людини, виникає проблема лідерства. В процесі формування колективу деякі її
учасники починають грати активнішу роль, ніж інші, їм надають перевагу, до їх
слів прислухаються з великою повагою, вони набувають домінуючого положення.
Таким чином відбувається розділення учасників колективу на тих, що ведуть і
ведених, тобто на лідерів і послідовників. [1]
Зазначимо ще й такий цікавий момент, якщо людина не прагне
стати лідером, вона ніколи ним не стане, якщо оточуючі не сприймуть її як
лідера. А от у керівництві справа йде зовсім інакше. Менеджер нерідко
призначається на свою посаду незалежно від того, сприймають його підлеглі
відповідним цій ролі чи ні.
Зрозуміло, від рівня мислення керівника-лідера,
постійної орієнтації на власне удосконалення і розвиток персоналу,
ініціативності залежить ефективність діяльності підприємства і добробут
працівників. Таким чином, керівник підприємства, щоб стати справжнім лідером,
повинен постійно навчатися, самовдосконалюватись, працювати над собою. Це
постійно повторював один із найуспішніших бізнесменів другої половини ХХ ст. К.
Мацусіта. «Із покірним духом і відкритим розумом можна вчитись на будь-якому досвіді і в будь-якому
віці. Маючи високі гуманістичні ідеали, людина здатна пережити і успіх, і
невдачу, вчитися на тому й іншому і постійно зростати» [2].
Список
використаних джерел
1.Кибалов, А. Лидерство как власть [Текст] / А.
Кибалов // Менеджмент и менеджер. — 2008. — №5-6. — С.15—20.
2. Коттер, Дж.П. Лидерство Масуциты. Уроки выдающегося предпринимателя
ХХ века [Текст] : пер. с англ. / Дж.П. Коттер. — М. : Альпина Бизнес Букс,
2004. — 254 с.
3. Hobbs D. G. Sociology publications.
Cooperative extention service / D. G. Hobbs, R. S. Povers //
lowa state Universitate, 1992. — №1.— P. 1—5.
| 
