УДК 339.16
Громова Тетяна
к.е.н., доцент
Національний університет державної податкової служби України
м. Ірпінь
РИНОК ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ЯК СКЛАДОВА ТОВАРНОГО РИНКУ
Анотація
Досліджено основні теоретичні аспекти ринку засобів виробництва як однієї із складових товарного ринку. Визначено основні елементи, за допомогою яких функціонує ринок засобів виробництва. Приділено увага особливостям зміни відносин власності на засоби виробництва.
Ключові слова: товарний ринок, засоби виробництва, товар, ціна, попит, пропозиція.
З процесом розвитку товарного виробництва і поглибленням суспільного поділу праці, ринок набув нового формату, первинною формою якого є товарний ринок з двома компонентами: споживчий ринок та ринок засобів виробництва. Ринок став не просто місцем де здійснюється процес купівлі-продажу товарів, а певним типом господарських зв’язків між суб’єктами економічних відносин. Успіх підприємницької діяльності суб’єктів господарювання залежить від їх свободи та самостійності щодо забезпечення засобами виробництва, встановлення цін на свою продукцію та можливості її вільної реалізації.
Об’єктом купівлі-продажу на ринку засобів виробництва є засоби виробництва під якими ми розуміємо природні, матеріальні, трудові та інші ресурси, тобто іншими словами це – земля, робоча сила, капітал, підприємницькі здібності та інформація. Крім цього засоби виробництва називають уречевленою працею, тобто її запасом, які в ринковій економіці становлять основний і оборотний капітал, призначений для виробництва інших товарів. В залежності від типу засобів виробництва формуються ринки з відповідними назвами: ринок землі, ринок робочої сили, ринок капіталу тощо.
Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, свідчить про значний внесок вітчизняних науковців, серед яких є: Заплітна Т.В. [1], Ілляшенко С. М. [2]. Серед російських вчених слід відзначити Муфтієва Г. Г. [3].
Мета дослідження даної проблематики полягає в опрацюванні науково-методичних засад та обґрунтуванні організаційно-економічних шляхів залучення, розвитку і відтворення засобів виробництва в сучасних умовах товарного ринку. Відповідно до поставленої мети в даній статті вирішуються такі завдання як: розкриття сутності ринку засобів виробництва як складової товарного ринку; утворення попиту та пропозиції на ринку засобів виробництва; ціноутворення на ринку засобів виробництва тощо.
Важливою організаційно-економічною основою функціонування ринку засобів виробництва є його демонополізація, ціноутворення, конкурентоспроможність товаровиробників та торговельних посередників, а також маркетинг. Крім цього політика уряду країни щодо суб’єктів (власників засобів) та об’єктів (конкретний засіб виробництва) також має суттєвий вплив на функціонування ринку засобів виробництва.
На противагу споживчого ринку, ринок засобів виробництва характерний меншою кількістю споживачів, але значно більшою вартістю покупки. Спільними ж рисами для споживчого ринку та ринку засобів виробництва є їх самореалізація та встановлення рівноваги.
Основними елементами, за допомогою яких функціонує ринок засобів виробництва, є: товар – засоби виробництва; ціна – у формі вартості засобів виробництва; попит – потреба в товарі «засоби виробництва»; пропозиція – наявність всіх засобів виробництва на ринку.
Кожен засіб виробництва має свою ціну: ціною землі є земельна рента, робочої сили – заробітна плата, капіталу – банківський відсоток тощо. Ціноутворення на ринку засобів виробництва слід досліджувати з двох сторін: з однієї як відповідні витрати фірми на придбання засобів виробництва для здійснення виробничого процесу, а з іншої – як процес формування доходів домогосподарств. Зрозумілим є те, що кожна фірма прагне виробити товар з мінімальними затратами, а продати на ринку його з максимальною вигодою. Це призводить до пошуку оптимального співвідношення залучених засобів виробництва з одночасним підвищенням ефективності їх використання.
Формування доходів відбувається під впливом встановлення цін на засоби виробництва, які не є однаковими. При чому цим самим вони забезпечують перехід ідентичного засобу виробництва з одного сектору економіки в інший.
Конкурентна політика на ринку засобів виробництва може реалізуватися в таких напрямках: демонополізація та антимонопольне регулювання. Демонополізація призводить до унеможливлення дій децентралізації управління та зниження бар’єрів для нових суб’єктів господарювання при вході на ринок засобів виробництва. Антимонопольне регулювання та реалізацію конкурентної політики проводить Антимонопольний комітет України, який має суттєву владу в сфері моніторингу ринку та захисту конкуренції.
