Архів / Archive

удк 631.15:635.1/.8(477.54)

Черненко Юлія

аспірант

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

м. Харків

напрями інтенсивного розвитку овочівництва у Харківській області

Анотація

Проведений аналіз розвитку овочівництва відкритого ґрунту в Харківській області у сільськогосподарських підприємствах й господарствах населення більш ніж за десять років та окреслено напрями подальшого його розвитку.

Ключові слова: овочівництво, посівні площі, урожайність, валовий збір, інтенсифікація.

Овочівництво є не простою галуззю рослинництва, її складність в значній мірі обумовлена великим набором вирощуваних овочевих культур, які відрізняються між собою технологіями виробництва.

Економічна криза призвела до порушення взаємодії окремих сфер овочепродуктового підкомплексу: виробництва, переробки, зберігання та збуту овочевої продукції. По суті, розпочалися процеси саморегулювання та самовиживання його окремих сфер, оскільки держава не займалася регулюванням цього процесу.

Досить мізерний асортимент овочів відкритого ґрунту і низька питома вага площі, зайнятої іншими овочами, пояснюється браком спеціалізованих засобів механізації основних виробничих процесів, недостатньою кількістю спеціального транспорту і тари, холодильних установок, пунктів доопрацювання і зберігання готової продукції [1].

Необхідно відмітити, що структура посівних площ, займаних овочевими культурами за період 1999-2012 рр. змінилася (табл. 1).

Таблиця 1

Структура посівних площ овочевих культур у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення Харківської області, га

Найбільш затребуваними у сільськогосподарських підприємствах залишаються такі овочеві культури, як капуста й цибуля на ріпку, сумарна питома вага яких у 2012 р. досягла рівня 47,4 % (капуста – 30,8 та цибуля на ріпку – 16,6 %). Але ці площі обробляються і в господарствах населення.

Із вище наведеної таблиці видно, що особливістю розвитку досліджуваної галузі є переміщення виробництва овочів із сільськогосподарських підприємств у господарства населення. Вони швидше реагують на незайняті ніші ринку, збільшуючи обсяги виробництва овочевої продукції. Переміщення овочівництва у ці господарства аж ніяк не можна назвати позитивним явищем тому, що виробництво продукції здійснюється із низьким рівнем інтенсифікації.

Важливість галузі в регіоні, який досліджується, підкреслюється тим, що всі категорії господарств мають підхід до виробництва – виробництво заради виробництва. У ринкових умовах він є не тільки неефективним, а й часто збитковим. Наслідком цього є зниження рівня фактичного попиту та пропозиції овочів відкритого ґрунту. Дослідження вітчизняних вчених доводять перевищення темпів зниження попиту над темпами зниження пропозиції великої частки особистих господарств населення, які приймають участь у виробництві овочевої продукції [2].

Ситуація, що склалася, на наш погляд, не є сприятливою. Зараз господарства населення не в змозі забезпечити великі міста і населені пункти високоякісною овочевою продукцією, а переробну промисловість – необхідною сировиною. За умови демографічної ситуації і масової міграції працездатного населення в міста, розв'язати вказану проблему можна тільки шляхом відродження овочівництва на промисловій основі, концентрації його в спеціалізованих господарствах і розвитку приміських зон овочівництва.

Підтвердженням вищесказаного можуть служити дані про динаміку основних показників виробництва овочів відкритого ґрунту в Харківській області у розрізі окремих категорій господарств (табл. 2).

Аналіз показників виробництва овочів відкритого ґрунту в регіоні свідчить про те, що у структурі посівних площ найбільша питома вага припадала на частку господарств населення. За досліджуваний період вона збільшилася з 86,1 до 97,9 %.

Посівна площа під овочевими культурами в сільськогосподарських підприємствах у 2012 р. у порівнянні з 1999 р. скоротилася на 3447,3 га. У 2012 р. вона майже досягла рівня 2006 р. – 763,3 га або 2,2 % у загальній структурі посівної площі.

В господарствах населення посівна площа, зайнята овочами відкритого ґрунту збільшилася з 26159,3 га у 1999 р. до 34820,3 га в 2012 р. Питома вага площ посіву овочів даної категорії господарств збільшилася н 33,1 %.

На відміну від господарств населення, сільськогосподарські підприємства мають значні можливості в плані розширення посівних площ під овочеві культури відкритого ґрунту.

Таблиця 2

Посівна площа і урожайність овочевих культур у Харківській області за категоріями господарств

Врожайність овочів у цілому за усіма категоріями господарств за 1999-2012 рр. збільшилася на 48,3 %. Причому починаючи з 2011 р. вищої врожайності досягають сільськогосподарські підприємства. Загальне зростання врожайності у цій категорії господарств склало за досліджуваний період 192,1 ц/га або 250,1 %. Найбільша врожайність була досягнута в 2012 р. (268,9 ц/га).

Меншим виявилося зростання врожайності в господарствах населення – на 90,9 ц/га або 99,8 % порівняно з найурожайнішим для цієї категорії підприємств 2012 р. Упродовж досліджуваних років цей показник мав тенденцію до зростання. Хотілося б відмітити, що за період 2006-2009 рр. врожайність овочів у господарствах населення залишалася на рівні, близькому до 170 ц/га. Це свідчить про наявні складності в плані збільшення виходу продукції за рахунок інтенсивних чинників.

Аналіз зміни врожайності овочів відкритого ґрунту в різних категоріях господарств дозволяє зробити висновок, що цей показник не має чіткої тенденції до збільшення й коливається за роками.

Можна зробити висновок, що овочівництво відкритого ґрунту в Харківській області розвивається за інтенсивним шляхом розвитку, оскільки збільшення валового збору відбувається, в першу чергу, за рахунок зростання врожайності, а не розширення площі посіву.

Сільськогосподарські підприємства, що мають накопичений ресурсний потенціал, на відміну від господарств населення, мають найбільші можливості не лише для значного розширення посівних площ, але й різкого збільшення врожайності вирощуваних овочевих культур. Збільшення обсягів виробництва овочів відкритого ґрунту на основі застосування різних напрямів інтенсифікації дозволить збільшити особисте споживання, забезпечити максимально можливе насичення ринку і дасть імпульс подальшому розвитку підприємств овочеконсервної промисловості. Саме ця категорія господарств є найбільш перспективною в плані зростання й розвитку овочівництва відкритого ґрунту в регіоні [3].

Список використаних джерел

1. Пабат В.О. Агробіологічний потенціал в Україні та шляхи його використання / В.О. Пабат, Д.Т. Віннічук, Ю.О. Тараріко // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – С. 31-40.
2. Пархоменко Л.А. Економічна ефективність функціонування фермерських господарств Черкаської області / Л.А. Пархоменко / Зб. наук. пр. Луганського нац. аграрн. ун-ту / за ред. В. Г. Ткаченко. – Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2006. – № 61(84). – С. 378-382.
3. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки / П. М. Макаренко. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.