Рудик Володимир
к.
е. н., доцент, директор
навчально-наукового інституту бізнесу і фінансів
Подільський
державний аграрно–технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ПЕНСІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ
На
сьогоднішній день одним із основних питань успішної реалізації пенсійної
реформи виступає формування оптимальної системи управління всіма ланками
української пенсійної моделі. У зв’язку з цим перед науковцями в сфері
пенсійного забезпечення ставиться завдання наукового обґрунтування такої
економічної категорії як пенсійний менеджмент, його ролі в становленні і
розвитку вітчизняної багаторівневої пенсійної системи, а також одночасному
використанню солідарних і накопичувальних пенсійних програм.
Теоретичні
засади пенсійного менеджменту формувалися на базі попередніх і сучасних
наукових концепцій розвитку менеджменту в цілому, а також конкретно і
страхового менеджменту. На думку автора, між даними економічними категоріями і
видами менеджменту є логічний зв'язок, який дозволяє об’єктивно вивчити
досліджувану економічну категорію.
Основоположники
базових концепцій менеджменту Ф. Тейлор, Г.
Емерсон, А. Файоль, зробили значний внесок у формування принципів, методів,
функцій менеджменту[1;2;3]. В наукових колах відмічають, що саме заслуга Ф.
Тейлора та його послідовників в організації раціоналістичної наукової школи,
формування менеджменту як самостійної сфери діяльності.
В сучасних умовах завдання
управління стали особливо не простими. Старі парадигми управління, на
сьогоднішній день, не відповідають існуючим реаліям, таким як глобалізація
відносин, електронні засоби передання інформації, високий рівень освіти
населення, швидкі переміни в технологіях, зміни ринків і споживацького попиту.
Як відмічають науковці тепер особливо потрібно враховувати ускладнене
навколишнє середовище, загострення конкуренції, підвищення соціальних і
економічних вимог на відміну від часів простіших умов існування [4; с. 15].
Сучасні наукові теорії розвитку
менеджменту відображають нові погляди на формування принципів менеджменту, які
стосуються страхової сфери, в тому числі і системи пенсійного страхування.
Вони, на думку автора, можуть бути покладені в основу побудови концепції
розвитку пенсійного менеджменту. До них належать: мислити стратегічно;
добиватися того, щоб здібні люди захотіли взяти на себе вхідні обов’язки;
постійно примножувати свої знання.[5 ]
Перший принцип означає, що в системі пенсійного страхування
треба діяти, постійно думаючи про кінцевий результат. Другий принцип відображає
вхідні обов’язки менеджерів, серед яких визначення стратегічної мети при
формуванні вітчизняної пенсійної системи, готовність її досягнення основними
суб’єктами пенсійних відносин. Третій
принцип означає, що управлінські процеси
не повинні стояти на місці, вони мають удосконалювати систему управління кожної
ланки національної пенсійної моделі відповідно до реалій, які складаються в
пенсійній сфері і в суспільстві в цілому.
Пенсійний менеджмент повинен
використовуватися відповідно до вимог формування національної пенсійної
системи. Тому саме через нього має забезпечуватися реалізація пенсійної
реформи, визначення пріоритетів розвитку системи пенсійного страхування, формування
відповідних фінансових інститутів, пошук оптимального механізму захисту
пенсійних активів учасників пенсійної системи, досягнення фінансового
потенціалу пенсійної сфери, який би сприяв підвищенню рівня життя пенсіонерів,
відповідно до міжнародних стандартів.
Стержнем ефективного
функціонування пенсійного менеджменту мають стати спеціалізовані фінансові
інститути, які будуть вести свою діяльність в системі пенсійного страхування.
Тому важливо сформувати оптимальну інституціональну структуру управління
пенсійною моделлю. Наявність таких інститутів, юридична регламентація їх
діяльності, координація пенсійних відносин між суб’єктами всіх трьох рівнів
вітчизняної пенсійної системи повинна бути в основі організації пенсійного
менеджменту.
Досліджуючи особливості
управлінських процесів в пенсійній сфері, тенденції які відбуваються в ній,
напрямки пенсійного реформування автором було сформовано наступне визначення
терміну «пенсійний менеджмент»: пенсійний менеджмент – система управління в
пенсійній сфері, сукупність принципів, методів, засобів, важелів, форм
організаційного управління щодо підвищення ефективності механізму формування
пенсійних відносин між суб’єктами пенсійної системи за допомогою
спеціалізованих фінансових інститутів на базі чинного пенсійного законодавства.
Формування наукових основ
пенсійного менеджменту буде сприяти побудові ефективної моделі управління
національною пенсійною системою, дасть можливість визначати оптимальні пенсійні
відносини між основними суб’єктами системи
пенсійного страхування, а саме основне, допоможе підвищити життєвий рівень
громадян пенсійного віку.
Список використаних джерел
1. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. – М.: Наука, 1986.
2.
Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности
[Электронный ресурс].Режимдоступа http//tnby.narod.ru/text/Econom/menegement/Emerson_12principles/str/_01.html.
3. Файоль А.
14 правил успішного менеджмента [электронный ресурс ]. – режим доступа: www.k2.kapital.com
4. Страховий менеджмент: підручник/ [С.С. Осадець, О. В.Мурашко, В.М. Фурман та ін.. ; за наук. ред. д –ра
екон. Наук, проф. С.С.Осадця. – К.: КНЕУ, 2011. – 333с.
5.
Современное управление: Энциклопедический
справочник. – М.: Издатцентр, 1997. – Т.1. – 584 с.
| 
