Домище-Медяник Алла
старший
викладач
Ужгородський
торговельно-економічний інститут
Київського
національного торговельно-економічного університету
м. Ужгород
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДИТЯЧОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ
Необхідність формування й реалізації стратегії
розвитку дитячого оздоровлення зумовлена нестійким характером функціонування
мережі санаторно-курортних закладів, який встановлений при проведенні аналізу
оцінки рівня задоволення потреб у відпочинку й оздоровленні дітей у попередньому
параграфі.
Поєднання різноманітних природних
рекреаційних ресурсів та лікувальних чинників місцевості, їх високі якісні і кількісні
показники, а також вигідне геополітичне положення роблять Закарпатську область
особливо сприятливою для розвитку санаторно-курортного лікування, відпочинку й
оздоровлення дітей, які є складовою частиною туристично-рекреаційної галузі регіону [5, с.65-67].
Досвід стратегічного управління регіональною
економікою та окремих видів економічної діяльності для вітчизняної практики є
відносно новим. Протягом останніх років
як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі зріс інтерес до
методологічних розробок, які б давали чіткі перспективні орієнтири соціально-економічного
розвитку регіонів. До цього часу сучасний рівень фундаментальних досліджень в
області дитячого туризму є недостатнім
для вирішення його практичних проблем. Як зазначають експерти, формування
стратегії активного дитячого оздоровлення
в туризмі спроможне забезпечити його максимальну соціально-економічну
ефективність й відкрити перед сферою інтенсивний шлях розвитку [6, с.6].
Точкою відліку перенесення стратегічного менеджменту на
рівень регіональної економіки та її складових можна вважати прийняття у 2006 р.
Державної стратегії регіонального розвитку [2],
"Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах
глобалізаційних викликів” (2009 р.); "Україна 2020: Стратегія національної
модернізації” (2010 р.) та низкою регіональних
стратегій соціально-економічного розвитку. Серед галузевих стратегій, які мають
пряме відношення до об’єкту нашого дослідження слід вказати державну Стратегію
розвитку туризму і курортів (2008 р.) [7] та регіональну Стратегію розвитку та
маркетингу туризму Івано-Франківської області до 2015 року (2007 р.) [7].
Однак, у державній стратегії розвитку туризму
і курортів України серед напрямів удосконалення цієї сфери дитячому туризму і
оздоровленню не відведено жодного пункту. Це ще більше актуалізує і доводить
необхідність розробки стратегії дитячого оздоровлення і вимагає належної уваги
з боку держави. Зазначимо, що у регіональній стратегії розвитку туризму ("Стратегія
розвитку та маркетингу туризму Івано-Франківської області до 2015 року) серед
пріоритетних напрямів є лікувально-оздоровчий та дитячий туризм, які
знаходяться у різних за пріоритетністю групах (у першій та другій відповідно).
Огляд зарубіжних та
вітчизняних стратегій розвитку дитячого відпочинку дає підстави стверджувати,
що головною метою розробки регіональної стратегії дитячого оздоровлення є
удосконалення й розбудова матеріально-ресурсної бази дитячих оздоровчих
закладів; сприяння сімейному відпочинку; підвищення рівня безпеки перебування
дітей у місцях відпочинку й оздоровлення. Більшість із аналізованих стратегій
розвитку дитячого відпочинку й оздоровлення визнають пріоритетним перебування у
звичних кліматичних умовах, де організму не слід затрачати сили на адаптацію,
що зможе принести значно кращий результат [1].
Реалізація
стратегічних цілей аналізованих стратегій дозволяє досягнути триєдиного ефекту:
комерційного ефекту, що визначається величиною додаткового прибутку від заходів, що
реалізуються в рамках стратегічних та оперативних завдань;
бюджетного ефекту, який характеризується приростом сумарної величини податкових надходжень
до бюджету від реалізованих заходів;
соціального ефекту, зумовленого приростом доходів населення внаслідок реалізації заходів
стратегії, зниження рівня захворюваності дітей та витрат на їх лікування.
