Печенюк Андрій
к.е.н., доцент
Подільський
державний аграрно-технічний університет,
м. Кам’янець-Подільський
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІЛЬНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
Термін «вільне
програмне забезпечення» було запропоновано Річардом Столменом, засновником
Проекту GNU, організованого у 1984 р. для розробки завершеної
UNIX-подібної операційної системи GNU [2].
Вільне програмне
забезпечення (ВПЗ) – програмне забезпечення (ПЗ), яке надає користувачу відповідні
права:
- запускати програму;
- вивчати та змінювати її
початковий код відповідно до власних потреб;
- вільно розповсюджувати копії
програми;
- розповсюджувати модифіковані
версії програми.
Якщо хоча б однієї із
цих свобод немає, програма не належить до вільного програмного забезпечення.
Таким чином, якщо програма надається безкоштовно, це ще не означає, що програма
є вільним софтом: існує ряд безкоштовних програмних продуктів, початковий код
яких не публікується, або на які існують обмеження використання чи
розповсюдження. Такі програми не є вільним програмним забезпеченням [1].
ВПЗ – це результат
міжнародної співпраці з розробки програм, які використовуються фізичними та
юридичними особами. ВПЗ є особливо популярним на ринку серверів та
інтернет-служб.
Розробники ВПЗ також
створили вільні версії практично всіх поширених стільничних програм, таких як
веб-браузери, офісні пакети, мультимедійні програвачі тощо.
У випадку придбання
комп’ютерних програм вільного користування чи у випадку отримання таких
комп’ютерних програм на безоплатній основі користувачі повинні одержати від
постачальника документальне підтвердження правомірності використання
комп’ютерних програм, зокрема договір щодо їх належності до ВПЗ.
Розробники вільного
програмного забезпечення укладають оплатні договори з користувачами, які
звичайно передбачають такі послуги:
- адаптація вільного програмного
забезпечення до специфічних вимог користувача – відповідно до особливостей
його діяльності або обладнання;
- випуск оновлень до ВПЗ (усунення
недоліків, розширення функціональності);
- навчання користувачів ВПЗ (курси,
тренінги тощо);
- надання консультацій щодо
використання ВПЗ тощо [4].
Перехід від
пропрієтарного (платного) ПЗ до вільного у різних сферах його застосування є
загальносвітовим трендом. Використання ВПЗ є своєрідним символом демократичного
поступу, свободи, відкритого суспільства та суспільства знань.
Цілою низкою країн
визнано необхідність використання вільного ПЗ в державному секторі та сфері
освіти. До таких належать, зокрема, країни ЄС, Японія, Китай, Росія, Індія та
інші [2].
Дослідження серед
ІТ-спеціалістів у 37 вищих навчальних закладах Великої Британії, Австралії та
Новоїй Зеландії показали, що ВПЗ, значною мірою вже використовується в 94%
обстежених установ. В Іспанії в деяких громадах постачають нові комп’ютери в
школи зі встановленим Linux [3].
В Україні «комерційне»
ПЗ домінує на IT-ринку. Особливо це стосується державного сектору, чимала
частка коштів в якому витрачається саме на закупівлю ліцензій пропрієтарного
ПЗ.
До сильних сторін
пропрієтарного ПЗ належать: більш проста адаптація до використання, підтримка
користувачів з боку компаній-постачальників, автоматичне оновлення версій,
більш широке функціональне охоплення сфер застосування тощо. Проте його
основним недоліком є висока вартість ліцензії на право користування. До того ж
у сфері державного управління застосування пропрієтарного ПЗ значно знижує
рівень інформаційної безпеки, сприяє технологічній і фінансовій залежності
держави, є приводом тиску на країну у зв’язку з проблемою «комп’ютерного піратства».
Перевагами вільного
ПЗ є відкритість кодів програм, відсутність витрат користувачів на придбання
ліцензій, безкоштовність (або невисока вартість екземпляра при промисловому
виробництві та розповсюдженні копій), безпечність (від вірусів), можливість
вільного копіювання та розповсюдження програм, можливість модифікації програм і
розробки на їх основі відповідних рішень, висока швидкість розробки нових
релізів, випуску нових поправок і програмних продуктів.
Основними недоліками
вільного ПЗ є значно менша популярність серед користувачів (консерватизм і
психологічна інерційність користувачів відносно використання ВПЗ) та необхідність
відповідної підготовки фахівців, які займаються впровадженням і підтримкою
використання ПЗ.
На сьогоднішній день
досить часто ВПЗ не поступається рівнем функціональності пропрієтарному,
особливо, коли йдеться про співвідношення «ціна-якість». До того ж ВПЗ виступає
опосередкованим стимулюючим фактором до навчання.
Крім цього, перехід
на ВПЗ значною мірою стимулює розвиток вітчизняного програмного забезпечення.
Проте недостатня обізнаність населення стосовно його переваг «провокує»
критичне ставлення до цього класу програмного забезпечення [2].
Популяризація ВПЗ в
Україні та стимулювання його впровадження вимагає реалізації цілого комплексу
заходів на державному рівні:
- забезпечення фізичних і юридичних
осіб об’єктивною інформацією про перспективи впровадження ВПЗ;
- сприяння конкурентоздатності ВПЗ
і його популяризації у сфері державного управління, освіти та науки. Впровадження
відповідних курсів у навчальних закладах;
- ініціювання загальнонаціональної
дискусії відносно переваг і недоліків ВПЗ та зміщення її акцентів із суто
технічного аспекту до гуманітарного, культурного та безпекового;
- прийняття законопроекту «Про
використання відкритих і вільних форм інтелектуальної власності, відкритих
форматів даних та Відкритого (Вільного) програмного забезпечення в державних
установах і державному секторі економіки»;
- ініціювання транспарентних
державних замовлень у сфері ІКТ через відкриті тендери.
- інформаційна підтримка тих
підприємств і організацій, які у своїй діяльності використовують ВПЗ або
збираються це зробити;
- розробка єдиного стандарту
українізованого ВПЗ в державних установах;
- залучення вітчизняних і іноземних
компаній до впровадження сучасного ВПЗ в освіті, науці та державному
управлінні;
- формування депозитарію вільного
програмного забезпечення на базі мережі регіональних і центральних серверів, що
дасть змогу швидко оновлювати програми;
- проведення ефективної ліцензійної
політики.
Список використаних джерел
2. Карпенко М. Перспективи та можливості
впровадження вільного програмного забезпечення в навчальних закладах та
державних установах України / М. Карпенко,
М. Кияк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/june2009/15.htm
| 