Маркетингове дослідження ринку є не менш актуальним та виступає однією з організаційно-економічних основ функціонування ринку засобів виробництва. Саме завдяки правильному маркетингу встановлюються об’єктивно-економічні тенденції його розвитку через призму таких економічних атрибутів та параметрів ринку як попит, пропозиція, ціна, конкуренція тощо. При чому маркетингове дослідження може проводитися як постійно так і періодично. Систематичне проведення маркетингу на ринку засобів виробництва сприяє швидкому реагуванню фірми щодо зміни своєї політики в зв’язку з багатьма чинниками, які визначають попит. Періодичні ж маркетингові дослідження проводяться в окремих випадках, таких як, наприклад, поява нового товару на ринку тощо. Отже маркетингові дослідження ринку засобів виробництва сприяють виявленню сильних та слабких сторін діяльності конкурентів та подальшій ефективній діяльності.
Попит на засоби виробництва має похідний характер, оскільки він виникає лише у разі потреби фірми виготовляти певний товар, виготовлення якого передбачає закупку та використання у виробничому процесі машин, устаткування, робочої сили тощо. При чому обсяг та динаміка попиту на засоби виробництва залежить від попиту на споживчі товари, виготовлення яких буде здійснено за допомогою даних засобів виробництва.
Крім цього попит на засоби виробництва також залежить від ефективності вкладення грошей в цінні папери даної фірми. Тобто, при зростанні величини відсотка попит на засоби виробництва зменшується і навпаки.
Більш еластичним є попит на засоби виробництва з порівняно не високими цінами. В зв’язку з цим взаємозамінність та взаємодоповнюваність також впливають на попит на засоби виробництва. Так, підвищення ціни на засоби виробництва призводить до того, що власники фірми вимушені розробляти та впроваджувати нові технології або використовувати правило найменших витрат. Таким чином фірма максимізує прибуток збільшуючи застосування необхідного засобу виробництва доти, доки дохід від граничного продукту цього засобу виробництва перевищує додаткові витрати на нього.
Пропозиція засобів виробництва залежить від багатьох економічних і позаекономічних чинників, серед яких є: ціна на робочу силу та демографічні особливості (стать, вік, освіта, структура населення); попередні інвестиції; попит на споживчі товари і послуги; рівень продуктивності праці галузей, які виробляють машини та устаткування. На пропозицію засобів виробництва значний вплив завдають можливість відтворення певного чинника та його мобільність, яка проявляється в можливостях переміщення ресурсу, під впливом якихось причин, з однієї галузі в іншу. До мобільних відноситься робоча сила, а до не мобільних – нафта, газ, земля та в якійсь мірі капітал.
Становлення ринкових відносин призводить до змін в прояві відносин власності на засоби виробництва. Це проявляється в тому, що власник засобів виробництва в процесі розширеного відтворення прагне до постійного їх накопичення, збереження та оновлення, не говорячи за понесення його майнової відповідальності перед іншими суб’єктами господарювання. В цьому контексті слід зазначити, що власність визначається суспільно-виробничими відносинами та специфічним поєднанням робочої сили і засобів виробництва. Під висловом «власність на засоби виробництва» ми розуміємо її фактичну приналежність певним суб’єктам, групам та суспільству в цілому. Функціонування її відносин між суб’єктами власності полягають у володіння, користування та розпорядження засобами виробництва. При чому це функціонування відносин власності на засоби виробництва для одних суб’єктів є волею, а для інших межею.
Дослідивши дію ринкових параметрів та атрибутів на ринку засобів виробництва можна зробити висновки щодо доходів в ринковій економіці, а саме про те, що доходи споживачів і ціни засобів виробництва є в певній мірі випадковими. Ринкові сили попиту і пропозиції призводять до забезпечення високої віддачі на засоби виробництва, які мають або обмежену пропозицію, або на них існує високий дохід від граничного продукту.
Крім цього, вивчення структури ринку засобів виробництва в організаційно-економічному аспекті дає можливість спрогнозувати реалізацію з подальшим орієнтиром на галузі та сфери виробництва з прив’язкою до відповідних географічних розташувань.
Список використаних джерел
- Заплітна, Т.В. Економічна безпека підприємства та антикризове управління регіональним розвитком / Т.В. Заплітна // Державне антикризове управління економікою в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: К.: КНЕУ, 2013. – С. 137-140.
- Илляшенко, С. М. "Управление инновационным развитием: проблемы, концепции, методы:[монографія]." Суммы: ВТД" Университетская книга (2003).
- Муфтиев, Гамиль Габбасович. Рынок средств производства в системе региональной экономики. " Наука", 1993.
| 
