Архів / Archive

УДК 331.101.262:377.01:37.014

Саєнко Михайло

к.е.н., доцент, старший науковий співробітник

Сава Андрій

к.е.н., с.н.с., завідувач відділу

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція

Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН

м. Тернопіль

ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Анотація

Досліджено основні аспекти професійно-технічної підготовки сільського населення як однієї із  складових формування їх трудового потенціалу. Визначено основні чинники формування трудового потенціалу в системі фахової підготовки людей. Проаналізовано основні параметри розвитку професійно-технічної освіти, функціонування її закладів та їх ресурсного забезпечення на прикладі Тернопільської області.

Ключові слова: трудовий потенціал, сільське населення, фахова підготовка кадрів, професійно-технічна освіта, професійно-технічні заклади.

Якість трудового потенціалу села, або ж його високий освітньо-фаховий рівень, здатність до високоефективної праці, завжди була актуальною проблемою [1].

Але в період докорінної, але, на жаль, безсистемної перебудови галузі, її переведення на інноваційний шлях розвитку, перехід від повної до ефективної зайнятості, проблема якості трудового потенціалу села, освітньо-фаховий рівень професійно-технічної підготовки сільського населення, як одна зі складових формування трудового потенціалу, стає однією з основних проблем аграрних реформ на сучасному етапі.

В ході наукового дослідження виявлено основні проблеми, їх чинники і причини формування. До найсуттєвіших висновків можна віднести наступні:

1. В аграрній галузі відбувається бурхливий перехід на інноваційний шлях розвитку, щодо якого відсутня адекватна професійно-технічна підготовка трудових ресурсів.
2. Впровадження приватної власності на селі об’єктивно зумовило перехід до ефективної зайнятості. Це означає, що приватний бізнес, керуючись економічною доцільністю, не може і не хоче утримувати всіх бажаючих працювати в сільськогосподарському виробництві.
3. У зв’язку з цим змінився характер вимог до фахової, зокрема професійно-технічної, підготовки найманого працівника, який має бути спеціалістом широкого профілю, а до цього аграрні навчальні заклади поки що у повній мірі не готові.
4. Як вказують дослідження, в т.ч. і наші, професійний склад випускників професійно-технічних закладів, а відтак пропозиція на ринку фахової робочої сили, зовсім не відповідає структурі виробництва і відповідно попиту на неї.
5. Слід також зауважити, що матеріально-технічна і лабораторна база як професійно-технічних закладів, так і аграрних навчальних закладів всіх рівнів, через нестачу бюджетного фінансування, безнадійно відстала, застаріла і не в силі забезпечити належну підготовку фахівців для потреб сучасного сільськогосподарського виробництва [3].

Наявність гострої проблеми якості відтворення трудових ресурсів сільської місцевості, в тому числі професійно-технічної підготовки сучасних кадрів, засвідчують чисельні аргументи і факти на прикладі Тернопільській області.

Відразу зазначимо, що колись цілісна система такої підготовки зруйнована, а нова, адекватна сучасним вимогам, не сформована. Має місце самоплив. Будь-яке регулювання професійно-технічної освіти стосовно потреб ринку робочої сили сільської місцевості відсутнє. Значна частина колишніх сільських профтехучилищ ліквідовані, а ті, що залишилися випускають робітничі кадри для села в мізерній кількості, більшість спеціальностей зорієнтовані на місто або ж далеко не на робітничі посади: обліковці, бухгалтери, економісти, техсекретарі, комп’ютерні спеціалісти тощо.

Тут слід відзначити неймовірно низькі обсяги контингенту учнів закладів професійно-технічної освіти (ПТО), що готуються для поповнення робітничих кадрів провідної галузі регіону – сільського господарства: лише 6,1% від усього контингенту профтехосвіти області (табл. 1).

Таблиця 1

Тенденція і структура контингенту закладів ПТО

Тернопільської області [4]

Як свідчать дані таблиці, заклади професійно-технічної освіти сільського господарства займають найменшу питому вагу, якщо не брати до уваги таку вузьку галузь як зв'язок. Для кращого розуміння: в закладах ПТО навчається пересічно не більше п’ятдесяти потенційних робітники на сільськогосподарський район або в 5,5 рази менше ніж для промисловості. І навіть незначне зростання контингенту проблеми не розв’язує.

Загалом робітничі кадри для сільського господарства в Тернопільській області готують десять професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ). Розміщені вони по території регіону рівномірно. Разом з тим, в структурі їх контингенту потенційні кадри для галузі становлять лише 19 відсотків. Решта – для інших сфер і видів діяльності. І це відбувається в аграрній області. Шість із десяти ПТНЗ контингент не нарощують (табл. 2), а вісім не виконують навіть державних замовлень на прийом учнів (табл. 3).

