Архів / Archive

Головна » Статті » 2013_12_19-20_KamPodilsk » Секція_6_2013_12_19-20

МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

УДК: 657.221:657.6

Вітренко Олена

к.е.н., доцент

Єна Ганна

магістрант

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»

м. Донецьк

 

МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Анотація

У статті розглянуті основні проблеми методології обліку фінансових інструментів. Обґрунтована необхідність структурування положень облікової політики підприємств щодо фінансових інструментів для цілей фінансової і податкової звітності і забезпечення інформаційної основи управління прибутком.

Ключові слова: облікова політика, фінансові інструменти, фінансові зобов’язання,  інструменти власного капіталу, звітність.

 

Одним із секторів економіки України, що потребують подальшого розвитку, є фінансовий ринок. Операції з фінансовими інструментами є розповсюдженими у розвинутих країнах світу, проте ще недостатньо розвинуті в Україні. Існує багато невирішених проблем на рівні теорії і методології управління капіталом і використання фінансових інструментів в умовах економіки, що розвивається, тоді як саме ці показники дозволяють реально оцінити ділову активність суб’єктів ринкових відносин.

Оптимізація фінансових потоків і перерозподілу фінансових ресурсів напряму пов’язані з використанням фінансових інструментів, що визначає їх як один з пріоритетних об’єктів обліку і аудиту. Недостатня визначеність аспектів визнання, оцінки та відображення операцій з фінансовими інструментами в обліку, фінансовій і податковій звітності вказує на актуальність даної теми дослідження.

Різні аспекти методології обліку фінансових інструментів висвітлені в працях С.Ф. Голова [1], В.С. Здреника [3], Т. Момот [4], Л.О. Примостки [5; 6], О.М. Рикової [7] та інших. Не зменшуючи вагомість вкладу названих науковців у розробку теорії і методології обліку фінансових інструментів, потрібно вказати на необхідність глибшого дослідження питань визнання та оцінки фінансових інструментів,  проблем оптимізації облікової політики підприємств України. Необхідність вирішення цих проблем зумовлена тенденціями гармонізації та подальшої глобалізації облікової системи України, що стали особливо відчутними після прийняття Податкового кодексу України.

Метою даного дослідження є обґрунтування положень щодо визнання та оцінки фінансових інструментів та визначення підходів до формування облікової політики підприємств щодо операцій з фінансовими інструментами.

Фінансові інструменти класифікуються за трьома групами, які у міжнародній практиці називають класами: фінансові активи (financial assets); фінансові зобов’язання (financial liabilities); інструменти власного капіталу (equity instruments). Другий рівень класифікації фінансових інструментів за їх видами поділяє їх на дві основні підгрупи – первинні та похідні фінансові інструменти (деривативи, придбані з метою торгівлі або хеджування).

Згідно П(С)БО 13 фінансові інструменти – це фінансовий інструмент-контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Під похідними фінансовими інструментами необхідно розуміти строкову угоду, вартість якої залежить від вартості предмета угоди та яка засвідчує право та (або) зобов’язання продати чи придбати предмет угоди в майбутньому на визначених раніше умовах [8].

Для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з фінансовими інструментами в Положенні (наказі) про облікову політику підприємства щодо даного об’єкту визначаються такі елементи:

  • складові фінансових інструментів;
  • порядок визнання та умови припинення визнання фінансових інструментів;
  • первісна оцінка та порядок переоцінки фінансових інструментів;
  • методика відображення фінансових інструментів на рахунках бухгалтерського обліку;
  • порядок документування операцій з фінансовими інструментами, у тому числі: про визначення частки засновника у чистому прибутку; про відносини та стратегію хеджування;
  • обґрунтування визнання доходів і витрат за операціями з фінансовими інструментами;
  • порядок проведення інвентаризації фінансових інструментів;
  • порядок розкриття інформації про фінансові інструменти, у тому числі про деривативи у формах зовнішньої (фінансової і податкової) та внутрішньої (управлінської) звітності.

Така структура положень облікової політики щодо фінансових інструментів забезпечить інформаційну основу управління прибутком підприємства.

З прийняттям Податкового кодексу України (ПКУ) постали питання узгодження політики обліку для цілей фінансової та податкової звітності підприємства. Згідно визначенню, наведеному у ПКУ (пп.14.1.244 п.14.1 ст. 14), «товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення». Необхідно зауважити, що з цього визначення неможливо зробити однозначний висновок щодо віднесення корпоративних прав до товарів у разі їх продажу (перепродажу).