Для визначення
регіональних особливостей розробки стратегій розвитку закладів дитячого
оздоровлення слід не лише оцінювати стратегічні та програмні документи, а
передусім варто розглянути середовище їх реалізації, що впливає на
результативність реалізованих заходів та проектів.
Основними економічними аспектами розвитку дитячих
санаторно-курортних закладів Закарпатської області є:
-
ефективне
використання наявних та збільшення кількості закладів дитячого
санаторно-курортного призначення;
-
розвиток санаторно-курортної
інфраструктури в цілому та покращення матеріально-технічної і
науково-методичної бази дитячих санаторно-курортних закладів;
-
створення умов для залучення
інвестицій в санаторно-курортний комплекс Закарпаття шляхом надання податкових
пільг, державних гарантій та інших засобів державної підтримки;
-
пріоритетність забезпечення
санаторно-курортним лікуванням та пільгами на транспортні витрати до
санаторно-курортних закладів категорій населення, які потребують особливої
соціальної уваги та підтримки за рахунок бюджетних коштів всіх рівнів та
позабюджетних фондів, а також хворих на туберкульоз;
-
покращення
фінансування дитячих санаторно-курортних закладів за рахунок державного та
місцевого бюджетів [3, с.473].
Проведений аналіз
дав змогу визначити основні проблеми ефективного розвитку дитячого оздоровлення
в Закарпатській області, такими, на нашу думку, є:
-
суттєве зниження фінансових витрат
на санаторно-курортне лікування і оздоровлення працівників та їх сімей за
рахунок коштів обов’язкового соціального страхування;
-
погіршення матеріально-технічної
бази дитячих санаторно-курортних закладів за умов недостатнього фінансування за
рахунок державного та місцевого бюджетів;
-
відсутність механізму функціонування
дитячих санаторно-курортних закладів в умовах ринкової економіки і привабливого
інвестиційного клімату для розвитку санаторно-курортної сфери в цілому;
-
відсутність проведення
науково-дослідницьких і виробничих робіт в області пошуку та використанні
природних лікувальних ресурсів для оздоровлення дітей, розробки і впровадження
в практику сучасного технологічного обладнання, нових методик діагностики,
лікування і оздоровлення хворих в санаторно-курортних умовах;
-
відсутність медико-економічних
стандартів санаторно-курортних послуг і критеріїв медичного ліцензування та
акредитації діяльності дитячих санаторно-курортних закладів;
-
відсутність розробленої середньо- і
довготривалої стратегії розвитку дитячого оздоровлення, слабкість вітчизняної
науково-методологічної бази стратегічного планування у сфері дитячого
оздоровлення [3].
Зазначимо, що при
обґрунтованому підході до формуванні та реалізації стратегії розвитку дитячого
оздоровлення можна розраховувати на
відчутний економічний ефект.
Список використаних джерел
1.
Бібік Н.В.
Організаційно-економічний механізм управління розвитком регіону (на
прикладі Харківської області) : спеціальність 08.00.05 / Харків, 2010, ХНАМГ. —
20 с.
3.
Горбинко
В. М. Особливості змісту діяльності в дитячих закладах оздоровлення та
відпочинку [Текст] / В.М.Горбинко. – К.: Наук. світ, 2003. – 530 с.
4.
Грант
Р.М. Современный стратегический анализ : пер. с англ. – СПб : Питер, 2008. –
560 с.
5.
Гриньова,
В. М. Механізм реалізації стратегії структурно-інноваційної трансформації економіки
України : [моногр.] / В. М. Гриньова. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2008.
– С. 244-289.
6.
Гуманітарна
сфера: питання теорії та практики [Текст] :
Монографія / Куценко В.І., Богуш Л.Г., Комарова О.А., Остафійчук Я.В. / За заг.
ред. В.І. Куценко. – К.: Наук. світ, 2002. – 456 с.
| 
