Архів / Archive

УДК 332.145:338.432

Калинка Андрій

к.с.-г.н., с.н.с., завідувач лабораторії

Саранчук Іван

к.с.-г.н., с.н.с.

Голохоринський Юра

науковий співробітник

Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН

м. Чернівці

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ БУКОВИНИ

Анотація

У статті викладено результати власних досліджень з економічної ефективності ресурсного потенціалу агропромислового комплексу в Чернівецькій області.

Ключові слова: ресурсний потенціал, трудові ресурси, населення, худоба, продукція.

В ринкових умовах агропромисловий комплекс завжди займає одне з провідних місць в південно-західному Лісостепу України. Тому важливим завданням є пошук форм, методів та процесів здійснення сучасних аграрних перетворень в Україні допущено прорахунки і помилки. Наслідком цього стали занепад сільського господарства, безробіття і бідність селян, виїзд за кордон сільських працівників, погіршення демографічної ситуації, руйнація підприємств і закладів соціальної сфери села [1].

У зв’язку з цим однією з найважливіших проблем вітчизняної економіки стала проблема опрацювання економічного механізму розвитку АПК Карпатського регіону Чернівецької області [3, 5].

Економічний розвиток аграрних господарств різних форм власності Буковини, підприємств переробної промисловості, сфери послуг, обробних та промислових, туризму в сільських регіонах тісно переплітаються. Нині розвиток однієї галузі позитивно впливає на перспективи рентабельності й зайнятості в інших сферах і навпаки. Це все потрібно враховувати під час розробки стратегії розвитку суспільного сектору сільського господарства Буковини [6, 7].

Метою статті було дати оцінку передумов розвитку сільськогосподарського виробництва регіону, що передбачає дослідження сучасного стану та тенденцій розвитку земельних і трудових ресурсів, матеріальної бази, капіталовкладень та проведення аналізу ефективності функціонування агросфери в цілому в Карпатському  регіоні Чернівецької області [2].

Для цього інформаційною базою при підготовці наукової праці були бухгалтерська та статистична звітність підприємств системи АПК, літературні джерела та результати особистих спостережень авторів. Враховуючи той факт, що найважливішим засобом виробництва є земля, тому саме із земельних ресурсів розпочнемо оцінку ресурсного потенціалу Чернівецької області, яка займає 8,1 тис. км². В передгірній зоні регіону нараховується 170,5 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких рілля становить 99,4 тис. га, або 58 відсотків, сінокосів 28,1, пасовищ 38,2 га, що відповідно складає 16 і 22 відсотки. Регіон є густонаселеним. Тут проживає майже 283 тис. Чоловік, з яких 80 відсотків зосереджено у сільській місцевості. Характерною рисою цієї зони є малоземельність. В середньому на душу населення тут припадає менше на 0,35 га ріллі, що значно менше чим у лісостепових районах регіону Буковини.

Загальна кількість сільськогосподарських угідь 1990 р. становила 185,4 тис. га, 2000 р. – 171,4 тис. га, а 2008 р. – 471,2 тис. га. Структура сільськогосподарських угідь в натуральному виразі у 2010 році була наступною: рілля – 333,9 тис. га, сіножаті – 41,0 тис. га, пасовища – 68,5 тис. га, багаторічні насадження – 27,8 тис. га. Зміни у структурі сільськогосподарських угідь відбулися в основному за рахунок включення угідь до територій населених пунктів і використання під забудову.

Процес взаємодії людини і природи відбувається через працю. Через працю відбувається взаємно обмін між суспільством і природою, що забезпечує виробництво матеріальних благ. Працездатне населення, яке володіє фізичними та розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності, складає трудові ресурси регіону, який залежить від кількості трудових ресурсів, їх розміщення на території. Статевий і віковий склад залежить від трудозабезпеченості агрогосподарств регіону. Сільське населення є основною складовою агровиробництва, а також виступає вирішальним чинником такого економічного та соціального явища як розвиток. Аграрна сфера нині має значний потенціал трудових ресурсів у регіоні.

За нашими розрахунками на основі даних [2] в сільській місцевості у досліджуваному регіоні на кінець 2010 р. Проживало 526,9 тис. чоловік або 58,28% від загальної чисельності, що значно перевищує аналогічні показники в розвинутих країнах. Більша частина населення Чернівецької області знаходиться в сільській місцевості. Однак простежується процес зниження питомої ваги сільського населення у його загальній чисельності населення.