У даному визначенні зазначено, що товари – це матеріальні або нематеріальні активи. У бухгалтерському обліку корпоративне право є інвестицією для підприємства, яке є їх власником. Отже, якщо трактувати терміни «матеріальні активи» та «нематеріальні активи» з точки зору бухгалтерських стандартів, то корпоративні права не відносяться ні до матеріальних активів, ні до нематеріальних. Проте, надалі у визначенні товарів вказані, у тому числі, цінні папери та деривативи, які за стандартами бухгалтерського обліку також не є матеріальними або нематеріальними активами.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що для цілей оподаткування під матеріальними та нематеріальними активами маються на увазі будь-які активи, які продаються платником податку: як ті, що мають матеріальну форму, так і такі, що такої форми не мають. У визначенні товарів наведені окремі активи, що підпадають під це визначення: земельні ділянки, земельні частки, цінні папери, деривативи. Але як за логікою побудови визначення, так і за суттю, наведений перелік активів не можна вважати вичерпним.

Отже, оподаткування корпоративних прав податком на додану вартість залежить від того, у який спосіб буде відбуватись їх відчуження:

1. Якщо відчуження корпоративних прав, які є предметом застави, відбувається шляхом продажу його на торгах третім особам (відмінним від кредитора / заставоутримувача), то така операція не є об‘єктом оподаткування ПДВ, з огляду на те, що таке відчуження відбувається за кошти (пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПКУ).

2. Якщо відчуження корпоративних прав, які є предметом застави, відбувається шляхом передачі права власності на них кредитору (заставоутримувачу), то така операція є об’єктом оподаткування ПДВ, з огляду на пряму вказівку пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ [9].

Для цілей оподаткування операцій з інструментами власного капіталу податком на прибуток важливого значення набуває організація їх документального оформлення, оскільки саме за первинними документами визначається частка засновника у чистому прибутку підприємства, що перевищує вартість статутного капіталу, яка оподатковується у порядку, встановленому для дивідендів. Якщо ж первинні документи не дозволяють встановити цю частку, то суму перевищення потрібно включати до оподатковуваного доходу підприємства на загальних підставах.

Висновок. Моделювання операцій з фінансовими інструментами дозволяє оптимізувати економічні відносини з контрагентами, контролювати ризики у використанні капіталу підприємства та здійснювати ефективне управління його прибутком. При формуванні облікової політики підприємства щодо операцій з фінансовими інструментами важливо дотримуватись послідовності процедур з їх обліку для того, щоб відобразити всі моменти визнання й оцінки фінансових інструментів для цілей як фінансового, так і податкового обліку і звітності.

 

Список використаних джерел

  1. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.
  2. Грачова Р. Опціони і варанти: бухгалтерський облік / Р. Грачова // Дебет-Кредит. – 2004. –  №7. – С. 7-11.
  3. Здреник В.С. Бухгалтерський облік і контроль операцій з похідними фінансовими інструментами / В.С. Здреник; Автореферат дис. канд. екон. наук. – Житомир, 2010. – 19 с.
  4. Момот Т. Оцінка інвестицій: вплив на прибуток / Т. Момот // Бухгалтерія. – 2003. – №39. – С.65-68.
  5. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти. Монографія. / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2001. – 263 с.
  6. Примостка Л. Фінансові інструменти та особливості їх відображення в бухгалтерському обліку: методологічні аспекти. / Л.О. Примостка. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2001. - №12. – С. 9-12.
  7. Рикова О.М. Щодо трактування економічної сутності фінансових інструментів та їх класифікації / О.М.Рикова // Економіка та держава. – 2011. – № 1. – С. 85-87.
  8. ПСБО 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом МФУ від 30.11.01 № 559 // Електронне джерело: офіційний сайт Міністерства фінансів України.
  9. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI // Електронне джерело: офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України.
Категорія: Секція_6_2013_12_19-20 | Додав: clubsophus (2014-05-20)
Переглядів: 548 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція_1_2013_12_19-20
Секція_2_2013_12_19-20
Секція_3_2013_12_19-20
Секція_4_2013_12_19-20
Секція_5_2013_12_19-20
Секція_6_2013_12_19-20
Секція_7_2013_12_19-20
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 624
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0