УДК 657.6.003.13 (477)
Прокопишин Оксана
к.е.н., в.о. доцента
Романів Олег
магістр
Львівський національний аграрний університет
м. Дубляни
Основні аспекти АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ, ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
Анотація
У статті з’ясовано поняття «аудит ефективності» відповідно до міжнародних стандартів та необхідність його запровадження в Україні. Доцільність його проведення полягає у обґрунтованні пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.
Ключові слова: аудит ефективності, фінансовий аудит, міжнародні стандарти, бюджетні кошти.
У світовій практиці впродовж тривалого часу використовують таку форму державного фінансового контролю, як аудит адміністративної діяльності (далі ААД), який ще називають аудитом відповідності якості витраченим коштам, аудитом результативності або аудитом ефективності. У низці країн аудит ефективності в сукупному обсязі перевірок найвищих органів державного фінансового контролю сягає 50-60 %. На сьогодні ефективне використання бюджетних коштів вимагає від контролюючих органів створення адекватних механізмів фінансового контролю, які б дали змогу визначити ступінь досягнення запланованих соціально-економічних результатів, відтак оцінивши ефективність використання державних ресурсів органами виконавчої влади. Такі механізми передбачає аудит ефективності, який широко застосовують у зарубіжних країнах упродовж останніх десятиліть як один із видів державного фінансового контролю.
Нині у світі широко використовують єдину загальноприйняту термінологію у сфері державного аудиту. Основні положення й терміни, як правило, визначені у міжнародних стандартах з аудиту на основі глосарію термінів INTOSAI. У практиці проведення державного аудиту багатьох країн виділяють два підходи: перший – аудит систем контролю; другий – аудит результатів. Кожний з цих аудитів має переваги та недоліки. Переваги аудиту систем контролю полягають у тому, що збирання доказів/фактів зосереджено на внутрішній системі, масштаб роботи менший, аудиторська діяльність більш одноманітна. Недоліки в тому, що аудиторські коментарі характеризують потенційні, а не фактичні впливи виявленого в системі. Переваги аудиту результатів полягають у концентрації на результатах діяльності; формулюванні відповідей стосовно того, що було, й того, чого не було досягнуто; надання коментарів щодо якості тощо. Недоліком є більш широкий масштаб, тобто необхідність урахування, крім внутрішніх, ще й зовнішніх доказів/фактів.
Міжнародними стандартами визначено, що державний аудит складається з двох основних видів: фінансового аудиту відповідності/правильності (regularityaudit) та аудиту ефективності діяльності (performanceaudit). Згідно зі загальноприйнятими стандартами, якщо фінансовий аудит – це дослідження фінансової звітності, систем внутрішнього контролю й аудиту та окремих трансакцій у підконтрольних організаціях, то аудит ефективності діяльності пов'язаний із аудитом економічності, ефективності та результативності адміністративної діяльності.
Визначення аудиту адміністративної діяльності (аудиту ефективності) обґрунтував І. Стефанюк: «це форма контролю, яка є сукупністю статистичних, ревізійних і аналітичних дій, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладів у процесі реалізації запланованих цілей, встановлених цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів» [1, с. 10].
Процес аудиту ефективності складається з таких основних етапів: підготовка до аудиту, проведення аудиту, реалізація результатів аудиту [2, с. 112-124]. Аудит ефективності може проводитися в будь-якому сегменті державного сектору: в центральному уряді, місцевих органах влади, різних урядових структурах органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складають і затверджують у визначеному законодавством порядку [3, с.125-131].
Однією з важливих проблем виконання бюджету в більшості країн світу є ефективне використання бюджетних коштів. Для України ця тема вкрай актуальна, адже з кожним роком загострюється проблема щодо нецільового та неефективного використання бюджетних коштів, законності та правильності їх витрачання.
В Україні аудит ефективності наразі не набув належного поширення. Якщо фінансовий аудит (аудит фінансової звітності) вже має свою історію й розвинену методологію, що враховує міжнародні стандарти та певний досвід і багаторічні традиції проведення перевірок і ревізій, то аудит ефективності виник порівняно нещодавно, тому його проведення у вітчизняному законодавстві належним чином не врегульоване. Однією з основних проблем є незавершеність реформи бюджетного процесу. На сьогодні впроваджено лише окремі елементи програмно-цільового методу, а саме: розроблено і застосовано форми бюджетних запитів і програму класифікації видатків державного бюджету. Однак для виконавців таких програм залишається актуальною розробка системи показників результативності їх виконання [4, с. 43-45].
Як відомо, основним завданням державного фінансового аудиту в нашій країні є сприяння бюджетним установам у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності тощо. Чинним законодавством визначено, що в Україні державний фінансовий аудит здійснюють Державна фінансова інспекція (далі – ДФІ), яка підпорядковується Міністерству фінансів, і Рахункова палата. Варто зазначити, що традиційними формами контролю в органах ДФІ є ревізія та перевірка. Однак статті 26 та 113 Бюджетного кодексу України зобов’язують здійснювати контроль не лише за цільовим і законним витрачанням бюджетних коштів, а й за його ефективністю, що не може забезпечуватися ні ревізією, ні перевіркою, а відтак, потребує застосування нової форми контролю – фінансового аудиту [5].
Як відомо, державний фінансовий аудит відіграє важливу роль у процесі ефективного використання бюджетних коштів. Виходячи з цього, виникає нагальна потреба в розробці та прийнятті комплексу заходів з удосконалення проведення державного фінансового аудиту, виконання бюджетних програм відповідно до міжнародних стандартів, обміну досвідом та ідеями, а також створення професійних стандартів, методичних та методологічних рекомендацій у сфері фінансового аудиту. Для того щоб аудит ефективності зайняв належне місце в системі державного фінансового контролю в нашій державі, сприяв модернізації бюджетного процесу і підвищенню якості державного управління, необхідне дотримання принципових умов для його подальшого розвитку, вирішення існуючих проблем і наближення до найкращої міжнародної практики.
Отже, аудит ефективності – це форма контролю, спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей, і встановлення чинників, які цьому перешкоджають.
Список використаних джерел
1. Стефанюк І. Б. До нової якості бюджетного контролю через аудит ефективності / І. Б. Стефанюк // Фінансовий контроль. – 2003. – № 2 (15). – С. 10.
2. Бутинець Ф. Ф. Аудит : підручник. – 3-тє вид., доповн. і переробл. / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : Рута, 2006 . – 512 с.
3. Сухарева Л. О. Аудит ефективності використання бюджетних коштів: протиріччя формування понятійного апарату / Л. О. Сухарева, Т. В. Федченко // Фінанси України. – 2006. – № 8. – С. 125-131.
4. Мамишев А. В. Аудит ефективності діяльності: етап виконання / А. В. Мамишев // Фінансовий контроль. – 2006. – № 3(32). – С. 43-45.
5. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 р. № 2456-VI // Голос України. – 2010. – 4 липня.
| 