Характерною особливістю структурного складу сільських трудових ресурсів є те, що потенційна його частина значно менша від активної і пасивної. Ситуація ускладнюється тим, що за оцінками лікарів і психологів, близько 80% сільських дітей мають відхилення від фізичної та психічної норми, що насамперед говорить про якісне погіршення стану трудових ресурсів регіону.

Що стосується стану здоров’я, то в сільського населення він значно гірший, ніж у міського, це є характерною вітчизняною особливістю. Тому можна стверджувати, що в найближчій перспективі відтворення трудових ресурсів на селі за рахунок природних факторів буде здійснюватися повільними темпами. Тенденція до скорочення абсолютної чисельності сільських жителів області є об’єктивним процесом, але дані тенденції слід віднести до явищ, які загрожують існуванню українського суспільства. Найбільший відсоток на Буковині міського населення знаходиться у Вижницькому районі і становить 31,6%, що на 21,9% більше за Новоселицький район. Висока щільність111,6 населення на 1 км у Новоселицькому та в Кіцманському районах області.

В регіоні протягом 1995 – 1998 рр. спостерігалося зростання посівних площ – наслідок процесів наділення селян додатковими до присадибних площ земельними ділянками та паювання землі. Проте у подальшому відбулося скорочення посівів, оскільки існує гостра нестача технічних засобів. Така тенденція продовжує зберігатися і в даний час.

Регресивна тенденція стосовно площі кормових культур свідчить, що в регіоні для галузі, що в регіоні для галузі, яка має відносно низьку товарність та використовується переважно для внутрішньогосподарських потреб, складаються несприятливі умови. Руйнування кормо виробництва підриває базу тваринництва. Адже одних природних кормових угідь недостатньо. За нашими дослідженнями, отриманими на основі наших даних у 80-х рр. ХХ ст. в польовому кормо виробництві провідне місце належало багаторічним травам – 35-37%. Частка однорічних трав з посівами озимих на зелений корм досягала 25-28%. 

Така структура сіяних кормових культур на той час відповідала економічним можливостям господарств, потребам тваринництва і природно-кліматичним умовам регіону та забезпечувала досить високу продуктивність – 48-50 ц/га кормових одиниць. Проте впродовж 90-х рр. ХХ ст. у кормо виробництві відбулися негативні зміни, що значно скоротилися площі під багаторічними травами. Знизилася урожайність кормових культур.  Зменшилися обсяги виробництва всіх видів кормів, погіршився стан лукопасовищного господарства, частина ріллі перестала оброблятися і перетворилася на перелоги. На яких відбувається бур’яний період їхнього природного залуження.

Світовий досвід показує, що відновлення та підвищення ефективності кормо виробництва можливе лише за умови інтенсивного використання ґрунтів та одночасно за рахунок залуження малопродуктивної ріллі схилових земель бобово-злаковими травосумішками довготривалого використання, що дозволяє найповніше використовувати природні фактори. Тому першим кроком у відродженні кормо виробництва повинно стати збільшення площі під багаторічними травами. Зокрема за рахунок залуження схилової ріллі. У зміцненні кормової бази в досліджуваному регіоні значна роль повинна належати налагодженому лукопасовищному господарству. Як свідчить досвід організації прифермерських випасів у ДПДГ “Чернівецьке” с. Цурень Герцаївського району, де вони функціонують з 1998 р., середньодобові прирости великої рогатої худоби (ВРХ) за пасовищний період (6 місяців) становить 870 - 980 г, собівартість виробництва яловичини нижча на 35% у порівнянні зі стійловим утриманням худоби.

В 2010 році, пшениці під ріллею в області становить 26%, що на (16%) менше проти 1990 року, а технічних культур на 7% більше за вказаний досліджуваний період.

В умовах економічної кризи, незважаючи на певні позитивні зрушення у процесі реформування форм власності в агропромисловому комплексі області , поки що вдається зупинити спад виробництва сільськогосподарської продукції. Зокрема в галузях тваринництва. Від стану розвитку м’ясо продуктового під комплексу залежать надійне забезпечення населення країни м’ясом і м’ясопродуктами, якість харчування, фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, які вирощують ВРХ і птицю, та м’ясо переробних підприємств.