Таблиця 2

Загальна характеристика закладів ПТО, які в певній мірі готують робітничі кадри для аграрного виробництва у 2011-12н.р.^*

^* Розраховано авторами на підставі відомчих даних

Не все гаразд і з педагогічними кадрами у ПТНЗ. Вони переважно недовантажені: на одного педагогічного працівника припадає трохи більше 7 учнів. Надто повільно відбувається їх перекваліфікація: в 2011 році підвищували кваліфікацію лише 9,7% викладачів. Багато викладачів не обізнані з новою технікою і технологіями, користуються застарілим обладнанням і навчально-методичною літературою (табл. 3).

Таблиця 3

Забезпечення навчального процесу в закладах ПТО Тернопільської області у 2011-12н.р.^** Розраховано авторами на підставі відомчих даних

Заклади ПТО Тернопільської області погано забезпечені землею, ще гірше – технікою. Остання безнадійно застаріла. Очікувати на покращення в найближчі роки не доводиться. Все це відображається не лише на якості підготовки робітничих кадрів, а й на показниках господарсько-фінансової діяльності ПТНЗ аграрного профілю, якщо можна їх так назвати із-за перепрофілювання іншими спеціальностями (табл. 4).

Таблиця 4

Забезпеченість закладів ПТО Тернопільської області землею

і технікою та результати виробничо-господарської діяльності^** Розраховано авторами на підставі відомчих даних

Обсяги навчально-виробничої діяльності, доходи від виробничої практики на виробництві і чисті прибутки з розрахунку на одного учня незначні, що засвідчує невисокі надходження до спецфондів ПТНЗ. Враховуючи, що і державне фінансування закладів ПТО мізерне, вести мову про їх якісне відродження в ближчі роки немає підстав.

Особливого акценту, знову ж таки, потребує той факт, що виправити становище в найближчій перспективі не представляється можливим. Адже державне фінансування закладів ПТО, м’яко кажучи мізерне, а інші джерела фінансування майже недоступні. Приміром, за рахунок коштів спеціального фонду установ фінансується загалом не більше 12 відсотків видатків ПТНЗ. З огляду на існуючу матеріальну базу наповнити спецфонди нічим і заробити їх ніде. Майже недоступні й інші альтернативні джерела фінансування: кошти з регіональних програм (останні майже відсутні) і кошти роботодавців, споживачів робочої сили робітничих кадрів (їх вочевидь не задовольняє рівень підготовки таких кадрів місцевими закладами профтехосвіти) [2].

Таким чином, система профтехосвіти в регіоні у важкому стані і зовсім не відповідає викликам, які перед нею ставить сучасне аграрне виробництво. І на це є ряд причин.

По-перше, припинено будь-яке будівництво чи навіть добудову об’єктів професійно-технічної освіти.

По-друге, сільські заклади ПТО недостатньо забезпечені землею: в середньому по 136 га з розрахунку на одне училище.

По-третє, з 1992 року матеріально-навчальна закладів ПТО серйозно не поновлювалась. Зараз тут відсутня будь-яка нова техніка, учні навчаються або на застарілій , або ж на плакатах. Зрозуміло, що навчені в такий спосіб робітники не готові не те, щоб працювати в умовах НТП, а й на досягнутому в минулому рівні, що вочевидь знижує якість трудового потенціалу.

По-четверте, дуже гостро стала проблема набору учнів, контингент яких з кожним роком неухильно скорочується, погіршується його структура.

По-п’яте, не виправдано низькими темпами впроваджується підготовка робітників інтегрованих професій, які почувалися б вільніше на ринку праці.

По-шосте, проблеми набору і неадекватна професійна структура контингенту неминуче породжують проблеми працевлаштування випускників профтехзакладів.

По-сьоме, зросла плинність педагогічних кадрів, незадоволених невиплатами заробітних плат.

Нарешті, по-восьме, профтехучилища перестали отримувати вагому в минулому матеріальну допомогу від сільськогосподарських підприємств.

Список використаних джерел

1. Брич, В. Я.Трудовий потенціал АПК / В. Я. Брич, М. Г. Саєнко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. – 288 с.
2. Витрати на освіту [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу: http://www.rb.com.ua/ukr/marketing/tendency/8324/
3. Науково-практичні рекомендації з вивчення тенденцій демографічного розвитку і формування ефективної зайнятості населення у сільській місцевості, обґрунтування та реалізації теоретико-методологічних засад формування і удосконалення механізмів соціальної інфраструктури на регіональному рівні / А. П. Сава, М. Г. Саєнко, Б. О. Сидорук, О. Р. Олійник, О. М. Довгань, О. Я. Мединська, І. І. Погребняк, С. В. Довгань, Я. В. Мандибура, Л. І. Личук. – Тернопіль: ТАЙП, 2013. – 68 с.
4. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2011 рік / за ред. В. Г. Кирича. – Тернопіль : ГУС у Тернопільській області, 2012. – 468 с.