Такий стан галузі тваринництва потребує невідкладної реалізації заходів щодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективності виробництва в усіх його ланках, зміни структури та збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпечення формування експертного потенціалу, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясо переробними підприємствами й торговельними організаціями.

Ресурсний потенціал з наявність ВРХ та птиці у сільгосппідприємствах та господарствах населення Чернівецької області (табл. 1).

Таблиця 1

Поголів’я худоби та птиці, тис. голів

Починаючи з 1990р. (табл. 1) спостерігається різке скорочення поголів’я тварин, зменшуються обсяги вирощування ВРХ та птиці. У 2000 р. порівняно з

1990 р. по всім категоріям господарств вони знизилися більше ніж у 2,1 роза

Зменшення обсягів виробництва молока передусім зумовлене скороченням поголів’я дійного стада. На 1 січня 2010р. всі категорії господарств утримували 70 тис. корів. Порівняно з попереднім роком їх зменшилося на 8,6% або на 7 тис. голів. Зменшення відбулось як у сільгосппідприємствах – на 11%, так і у господарствах населення – на 8,4%, внаслідок чого недоотримано 2,6 тис.т молока агроформуваннями та 28,1 тис.т приватним сектором. У порівнянні з початком 2001р. поголів’я ВРХ скоротилось на 36,1%, найсуттєвіше у сільськогосподарських підприємствах – у 2,8 раза. Впродовж останніх п’яти років спостерігається чітка тенденція до скорочення кількості корів – в середньому на 6 тис. голів щорічно. Основна частка поголів’я корів зосереджена в індивідуальних господарствах населення, на 1 січня 2010р. їх утримувалось 91,7% від загальної кількості або 70,0 тис. голів. Результати проведеного аналізу свідчать, що у тваринництві в останні роки спостерігаються окремі паростки розвитку сільськогосподарського господарства. Але висхідний рух має незначні темпи. Вважаємо, що за умов, які склалися в аграрному виробництві досліджуваного регіону, домінуюча роль має належати тваринництву. Тенденції в тваринництві є причинами змін у харчовій промисловості. Тваринницька галузь постачає органічні добрива рослинництву, впливає на рівень результативності використання землі в сільському господарстві, тому наслідком є зменшення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції.

Отже, проведені нами дослідження і одержані результати показують, що в сільському господарстві Чернівецької області переважають руйнівні процеси.

Таким чином нарощування ресурсного потенціалу в Чернівецькій області необхідно з чисельності поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств потрібно проводити відповідно до наявних земельних угідь та кормової бази в кожній географічній зоні. Вивчення ресурсних потенціалів в Карпатському регіоні Чернівецької області потребують значного поліпшення роботи щодо створення у сільській місцевості мережі обслуговуючих кооперативів з тим, щоб наблизити виробників продукції до ринків збуту.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990-2000)/ За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем’яненка, М.Ф. Кропивка. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 199. – 335 с.
2. Баланюк І.Ф. Науково-прикладні аспекти розвитку аграрних відносин у регіоні Карпат. – К.:ІАЕ, 1999. – 86 с.
3. Белей С.І. Історичні аспекти відродження сільського господарства Буковини // Зб. наук. праць Подільського державного аграрно-технічного університету. – Кам’янець-Подільський, 2006. – Вип.14. – С.362-365.
4. Белів С.І. Обґрунтування оптимального розвитку Агропромислового виробництва в умовах Прикарпаття// Зб. наук. працьПодільської державної аграрно-технічної академії. – Кам’янець-Подільський. 2002. Вип. 10. – С. 163-165.
5. Белей С.І. Сільськогосподарське виробництво у передгірній та гірській зонах Буковини: проблеми та перспективи відродження // Зб. наук. праць Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Вип. 2. – Чернівці: ПП Кондратьєв, 2001. – С. 126-131.
6. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія.– К. : НІСД. 2007. – 820 с.
7. Розвиток сільського господарства в регіоні Карпат: монографія / М.Й. Малік, С.І. Белей. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – 248 с.
8. Статистичний щорічник Чернівецької області за 2008 рік / За ред. А. В. Ротаря; держ. ком. статистики, Чернівецьке обласне управління статистики. Чернівці, 2012. – 514 с.